< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вероніка австрійська

Вероника австрийская

Родина Ранникові

Наприкінці травня в степу зацвітає вероніка австрійська. Невисоке, струнке, коротко опушене стебельце її вкрите ясно-зеленими перисто-роздільними сидячими супротивними листками. З пазух верхніх листків відходять досить довгі квітконоси, які перевищують стебельце й закінчуються китицевидними суцвіттями. Квітки 7-10 мм у діаметрі, з чотиричленною оцвітиною, 2 тичинками і 1 маточкою. Маточка розвивається раніше за тичинки, чим забезпечується перехресне запилення. Збираючи нектар, який виділяється диском, розміщеним під зав'яззю в глибині трубочки віночка, комахи вимазуються пилком, а потім, перелітаючи на іншу квітку, переносять його на маточку. Цвіте вероніка австрійська в травні й червні. Плід - коробочка дуже оригінальної форми: сплющена, округла, з виїмкою на верхівці. Підчас дощів стулки коробочки розкриваються, і насіння розноситься водою. Росте здебільшого кур-тинками, бо добре розмножується вегетативно кореневищем. Вероніка австрійська - характерна рослина лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів. У степовій зоні розповсюджена на цілині та сухих цілинних схилах. Росте також у Лісостепу, Криму і на Поліссі, але значно рідше.

Вероніка степова

Вероника степная

Родина Ранникові

У вероніки степової струнке високе стебло 20-45 см заввишки з довгастими цілісними дрібнозарубчастими супротивними листками, які до верхівки поступово зменшуються. У верхній частині рослина опушена довгими волосками. Квітки яскраво-сині, дрібні, 7-8 мм у діаметрі, майже сидячі, зібрані в густу вузькопірамідальну виструнчену китицю. Віночок з короткою трубочкою і колесовидним чотирироздільним відгином, верхня частка якого перевищує інші. До трубочки віночка прикріплені 2 тичинки, які стирчать по обидва боки верхньої пелюстки. Вони висуваються з віночка, і це робить суцвіття пухнастим, надає йому легкості й ніжності. Між тичинками міститься довгий стовпчик із цілісною приймочкою. Після відцвітання віночок не в'яне, а опадає разом з тичинками. Вегетувати рослина починає в квітні, а зацвітає в червні, цвіте протягом 5-6 тижнів. Це типова рослина степової зони, росте також у Донецькому Лісостепу і Криму. Рослина посуховитри-вала завдяки опушенню і розгалуженій кореневій системі завдовжки до 0,5 м. Розмножується насінням і вегетативно за допомогою кореневищ.

Вишня степова, вишня кущова

Вишня степная, вишня кустарниковая

Родина Розові

У час, коли білою піною цвіту вкриваються сади, зацвітає і скромний родич усім відомої вишні - вишня степова, або кущова, її невеликі розложисті кущики, вкриті білим цвітом, прикрашають схили балок, узлісся, в заростях чагарників білими кучугурами виділяються в степу. Іноді вони зовсім маленькі, справжні карлики, заввишки 20 см, проте найчастіше бувають до 1-1,6 м заввишки. Тільки окремі екземпляри досягають 2 м висоти. Листки вишні степової дрібні, цілісні, подібні до листків вишні звичайної, квітки теж дрібні, зібрані в коротенькі зонтикоподібні 3-4-квіткові суцвіття на кінцях дуже коротких пазушних пагонів. Віночок і численні (20- 25) тичинки прикріплені до увігнутого квітколожа, на дні якого міститься вільна зав'язь. По дну квітколожа розміщені нектарники. Квітки запилюються бджолами. Хороший медонос і пергонос. На початку літа визрівають плоди - соковиті, м'ясисті кисло-солодкі кістянки. Рослина світлолюбна, посухостійка і зимостійка. її дуже цінують садоводи як матеріал для гібридизації. Використовується для закріплення сухих крутосхилів і ярів, для полезахисних смуг, невисоких живоплотів і як декоративна.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >