< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ІТАЛІЙСЬКІ КОЛОНІЇ В КРИМУ

У другій половині XIII ст. на південному узбережжі Криму утверджуються італійські торговельні республіки - Генуя і Венеція. Візантійський імператор Михайло Палеолог надав у 1261 р. італійцям, а в 1265 р. і венеціанцям право вільного плавання у Чорному морі. У 1266 р. генуезці купили у хана Менгу дозвіл влаштувати торговельну факторію на місці давньогрецького міста Феодосії, яка була названа Кафою (Кафас). Одночасно венеціанці влаштувалися в грецькому місті Сугдеї (Судак) та Боспорі (Уоврого) — Керч. Між Генуєю і Венецією розпочалася запекла боротьба за чорноморські колонії, з якої переможцем вийшла Генуя. Вона заволоділа грецькими містами кримського узбережжя, в тому числі Херсонесом, Сугдеєю, Чембало (Балаклава), Лупико (Алупка), Форм (Форос), Луста (Алушта). В Тані (Азов) мали свої квартали і генуезці, і венеціанці. На чорноморському узбережжі Кавказу Генуї належали Анапа, Сухумі та інші міста. В Причорномор'ї вона володіла фортецями Монкастро (Акерман, Білгород-Дністровський), Олеша (сазігит ІІІісів), Матрега (Тмутаракань). Генуезькі колонії в Північному Причорномор'ї тягнулися від Дунаю до Кавказу.

Татарське населення, яке проживало на території, підвладній ге- нуезцям, було підпорядковане Ординському ханові. Але у внутрішніх справах генуезькі колонії були абсолютно самостійними і залежали лише від Генуї, звідки до них посилалися консули. У той самий час нестабільні відносини італійських колоній з Ордою нерідко призводили до трагічних для генуезців наслідків. При цьому не рятували підписані з ханом угоди і фортечні стіни. В 1299 р. військо хана Ногая спалило Кафу, Сугдею, Боспор, Кирк-Єр, Херсонес. У 1307 р. хан Тохта знову захопив Кафу, щоб помститися за продаж генуезцями у рабство дітей, захоплених в улусах Орди. У 1395 р. Кафу пограбував Тімур (Тімурленг), а в 1397 р. - емір Едигей. Однак генуезці, що мали величезні прибутки від торгівлі, щораз відбудовували свої володіння і навіть розширювали їх. У 1380-1381 рр. вони уклали угоду з ханом Тохтамишем, за якою все південне узбережжя півострова від Чембало (Балаклава) до Сугдеї (Судак) передавалося в їхнє повне володіння.

Крім італійських колоній, в Криму в XIII ст. знаходилися ще кілька феодальних володінь. Одним з них був Херсонес. Після падіння Візантії він підпав під плив Трапезундської імперії, що виникла в 1204 р. В одному з письмових джерел йдеться, що 1223 р. Херсонес на рівні з іншими містами південно-західного Криму платив Трапезунду данину - "річні внески". З другої половини XIII ст., коли всю територію на Чорному морі захопили італійські купці, Херсонес опинився осторонь від морської торгівлі і став втрачати свій вплив. В кінці XV ст. на місці колись багатого і впливового міста існувало рибальське поселення. (Арабські письменники того часу називають Херсонес по-татарськи - Сари-Кермен - Жовта Фортеця).

У XIII ст. виникає ще одне феодальне володіння в країні асів (алан) з містом-фортецею під назвою Кирк-Єр (Сорок братів), або Кирк-Ієр (Сорок місць), Кирк-Кор (Чуфут-Кале) біля Бахчисарая. На чолі аланського князівства стояли місцеві князі, які на противагу основній масі алан прийняли християнство. Вони володіли князівством аж до кінця XIII ст., коли його захопили ставленики хана Ногая-беки Яшлау (Сулешеви).

На гірському березі між Сугдеєю і Херсонесом знаходилися невеликі фортеці, заселені в основному готами і греками. Про 40 таких фортець згадує Г.де Робрук, посол французького короля Людовіка IX, що проїздив Кримом 1253 року.

Існувало і невеличке поселення Ескі-Кермен, яке входило до складу Мангупьського князівства. Більшість цих міст і фортець - центрів невеликих володінь - збереглися і після завоювання монголами в XI- II ст. Кримського півострова.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >