< Попер   ЗМІСТ   Наст >

БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Особливістю розвитку банківських систем Угорщини, Польщі, Чехії та Словаччини є те, що під час їх становлення вивчався досвід розвинених країн у даній галузі економіки. Нинішній стан сучасних банківських систем у країнах із ринковою економікою є результатом тривалого еволюційного процесу. Сама форма даної системи (як правило, дворівнева) не є випадковою, вона є наслідком тривалих практичних досліджень, спроб та помилок. Тому дані країни у процесі пристосовування банківської системи до сучасних умов господарювання використовують переваги досвіду розвинених країн.

Незважаючи на те що, в Чехії, Словаччині, Угорщині і Польщі почалося економічне зростання, а їх кредитні рейтинги перевищують російський, банківські сектори у країнах центральноєвропейської четвірки ще не досягли піку свого розвитку. Недорозвиненість банківської сфери стримує зростання виробничих компаній - їм доводиться покладатися тільки на власні ресурси. Позичкові засоби, як правило, в дефіциті. Лише в Польщі з минулого року спостерігається кредитний бум, який, в основному, зосереджений у сфері споживчого кредиту.

Банківські системи Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини мають такі основні подібні ознаки:

  • - реформи початку дев'яностих років виявилися половинчастими. Це пояснюється тісним взаємозв'язком із постсоціалістичними країнами, які розвиваються нерівномірно;
  • - банки поки що не в змозі підтримати економічне зростання, яке уже спостерігається. Таку ситуацію можна пояснити відсутністю чітких стратегічних планів розвитку банківських систем даних країн;
  • - з 2003 року відбувається друга хвиля приватизації банків. Даний процес дещо негативно вплинув на загальну позитивну тенденцію зростання ефективності діяльності банківської сфери, оскільки з приходом нового власника, як правило, розрооляються нові тактичні і стратегічні плани розвитку;
  • - основна ставка робиться на потужний західний фінансовий капітал. Даний вибір не завжди є позитивним у процесі становлення будь-якої економічної системи, включаючи й банківську, оскільки зменшується вплив з боку внутрішніх інвесторів на вибір основних управлінських рішень.

У зв'язку з цим можна зазначити, що стартових реформ і першої хвилі приватизації початку дев'яностих виявилося недостатньо для поступального швидкого розвитку банківського сектору в Угорщині, Польщі, Чехії. Розглянемо коротку історію та сучасний стан банківських систем даних країн.

Банківська система Польщі

Основні етапи становлення банківської системи

Польській варіант ринкової реформи банківської системи помітно відрізнявся від більшості країн Центральної і Східної Європи, у яких, як і в Росії, з центрального банку виділяли три-чотири великі галузеві банки, які і дотепер займають домінуючі позиції на ринку банківських продуктів.

Реформа банківської системи Польщі розпочалася з 1989року створенням дворівневої банківської системи. У Польщі, крім трьох національних спеціалізованих, було виділено дев'ять регіональних універсальних банків. Наступним етапом реформування банківської системи можна вважати 1991 рік, під час якого польський уряд прийняв рішення про приватизацію цих 9 банків. Завдяки цьому їх було перетворено в акціонерні компанії, причому до кожної з них входив один і той самий акціонер - Державне казначейство.

Основні функції та завдання центрального банку Польщі були визначені Законом "Про банківську діяльність в Республіці Польща", який було прийнято 31 січня 1989року. Також у ньому визначена основа створення комерційних банків (мінімальна кількість засновників для цих банків має бути три юридичних або 10 фізичних осіб).

У результаті перетворень рівень концентрації банківського капіталу дотепер помітно менший, ніж в інших країнах Центральної Європи. Ядро банківської системи утворюють 15 регіональних і спеціалізованих банків (62 % ринку).

Комерційні банки Польщі ще неглибоко проникли в економіку. Польща поки що країна, де переважають готівкові розрахунки - тільки 40 % населення мають банківський рахунок.

У 1996році держава планувала поглинання п'яти регіональних банків, що залишилися, двома великими спеціалізованими кредитними інститутами - Bank Handlowy і Pekao. Метою було створення могутньої сили з трьох національних банків для противаги банкам з іноземним капіталом. До 1996 року іноземцям належало 14 % сукупних банківських активів, у 2001 - більше 36 %.

До останнього часу створення великої кількості комерційних банків здавалося помилкою: вони були розкидані по всій території, заробляли в основному на держоблігаціях, прибутковість яких дозволяла не піклуватися про розвиток. Але в 1996 році ситуація почала змінюватися на краще. Конкуренція посилилася, прибутковість держоблігацій впала в півтора рази, дрібні банки ліквідовувалися або поглиналися, і на перший план висувалися регіональні банки.

Однак поки що найбільший банк у країні - РКО, який має велику філіальну мережу (аналог російського Ощадбанку). У Польщі, як і Угорщині приватизацію та продаж банків другого рівня в основному віддали іноземцям. Серед нерезидентів на польській сцені найбільш активний голландський ING, який купив сьомий за величиною банк, а у восьмому і дев'ятому придбав великі пакети акцій. ING називає Польщу своїм другим внутрішнім ринком і проводить там надзвичайно агресивну політику розширення.

Другий рівень банківської системи Польщі включає:

  • 1. Державні банки, які створюються за розпорядженням уряду, оперують коштами, виділеними з державної казни.
  • 2. Кооперативні банки, що здійснюють діяльність на основі кооперативного права.
  • 3. Державно-кооперативні банки, які створюються за розпорядженням уряду, але фонди складаються і з державних, і з кооперативних коштів.
  • 4. Банки у формі акціонерних товариств, що створюються за погодженням Національного банку Польщі та Міністерства фінансів.

Результатом поточних тенденцій, очевидно, стане боротьба п'яти-шести великих, добре капіталізованих банків, більшість з яких буде вільна від політичного втручання. Жорстка конкуренція уже приводить банки в нові сфери діяльності.

Макроекономічна ситуація в країні дуже сприятлива і створює хорошу кредитну і депозитну базу: найвищий темп зростання ВВП (5-7 % на рік), інфляція знижується (менше 20 % річних), бюджетний дефіцит тримається в межах 3 %. Хоча поки банківський сектор Польщі не можна назвати зрілим і здоровим, його перспективи оцінюються експертами як непогані щодо вступу Польщі до Європейської валютної системи і входження Національного банку Польщі до складу Європейських центральних банків.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >