Мета і завдання виховання в сучасній школі
Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть.
В Україні загальна мета виховання - всебічний розвиток людської особистості як рівновеликої цінності1 - конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:
- - засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
- - розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
- - розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію;
- - вироблення вміння самостійно здобувати знання;
- - готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
- - формування особистісного світогляду - узагальненого розуміння всього світу в цілому на грунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.
Громадянське виховання:
- - формування потреби та уміння жити в громадянському суспільстві;
- - готовність розвивати демократичне громадянське суспільство в Україні;
- - виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством;
- - виховання любові до рідного краю, свого народу, держави;
- - формування національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань;
- - виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, що проживають в Україні;
- - формування культури міжетнічних і міжнаціональних відносин;
- - формування політичної культури.
Правове виховання:
- - прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;
- - виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);
- - засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;
- - формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між Ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
- - виховання поваги до прав і свобод інших людей;
- - формування активної протидії випадкам порушення законів.
Моральне виховання:
- - формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;
- - виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;
- - виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;
- - готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;
- - подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;
- - виховання культури поведінки.
Художньо-естетичне виховання:
- - оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;
- - формування системи знань про світову культуру і мистецтво;
- - розвиток естетичних потреб і почуттів;
- - розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;
- - готовність будувати власне життя за законами краси.
Трудове виховання:
- - вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;
- - формування трудових навичок та умінь;
- - формування уміння самостійно й ефективно працювати; -розвиток потреби в творчій праці;
- - виховання діловитості, підприємливості ;
- - виховання почуття господаря й господарської відповідальності;
- - формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.
Екологічне виховання:
- - формування розуміння необхідності гармонії людини з природою;
- - засвоєння знаннями про природу рідного краю;
- - виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;
- - формування готовності до активної екологічної діяльності;
- - формування основ глобального екологічного мислення.
Фізичне виховання:
- -озброєння школярів науково обґрунтованими знаннями про здоров'я і засоби його зміцнення;
- - виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я і здоров'я інших людей;
- - забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді; фізичне, духовне і психічне загартування;
- - формування навичок санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;
- - розвиток потреби у здоровому способі життя. Статеве виховання:
- - психосексуальна підготовка;
- - формування готовності укласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки;
- - формування культури сімейних і статевих відносин1.
Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об'єктивний характер, оскільки випливають із об'єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.
У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головною складовою діяльності школи, а моральне, духовне становлення особистості - її найважливішими напрямами.
Так, у США документ "Америка-2000: Стратегія розвитку освіти" (1991) передбачає використати школу як "центр, здатний перебудувати розвиток цивілізованого суспільства". Програму морального виховання пропонує базувати на біблейських цінностях і принципах. На перший план висуваються чесність, цілісність, прямота, старанність, особиста відповідальність. Описано 60 головних рис характеру, які слід формувати у дітей (відвага, стійкість, рішучість, настирливість, співчуття, терпимість та інші).
У доповіді національної комісії з освіти Великобританії (1993) сказано, що "Освіта - це не тільки перевага знань, але й наділення моральною, духовною силою". Школа повинна передавати підростаючому поколінню такі цінності, як громадянськість, правдивість, повагу до інших, почуття обов'язку перед суспільством, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис) тощо.
В інструкціях Міністерства освіти Франції (1985) підкреслюється, що "У процесі навчання необхідно виховувати особистість цивілізованого і демократичного суспільства, спрямовану до істини, з вірою в людський розум, з почуттям відповідальності, власної гідності, поваги до інших людей, солідарності, неприйняття расизму, розуміння універсальності різних культур, любові до Франції, невід'ємної від любові до Свободи, Рівності, Братерства".
У Японії закон про освіту (1947) проголошує, що на школу покладена місія формування нації, яка служить ідеалам миру і людяності. Документ визначає цілі "повноцінного розвитку особистості", виховання "будівників миролюбної держави і суспільства", людей, які "люблять істину і справедливість, особисту свободу, працю, відповідальних і незалежних". У 1966 році програма шкільного виховання була конкретизована. Було видано "Опис ідеального японця", в якому визначалися 4 групи якостей:
- 1) якості персональні: бути вільним, розвивати індивідуальність, бути самостійним, керувати своїми бажаннями, володіти почуттями пієтету (лат. Ріеїа&- благочестя);
- 2) якості сім'янина: вміти перетворити свій дім у місце любові, відпочинку і виховання:
- 3) якості суспільні: бути відданим роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності;
- 4) громадянські якості: бути патріотом, поважати державну символіку, володіти найкращими національними якостями .
У Росії на основі Закону "Про освіту" виховання розглядається як діяльність, спрямована на формування і вільний розвиток особистості дитини, надання їй підтримки у життєвому самовизначенні, виховання якостей громадянина-патріота, професіонала-працівника, сім'янина-батька.
Соціальний (зовнішній) план розвитку особистості відображає її соціумність. Соціумність характеризується такими параметрами, як широта і висота підняття особистості до соціальних цінностей, ступінь орієнтації в них і рівень набутих на їх основі особистісних якостей.
Внутрішній план розвитку особистості передусім психофізичний, відображає ЇЇ самість. Самість характеризує глибину індивідуальності особистості, її потреби, інтереси, цінності.
Справжнє виховання тому і поєднує в собі науку і мистецтво, що І об'єктивні закономірності соціального розвитку у жорстких рамках [ культури повинні залишити місце для індивідуальної своєрідності, свободи сюобиспсного "Я", становлення суб'єктності. К. Д. Ушинський І
Гармонія самості (життя у собі) і соціумності (життя у суспільстві) характеризує особистість з позиції цілісності. Досягнення цієї гармонії є стратегічним напрямом гуманістичного виховання. Специфіка мети гуманістичного виховання полягає у створенні умов для самореалізації і саморозвитку особистості у гармонії із собою і суспільством.
Така мета виховання реалізує гуманістичні позиції суспільства щодо склистості і свого майбутнього. Вона розкриває перед особистістю спектр різних життєвих виборів, можливостей самостійно будувати життя, поведінку, діяльність, вчинки згідно з власними уявленнями про щастя. Водночас створює можливість зрозуміти своє право і відповідальність за розкриття власних здібностей, творчого потенціалу, за власну долю; краще осмислити співвідношення між внутрішньою свободою вибору самореалізації і саморозвитку та цілеспрямованим впливом суспільства.
