< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інвестиційні проекти в економіці туризму

З різних причин Україна зараз перебуває осторонь процесів інтеграції та інтернаціоналізації світової економіки, що гальмує її розвиток, як суб'єкта господарського механізму світу. Щоб змінити цю ситуацію, треба переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, щоб прискорити входження молодої держави у світове співтовариство не як сировинного додатка і ринку третьосортних товарів, а як повноправного учасника, з яким потрібно рахуватися як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Україна переживає важкі часи. Головними проблемами в економіці держави є дефіцит бюджету, порушення платіжного та торговельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій доводиться розв'язувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують значних інтелектуальних і матеріальних видатків.

Прискорити інтегрування у міжнародний ринок можна шляхом реалізації комплексу заходів з розвитку підприємництва. Пріоритетами сучасної української економічної політики повинні стати: реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, поліпшення якості продукції (послуг).

За сучасного рівня інтеграції світової господарської діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічне зростання багатьох країн, причому не тільки тих, що розвиваються, а й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу. В Україні досі основною формою участі іноземного капіталу в економіці було створення спільних підприємств. їх поки що небагато та обсяги реалізації товарів і послуг, вироблених ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому суттєво впливати на економіку нашої держави вони не можуть, хоча є досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. Загалом же іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.

Іноземний капітал сьогодні особливо важливий у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві.

Потенційно Україна може стати однією з провідних серед країн в які надходять прямі і портфельні іноземні інвестиції, насамперед завдяки величезному внутрішньому ринку, кваліфікованій й водночас дешевій робочій силі, значному науково-технічному потенціалу, багатим природним ресурсам, інфраструктурі, хоч і не надто розвиненій.

Україна дуже зацікавлена у припливі прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішнього боргу, а, навпаки, сприяють одержанню коштів для його сплати, забезпечуючи ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, і водночас слугують джерелом капіталовкладень, долучають українських підприємців до світового господарського досвіду.

Утім, незважаючи на запрошення керівництва держави і привабливість українського ринку, іноземні інвестори з невеликим ентузіазмом вкладають свої капітали в українські підприємства. їхнє небажання пояснюється низкою причин, а саме:

  • - нестабільністю економічної та політичної ситуації;
  • - недосконалим і суперечливим законодавством;
  • - нечіткістю визначення прав власності;
  • - відсутністю реальних пільг і привілеїв для іноземного капіталу;
  • - непередбачуваністю змін у податковій системі.

Тому перед нашою державою постає складне і досить делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і спрямовуючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. Приваблюючи іноземний капітал, не можна дискримінувати національних інвесторів. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські підприємства, зайняті у тій самій сфері діяльності. Як засвідчує досвід, такі заходи практично не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводять до виникнення на місці колишніх вітчизняних підприємств фірм із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподатковування.

Інвестиційний клімат повинен бути сприятливим не лише для іноземних інвесторів, а й для своїх. Йдеться не про те, щоб допомогти їм знайти кошти для інвестування. Українському приватному капіталові також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови для здійснення довгострокових капіталовкладень.

Інвестиціям у туристичну індустрію в Україні приділяється ще мало уваги, ефективність інвестиційних процесів туристичної індустрії залишається недослідженою.

Аналізуючи інвестиційний проект, передусім слід звернути увагу на прийнятність та гнучкість виробництва, суміщення і розвиток життєвих циклів продукту і товару (послуги).

Туризм як одна із перспективних галузей економіки багатьох країн світу розвивається і крокує в ногу з науково-технічним прогресом. Удосконалюючи організацію турів чи інших видів діяльності, туристичні фірми впроваджують у своїй роботі різноманітні новинки для поліпшення обслуговування, комфорту та швидкості доправлення туристів. Сьогодні таку розкіш не кожна туристична фірма може дозволити собі, а тому доводиться залучати кошти зарубіжних і українських інвесторів.

Реалізувати інвестиційні програми можна як на стадії створення фірми, так і після її кількарічної діяльності.

За видами інвестиційні проекти можна умовно поділити на декілька груп:

  • - розроблення і впровадження продукту інтелектуальної власності;
  • - розроблення і впровадження технічних засобів та елементів "ноу-хау";
  • - реконструкція і будівництво;
  • - підготовка кадрів та ін.

Об'єктом інвестування можуть бути будь-які інші проекти, не пов'язані безпосередньо з туризмом:

  • - розроблення і впровадження малих виробництв;
  • - організація нетрадиційних форм туризму та ін.

Інвестиційні проекти, пов'язані з розробленням і впровадженням інтелектуального продукту, реалізуються здебільшого на початковому етапі функціонування фірми, а більш капіталомісткі проекти - із накопиченням фінансових ресурсів.

Державна підтримка туризму в Україні не передбачає цільових бюджетних інвестицій в його розвиток. Поширеною формою інвестування є підтримання туризму на місцевому або регіональному рівнях коштом місцевих бюджетів або спеціального податку.

Низку інтелектуальних інвестиційних програм фінансують різні зарубіжні фонди і банки: Європейський банк реконструкції і розвитку, фонд підтримки малого і середнього підприємництва, деякі благодійні фонди завдяки таким інвестиціям проводяться підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, спеціалізовані конференції, симпозіуми, семінари та ін. Однак цільове фінансування капіталомістких проектів за рахунок цих джерел практично не здійснюється.

Потенційні джерела фінансування можна поділити на чотири групи:

  • 1) власні засоби;
  • 2) позичкові засоби;
  • 3) цільове бюджетне фінансування;
  • 4) інші джерела (зарубіжні фонди, благодійні кошти та ін).

Уряд України передбачив цільове інвестування у межах програми з підтримки малого підприємництва. Щоб одержати такі пільги, слід підготувати бізнес-план, отримати відповідні висновки експертів, а потім подати ці матеріали на конкурс інвестиційних проектів з пільговим кредитуванням.

Аналогічні дії потрібно виконати, щоб взяти участь у зарубіжних інвестиційних конкурсах.

Найбільш надійним джерелом фінансування є власні кошти. Утім, як свідчить досвід, капіталомісткі проекти реалізуються переважно на базі позичкових коштів.

Найкращим капіталом для інвестицій є безвідсотковий кредит. Ця форма фінансування може бути реалізована тільки за рахунок позичкових коштів, що належать засновникам.

Однією з форм залучення інвестора є передання йому частки у статутному фонді (товариство з обмеженою відповідальністю) або пакета акцій туристичного підприємства (акціонерне товариство), що відповідає розмірові його інвестиційного вкладу.

Залучити інвестора можна також на інших умовах, задекларованих в інвестиційному договорі:

  • - частки власності після реалізації проекту;
  • - відсотка від майбутнього прибутку;
  • - квоти місць (при будівництві об'єктів розміщення туристів);
  • - пільгове надання туристичних послуг та ін.

Урядові України варто розглянути також можливість надавання підприємствам податкових інвестиційних кредитів у вигляді відтермінування за сплатою податків, обов'язкових платежів і зборів.

Використання інвестицій для технологічних нововведень суттєво вплинуло на ефективність туристичного бізнесу. Туризм виявився одним із секторів економіки, в якому комп'ютерні технології почали давати великі прибутки. Це системи бронювання і резервування місць у готелях, авіаквитків, квитків на інші транспортні засоби, круїзи тощо. Сьогодні такі системи, як "Amadeus", "Gabriel", "Sabre" та інші мають свої представництва в Інтернеті, що дає змогу бронювати місця в готелях всього світу, отримувати інформацію про умови бронювання, ціни, знижки, не виходячи з офісу. Для прикладу, система "ABC Travel Cen re" дає змогу бронювати місця в готелях в усьому світі, надає інформацію про авіакомпанії, віртуальні агентства з продажу квитків, графіки поїздів і схеми метро різних міст світу, а також інформацію про оренду машин, круїзи і багато іншого. Досить часто в подібних системах можна купити путівку або авіаквиток на 10-15% дешевше.

Тепер навіть великі, стійкі й успішні організації суттєво змінюють у філософію довготермінового планування. Відбувається інтенсивна структуризація ринку туристичних послуг, зумовлена новою технологічною хвилею. Завдяки суттєвому зниженню вартості звернення. Агентство з 2-3 осіб може користуватися послугами, які раніше були для нього недоступні. А це означає, що невеликі турагентства можуть скласти серйозну конкуренцію великим організаціям. Яскравим прикладом може слугувати німецька фірма "TISS". У 1997 році два її працівники, які торгували авіаквитками, забезпечили обіг 140 млн німецьких марок. За прогнозами, у найближчі роки 90% квитків реалізуватимуть посередники на кшталт "TISS" і такі ж інтернет-компанії.

Реалізація інвестиційних проектів в Україні пов'язана зі значними ризиками. Щоб отримати будь-який (тим паче, пільговий) кредит, залучити інвестора, а також бути впевненим у правильності обраної інвестиційної стратегії, треба зробити розрахунки комерційного виконання проекту або його техніко-економічне обґрунтування.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це математична задача з пошуку оптимального розв'язання за умов великої кількості невизначеностей, до яких належать:

  • - політична, соціальна та економічна нестабільність;
  • - високий рівень інфляції;
  • - недостатній правовий захист інтересів інвестора та його капіталу;
  • - непередбачувані зміни нормативно-правової бази тощо.

За таких умов реалізовувати інвестиційний проект потрібно у мінімальний термін окупності, мінімізуючи ризики інвестора.

Перш ніж приступити до оцінювання комерційної вартості інвестиційного проекту, потрібно дослідити динаміку поведінки основних чинників невизначеності на обраному часовому відрізку. Це важливо для прогнозування ситуації з урахуванням перелічених чинників. Методом оцінки чутливості чинників визначається одна конкретна залежність при різних варіаціях решти змінних, у цьому випадку - зміни інфляції в часі. Цим можна забезпечити поступовий вихід зі стадії невизначеності для завдань конкретних вихідних даних і умов інвестиційної задачі.

Основні вихідні дані:

  • - фінансові витрати в часі (графік кредитування проекту);
  • - розміри відсотків за кредитом і графік сплати кредиту;
  • - прогноз інфляції на весь період реалізації проекту;
  • - вибір стабільної розрахункової грошової одиниці;
  • - визначення терміна "життя" проекту;
  • - визначення обсягу обігових коштів на запровадження проекту;
  • - потенційно можливі доходи від реалізації проекту;
  • - сумарні витрати;
  • - податки, обов'язкові платежі та збори;
  • - резерв фінансових коштів на непередбачувані витрати та ін. Очікуваний результат - забезпечити максимальний прибуток за мінімального терміну окупності проекту.

Якщо є вихідні дані, задачу розв'язуємо класичним методом - прогнозуванням надходжень і видатків грошових коштів у часі. Для цього відокремлений термін реалізації проекту розбивають на етапи (місяці, квартали, роки).

Щоб оцінити визначеність розрахункових показників у часі, варто обрати стабільну розрахункову одиницю (долар, євро). Вибір такої стабільної одиниці не означає відходу від прогнозування інфляції, тим паче, так званої внутрішньої інфляції найбільш стабільної грошової одиниці.

Якщо часовий період розрахунку тривалий (понад рік), то можна вносити корективи за рахунок переоцінки основних засобів. Комерційну вартість інвестиційного проекту оцінюють на вимогу інвестора або кредитора проводять комплексно:

  • - за ліквідністю (фінансовою вартістю);
  • - за ефективністю інвестування.

Термін сплати кредиту варто обирати так, щоб розрахуватися з кредиторами тільки за рахунок власного майбутнього прибутку, не вдаючись до нових позик, адже зростання внутрішньої заборгованості збільшує інвестиційний ризик. Такий ризик може додатково зумовлюватися:

  • - вищими (порівняно з прогнозованими) темпами інфляції;
  • - збільшенням періоду обертання обігових коштів;
  • - нижчою, ніж прогнозувалось, рентабельністю туристичного продукту або інших послуг;
  • - збільшенням тривалості інвестиційної фази проекту (будівництва, монтажу обладнання, ведення в експлуатацію тощо).

Багатоваріантні розрахунки в стабільній грошовій одиниці слід "прив'язати" до національної валюти в гривнях за цей же часовий період розрахунку, тобто реалізувати "двовалютний" розрахунок. Потрібно також забезпечити певний запас фінансування (5-10%) на випадок не-передбачуваних ситуацій.

Представлення розрахунків незалежним експертам збільшить об'єктивність оцінювання і довіру до проекту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >