< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Аудит ефективної діяльності комерційних банків за міжнародними і національними стандартами

Аудит показників діяльності комерційних банків здійснюється з метою визначення ступеня участі власних коштів банку у виконаних ним операціях; рівня ліквідності банку, Його спроможності реалізації своїх активів для покриття прийнятих зобов'язань (відділ залучених коштів); вкладання коштів банку в операції з підвищеним ступенем ризику; рівня прибутковості і рентабельності банківських операцій; ступеня участі банку в операціях на грошовому ринку і рівня менеджменту.

Аудит тенденцій і факторів, які впливають на ефективність діяльності комерційного банку, полягає у визначенні ліквідності, прибутковості, достовірності капіталу, ступеня ризикованості активів, рівня менеджменту. Це дає змогу визначити загальний рейтинг комерційного банку серед інших банків, охарактеризувати його діяльність з приводу надійності.

За кордоном вимоги до надійності комерційних банків встановлені законодавством, передбачений орган банківського нагляду, який наділений певними правами для забезпечення стабільності усієї банківської системи. У порядку нагляду за діяльністю зарубіжних комерційних банків регулярно контролюються такі аспекти банківської діяльності; порядок ліцензування; сутність і строки надання звітності комерційними банками до органів контролю; дотримання нормативів по достатності капіталу; концентрації кредитів, ліквідності балансу; обов'язкове визначення ризикованості активів і створення адекватних резервів; установлення відповідальні керівництва банку за неефективне управління; надання гласності результатів роботи банку, які підтверджені аудиторами. Результати перевірки комерційних банків органами нагляду і рейтинг надійності цих банків є конфіденційною інформацією і не підлягають широкому розголошенню.

В Україні нагляд і контроль за банківською діяльністю регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" покладені на Національний банк України (НБУ). У відповідальності до цього Закону в НБУ функціонує Департамент з нагляду за діяльністю комерційних банків. У складі Департаменту створені управління методології і координації банківського нагляду, аудиту і управління інспектування комерційних банків. Ці структурні підрозділи НБУ здійснюють нагляд за діяльністю комерційних: банків,.,

Найбільш поширена у зарубіжній практиці є американська стандартизована рейтингова система CAMEL. Назву її складено з початкових літер:

  • • "С" — (Capital adequacy), тобто адекватність капіталу. Система дає оцінку розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захитсу інтересів вкладників.
  • • "Л" — (Asset quality) якість активів. Система визначає можливість забезпечення повернення активів і забалансових статей, а також вплив проблемних кредитів на загальне фінансове становище банку.
  • • "М" — (Management) означає управління /менеджмент. Система дає оцінку методам управління банківської установи з урахуванням ефективності його діяльності, порядку роботи, що встановився, методів контролю і виконання встановлених законів і правил.
  • • "E" — (Earnings). Це надходження або рентабельність. Система оцінює рентабельність банку з точки зору достатності його доходів для перспектив розширення його діяльності.
  • • "L" — (Liquidity), тобто ліквідність. Система визначає рівень ліквідності банку з точки зору ЇЇ достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених обов'язків.

У системі CAMEL капітал банку розглядається як важливий елемент і оцінюється згідно обсягу ризикованих активів, критичних і неякісних активів, очікуваного розширення діяльності банку, якості управління активами. Власний капітал банку вважається головним джерелом захисту вкладів юридичних та фізичних осіб у разі банкрутства, що зумовлює обернену залежність між розміре ми капіталу та ризиком банку.

Відповідно, чим вище питома вага ризикованості активів у балансі банку, тим більшим повинен бути його власний, капітал. Крім того, випуск великої кількості акцій, порівняно з оптимальною потребою у власних коштах негативно впливає на діяльність банку. Дешевше і вигідніше залучати кошти вкладників, ніж нарощувати власний капітал. Тому керівники окремих банків прагнуть найти співвідношення між величиною капіталу та іншими статтями балансу банку.

Для оцінки достатньої величини банківського капіталу використовують різні методики. Показник, який найчастіше використовується в практиці американських банків — це відношення капіталу до суми депозитів. Із розвитком банківської системи почав застосовуватися новий показник — коефіцієнт відношення капіталу до ризикових активів, при розрахунку якого з суми активів у знаменнику виключаються найбільш ліквідні елементи: каса банку і Портфель державних цінних паперів. Нормативна величина цього коефіцієнта встановлюється в межах 15%.

В останні роки регулюючі банківські органи США — Федеральна резервна система, контролер грошового обігу і Федеративна корпорація по страхуванню депозитів — почали застосовувати складніші критерії оцінки банківського капіталу і Його достатності. Активи відповідно до нових підходів стали диференціювати залежно від ступеня пов'язаного з ними ризику. Чим більше ризик стосується визначеного виду активів, тим більша частка суми цих активів використовується при розрахунку "капітал/активи". Подібна практика оцінки достатнього капіталу з обліком ризику по різним видах активів вже застосовується українськими комерційними банками.

У 1989 р. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі (Швейцарія) затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу.

Головним узагальнюючим показником достатності капіталу, відповідно до Базельської угоди, є коефіцієнт ризикованих активів, що обчислюється за наступним розрахунком:

Коефіцієнт ризикованих активів = Капітал банку Сума ризикованих активів

"Вага" у знаменнику формули залежить від категорії активів, диференційованих за ступенем ризику, і їхньої зміні від 0 до 100%. Крім балансових активів за ступенем ризику оцінюються також позабалансові статті. При розрахунку цього коефіцієнти застосовують два показники капіталу банку:

  • • базовий капітал (чи капітал першого рівня), до складу якого входять прості акції, вкладені в консолідовані дочірні підприємства (менше 50% акцій).
  • • додатковий капітал (чи капітал другого рівня), який включає: статутні й офіційні резерви; безстрокові і довгострокові привілейовані акції (з початковим терміном 20 І більше років); зобов'язання, конвертовані в обов'язковому порядку; боргові зобов'язання другої черги і середньострокові привілейовані облігації (від 7 років).
  • • загальний капітал (першого і другого рівнів) має бути не менше 8% суми активів, скоригованих за ступенем ризику. Не менше половини загального капіталу повинен складати базовий капітал.

Для виявлення банків, у яких виникають труднощі із забезпеченням необхідного рівня ліквідності з недостатнім капіталом, у США використовують коефіцієнт "капітал/активи", причому з суми капіталу та резервів вираховують величину "неякісних" активів, тобто активів, віднесених до категорії нижче встановлених стандартами, сумнівних і безнадійних. У цьому випадку так званий чистий коефіцієнт складає:

Чистий коефіцієнт "капітал/активи" = ((Капітал + резерви) - "Неякісні" активи") Середня сума активів

Чистий коефіцієнт повинен бути не менше 27,4%, інакше банк потрапляє в список банків, які мають фінансові труднощі.

На практиці сама по собі достатність капіталу не виключає можливості банкрутства банку. Щоб банк залишився життєздатним, збитки від операцій і Інвестицій повинні покриватися за рахунок прибутку. Необхідно враховувати співвідношення між витратами на залучення коштів і доходами, які можна одержати від вкладення цих коштів. Отже, взаємозв'язок між керуванням активами і пасивами операціями та підтримкою визначеного рівня достатності капіталу має вирішальне значення для прибутковості банку.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі наступних критеріїв:

• Рейтинг І (сильний)

Банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують 8% і 5% відповідно.

Банки, у яких показники капіталу кращі, ніж в інших банків.

Банки, які за результатами інспекторських перевірок мають відмінну якість активів.

• Рейтинг 2 (задовільний)

Банки, у яких нормативи платоспроможності і достатності капіталу в достатній мірі перевищують 8% і 5%.

Банки, які знаходяться в числі кращих своєї групи за показниками капіталу.

Банки, які мають за результатами інспекторських перевірок задовільну чи середню якість активів.

• Рейтинг 3 (посередній)

Банки, у яких показники основного і сукупного капіталу відповідають установленим нормативам.

Банки, які займають середнє становище серед інших банків за показниками капіталу.

Банки, які мають середню якість активів, визначену в ході перевірок на місцях.

• Рейтинг 4 (граничний)

Банки, які виконують один з двох установлених нормативів. Банки, які знаходяться в кінці переліку в своїй групі за показниками капіталу.

Банки, які демонструють явну слабкість чи проблеми, що мають, з якістю активів за результатами інспектування на місцях. • Рейтинг 5 (незадовільний)

Банки, які порушують установлені нормативи, мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу).

Банки, показники капіталу яких є гіршими серед інших банків групи.

Банки, які мають граничну чи незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

У рейтинговій системі якість активів визначається для того, щоб установити ступінь впливу ризику на капітал банку. Це досягається способом класифікації активів за ступенем ризику і виявлення активів нижче стандартної якості, субстандартних, сумнівних, збиткових, окремо згаданих.

Зважаючи на ризик по кожній класифікації активів здійснюються в такій спосіб:

Класифікація активів Рівень ризику, %
Стандартні 0
Окремо згадані 20
Субстандартні 50
Сумнівні 70
Збиткові 100
  • • субстандартні активи — активи, що мають явні проблеми і по яких остаточне погашення не гарантоване.
  • • сумнівні активи — активи, по яких передбачаються збитки, але їхній розмір поки що не вдається встановити.
  • • збиткові активи — активи, що не будуть погашені.
  • • окремо згадані активи — активи, що не є стандартними, однак поки що не являють собою значної проблеми.

Якість активів визначається за формулою:

Середньозважена вартість класифікованих активів х 100% Капітал банку

Рейтингова оцінка:

Менше 5% 1. Сильний

Від 5% до 15% 2. Задовільний

Від 15% до 30% 3. Посередній

Від 30% до 50% 4. Граничний

Більше 50% 5. Незадовільний

Якщо зважені активи за рівнем втрат не перевищують 5% суми загального капіталу, то це оцінюється як нормальне економічне становище банку і нормальний стан керування його активами. При значенні цього показника понад 30% рейтинг банку є граничним, а щодо якості активів вважається критичним і незадовільним.

Американські комерційні банки широко використовують численні коефіцієнти і показники, що характеризують активні операції банку, і розраховуються за даними балансів банку.

  • • Коефіцієнт ефективності використання активів розраховується як відношення середніх залишків на активних рахунках, що приносить доходи, до середніх залишків на всіх активних рахунках. Він показує, яка частина активів (%) приносить дохід.
  • • Коефіцієнт використання депозитів показує, який відсоток загального обсягу депозитів поміщений у кредити. Коефіцієнт понад 75% свідчить про агресивну кредитну політику банку. Коефіцієнт нижче 65% означає зворотне, тобто нормальне використання депозитів.
  • • Коефіцієнт використання залучених коштів розраховується як відношення середньої заборгованості по кредитах до середньої величини всіх залучених засобів, спрямованих на кредити. Показники, що характеризують частку кожного виду цінних

паперів у портфелі інвестиції, розраховуються як питома вага (%)

кожного виду цінних паперів у загальному обсязі інвестицій. Висока частка державних цінних паперів свідчить про достатню ліквідність стабільності доходу.

Показники, що відображають розподіл цінних паперів за термінами погашення, допомогають визначити як поточну фінансову ситуацію, так і ту, яка може виникнути в майбутньому в зв'язку зі змінами частки тих чи інших видів цінних паперів у загальному обсязі інвестицій.

Показники, що характеризують надані кредити по видах позичальників, розраховуються як питома вага кредитів, наданих тій чи іншій категорії позичальників (промисловість, торгівля, сільське господарство, транспорт та ін.) у загальному обсязі кредитів. За допомогою цих показників можна оцінити стан кредитної політики банку по ризику, ліквідності, рентабельності, бо кожна категорія позичальників має свій визначений рівень кредитоспроможності.

Показники, що відображають терміни погашення кредиту різними категоріями позичальників, характеризують розподіл кредитів по категоріях позичальників і термінах погашення.

У системі CAMEL найбільше значення має ліквідність балансу банку, яку визначають згідно його можливостей виконувати свої обов'язки. її оцінюють з урахуванням багатьох факторів: непостійності депозитів; ступеня надійності залучених ресурсів, які відчутні до змін відсоткової ставки; здатності активів швидко обмінюватися на грошову готівку; ефективності стратегії управління активами . та пасивами операціями.

Аналіз ліквідності банку складається з двох частин:

  • 1. Виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;
  • 2. Проведення експертної оцінки за наведеними критеріями (факторами).
  • • Рейтинг 1 (сильний) Високий рівень ліквідності активів. Постійно підтримуються показники, що перевищують установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Здатність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності кращий, ніж в інших банках.
  • • Рейтинг 2 (задовільний) Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у випадку

першої необхідності. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками.

• Рейтинг 3 (посередній)

Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги по ліквідності активів. Припустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівнянно з іншими банками.

• Рейтинг 4 (граничний)

Не досить ліквідних коштів. Не виконуються нормативи ліквідності в окремі періоди часу. Є залежність від залучених чи коштів непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через Центральний банк. Показники ліквідності постійно нижчі середніх показників інших банків.

• Рейтинг 5 (незадовільний)

Значна нестача ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи ліквідності активів. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучити кошти за винятком залучення коштів через центральний банк. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

У загальній рейтинговій оцінці ліквідності банку враховується, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного чи декількох одночасно) відносить стан ліквідності банку до категорії незадовільної.

Залежно від підходу керівництвом банку, до керування ліквідністю балансу, а також від традицій, які склалися в банку його спеціалізації, кредитної політики й залежно від країни визначається методика обчислення показників ліквідності балансу. Так, у комерційних банках США в основному застосовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності, що обчислюються як відношення короткострокових ліквідних активів чи середньострокових активів до відповідного за термінами пасивів.

Про рівень ліквідності балансів американських комерційних банків свідчить також відношення середніх залишків касових активів до середніх залишків на депозитних рахунках до запитання чи до середніх залишків на всіх депозитних рахунках.

Іншим показником рівня ліквідності є відношення ліквідних активів до суми внесків чи до загальної величини активів. Коефіцієнт, що відображає відношення наявних коштів до суми внесків, є більш обґрунтованим, ніж коефіцієнт "кредити/внески", оскільки прямо показує відношення ліквідних активів до внесків.

Національним банком України для всіх комерційних банків установлені для визначення ліквідності балансу наступні нормативи: поточна, короткострокова, загальна.

У міжнародній практиці головним показником ліквідності є відношення ліквідних активів банку до загальної суми активів — нетто. При визначенні цього показника українським комерційним банкам необхідно включати в розрахунок активи фінансового звіту.

У процесі аудиту ліквідності балансу українських комерційних банків доцільно виявити ступінь дотримання принципів ліквідності за допомогою підтримки оптимального співвідношення між термінами депозитів і термінами коштів, розміщених в активних операціях.

Аудит доцільно проводити способом розрахунку наступних коефіцієнтів:

  • • К1 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів з високим ступенем ліквідності (коштів на рахунках до запитання, коштів на строкових вкладах до 6 місяців);
  • • К2 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів з меншим ступенем ліквідності (коштів на рахунках від 6 місяців до одного року);
  • • К3 — коефіцієнт ліквідності для ресурсів, наданих банку на тривалий термін (коштів на строкових вкладах від одного року і більше).

Ці коефіцієнти ліквідності можна розрахувати за алгоритмом

К1 = Зк Д х 100

де Зк — заборгованість по позичках, наданих відповідно на термін до б місяців, від 6 місяців до одного року, від одного року і більше;

Д — залучені депозити відповідно на термін до 6 місяців, від 6 місяців до одного року, від одного року і більше.

Наведеш коефіцієнти, як правило, повинні бути нижче 100%.

Для оцінки аудитом прибутковості банку проводиться як кількісний аналіз — оцінка рівня прибутковості, так і якісний — структурний. Кількісний аспект оцінюється за допомогою ряду показників і аналізу прибутковості активів. Кінцевий рейтинг банку визначається після вивчення прибутковості.

Головним показникам прибутковості в системі CAMEL, є прибутковість активів — відношення чистого прибутку після оподаткування до середнього розміру активів (валюта балансу — нетто); чиста маржа — відношення чистого відсоткового доходу до середнього розміру активів (середня сума валютного балансу —- нетто); прибутковість окремих статей активів; витрати по рядку пасивів (відсоток по депозитних вкладах).

Обчислення прибутковості банків американські фахівці застосовують кілька методів, кожний з них має свої переваги і недоліки.

Найбільш розповсюдженим є метод зіставлення прибутку з загальною сумою активів банку. Відношення прибутку до активів застосовується при порівнянні прибутковості одного банку з іншим. Низьке значення цього показника може бути результатом консервативної позички й інвестиційної чи політики надзвичайних операційних витрат. Високе значення відношення прибутку до активів може бути результатом ефективної діяльності банку, низької частки строкових і ощадних вкладів у загальній сумі чи депозитів високих доходів від активів. В останньому випадку фінансова стабільність банку піддається значному ризику, чим вищі доходи від активів, тим, як правило, більше пов'язаний із цим ризик.

В американській практиці оцінки прибутковості банків також прийнято зіставляти з активами і факторами, що впливають на доходи банку:

Отримані банком відсотки Середні залишки активів

Відсотки, виплачені банком Середні залишки активів

Витрати від списання кредитів Середні залишки активів

Загальна рейтингова оцінка прибутковості встановлюється залежно від коефіцієнта прибутковості:

і Однак як відношення прибутку, так і відношення факторів, що впливають на доходи, до загальних активів ще не показують, як працює банк, виходячи з інтересів його акціонерів. Тому керівники банків, як правило, акцентують увагу на показнику доходу на одну акцію. Відношення доходу на одну акцію у відсотковому показнику до вартості акції на кінець року називається показником дивідендного доходу і показує, наскільки ефективно використовувалися кошти акціонерів протягом року.

Коефіцієнт прибутковості Рейтингова оцінка
Більше 1%

Між 0,75% і 1,0%

Між 0,5% і 0,75%

Між 0,25% і 0,5%

Нижче, ніж 0,25% чи чисті збитки
1. Сильний

2. Задовільний

3. Посередній

4. Граничний

5. Незадовільний

Більш стабільним показником, що відображає ефективність функціонування банку, є показник зростання прибутковості на одну акцію. Цей показник характеризує щорічну тенденцію збільшення ставки доходу на акцію. Для керівників банків і акціонерів має значення коефіцієнт, що показує частину прибутку банку, спрямовану на виплату дивідендів по акціях, розрахований як відношення виплачених дивідендів до прибутку банку, спрямовану на виплату дивідендів по акціях, розрахований як відношення виплачених дивідендів до прибутку банку. Для американських комерційних банків нормальним вважається рівень цього коефіцієнта в межах 30-40%.

Для оцінки прибутковості банківських операцій і контролю за витратами використовуються коефіцієнти співвідношення доходів і витрат з активами, що приносять доходи. Ці коефіцієнти дають уявлення про рівень відсоткової маржі банку. Низька маржа показує, що банк, залучаючи дорогі депозити, бере участь в операціях із низькою прибутковістю і невисоким ризиком. І навпаки, якщо маржа підвищена, то це свідчить про високий рівень дешевих депозитів чи про залучення активів у високоприбуткові ризиковані операції.

Рентабельність банку розраховується як відношення прибутку до середнього рівня власного капіталу банку. Для американських комерційних банків нормальною вважається рентабельність 13-16%.

Нормативними документами НБУ не передбачені показники прибутковості банків, що утрудняє прогнозування перспектив дальшого зростання банківських операцій і не дає змоги потенційним інвесторам оцінити вкладання своїх капіталів у акції цього банку.

Важливим показником ефективної діяльності комерційного банку, є також якість управління (менеджменту) банку. Менеджмент оцінюється за ефективністю політики управління діяльністю банку в цілому.

Експертна оцінка управління (менеджменту) банком проводиться за наступними критеріями:

• Рейтинг 1 (сильний)

Всі інші компоненти мають сильний чи задовільний рейтинг. Безумовна відповідальність законам і нормативним актам. Мають на увазі внутрішні правила роботи банку, що цілком виконуються. Очевидним є цілісність, компетентність і здатність управляти банком. • Рейтинг 2 (задовільний)

Більшість компонентів є задовільними. Загальне дотримання загальних законів і правил. Правила роботи в основному адекватні та виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

• Рейтинг 3 (посередній)

Більшість компонентів системи є посередніми чи задовільними. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Наявна необхідність у поліпшенні розроблених правил роботи банку чи в їх дотриманні. Виникає деяка стурбованість методами керівництва і сумніви щодо компетентності керівників банку.

  • • Рейтинг 4 (граничний) Рейтинг інших компонентів наводиться між посереднім і незадовільним. Наявні серйозні порушення законодавства і (чи) установлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не виконується. Очевидні факти шахрайства, незадовільного керівництва.
  • • Рейтинг 5 (незадовільний)

Рейтинг інших компонентів системи є граничним чи незадовільним. Значні порушення законодавства і (чи) нормативів. Правила роботи відсутні чи (і) їх не дотримуються. В наявності неякісне чи керівництво, чи некомпетентність керівного складу, є прояви шахрайства.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зазначити, що сукупний рейтинг ефективності діяльності комерційного банку за системою CAMEL — узагальнена оцінка і може бути розрахована достатньо легко.

Бали по кожному з п'яти компонентів додаються і діляться на 5. Результат округляється до цілого числа в такий спосіб:

  • • від 1 до 1,4 — округляється до 1, це означає, що банк одержує. сильний рейтинг; :
  • • від 1,6 до 2,4 — округляється до 2, це означає, що банк отримує задовільний рейтинг;
  • • від 2,6 до 3,4 — округляється до 3, цифра свідчить, що банк одержує посередній рейтинг,
  • • від 3,6 до 4,4 — округляється до 4, тож банк отримує граничний рейтинг;
  • • від 4,6 до 5,0 — округляється до 5, тобто банк має незадовільний рейтинг.

У банків, які одержали рейтинг 1 чи "сильний" і отримали наступні характеристики:

  • • фінансове становище надійне по всіх аспектах;
  • • виявлені проблеми незначного характеру можуть бути вирішені в ході звичайної діяльності;
  • • фінансовий стан банку є стійким до змін, що відбуваються, і проблем в економіці банківського сектору; фінансовий стан банку не викликає сумніву для занепокоєння в органів нагляду. Банки, які одержали рейтинг 2 чи "задовільний", мають наступні характеристики:
  • • в основному, по всіх аспектах фінансовий стан банку є надійним;
  • • виявлені проблеми є незначними та керівництво банку може їх виправити належним чином;
  • • фінансове становище банку t, по суті, стабільнішим, таким чином банк повинен вміти пристосовуватися до умов економічної кон'юнктури, що змінюються, і роботи банківського сектору; заклопотаність органів нагляду обмежується тим, щоб виявлені в ході перевірки чи місці аналізу звітності проблеми були належним чином виправлені керівництвом банку.

У банків які отримали рейтинг 3 чи "посередній", такі характеристики:

  • • банк ослаблений у фінансовому й операційному відношенні, а також допустив ряд порушень законів і нормативних актів;
  • • фінансовий стан банку має тенденцію до подальшого погіршення, якщо умови в економіці чи банківському секторі будуть розвиватися за несприятливим сценарієм;
  • • фінансовий стан банку, ймовірно, погіршиться, якщо не будуть прийняті негайні заходи для виправлення ситуації (чи вжиті заходи не будуть досить ефективними);
  • • стан банку викликає особливе занепокоєння в органів нагляду. Банки з сукупним рейтингом 4 чи "граничний", мають наступні

характеристики:

  • • Існують значні недоліки фінансової діяльності;
  • • демонструють ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином;
  • • якщо не будуть прийняти заходи для виправлення ситуації, то стан банку може погіршуватися до такого ступеня, що це поставить під сумнів можливість існування банку в майбутньому;
  • • наявні ознаки свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;
  • • потребують в пильного нагляду і контролю зі сторони органів нагляду, а також потрібен докладний план дій по усуненню наявних проблем і недоліків.

. 1 нарешті банки які отримали сукупний рейтинг 5 чи "незадовільний". У них виявилися такі характеристики:

  • • існує високий ступень імовірності банкрутства в найближчому майбутньому;
  • • є ряд серйозних недоліків; становище настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників чи банку з інших фінансових джерел; без вжиття оперативних заходів по виправленню ситуації і (чи) наданню фінансової підтримки, ймовірно, буде потрібно здійснити злиття чи придбання банку іншою банківською установою, чи почати процедуру його ліквідації.

Можна зробити висновок про переваги комплексу показників, що входять в американську систему CAMEL, над показниками, застосованими НБУ для регулювання діяльності комерційних банків України. Насамперед це те, що система жадає від працівників банку вивчення фінансової стабільності й оцінки перспективності клієнта, що не передбачено нормативними документами НБУ.

Принципові розходження в методиці розрахунку показників ліквідності балансів комерційних банків в Україні і за рубежем призводять до викривлення показників ліквідності балансів українських банків. Це є суттєвим недоліком і перешкодою інтеграції України до світової фінансової системи. Тому необхідно вивчати системи рейтингових оцінок, які застосовуються за кордоном, і показники, які використовуються в них, із метою їх подальшої адаптації до умов, у яких функціонують українські банки.

Національний банк України затвердив показники ефективної діяльності комерційних банків, при проведенні аудиту використовувані як національні стандарти. Нормативні показники діяльності комерційних банків включають:

  • • мінімальний розмір власних коштів (капіталу) банку;
  • • достатність капіталу банку;
  • • покриття прогнозованих збитків власними коштами банку;
  • • максимальний розмір кредитів і поручительств, наданих інсайдерам; .
  • • максимальний розмір залучення грошових внесків (депозитів) фізичних осіб;
  • • максимальний розмір наданих міжбанківських позичок;
  • • рефінансування коштів банку.

Показник мінімального розміру власних коштів (капіталу) банку П1 передбачає, що всі діючі банки, зареєстровані НБУ, повинні мати власний капітал на 1 січня 1998 р; І млн ЕКЮ.

Мінімальний розмір статутного фонду комерційних банків за участю іноземного капіталу встановлюється в сумі, збільшеній не менше ніж у 3 рази, а з 100-відсотковим іноземним капіталом — не менше ніж у 5 разів. Цей показник банк повинен забезпечити після одного року з початку своєї діяльності.

Показник достатності капіталу банку П2 — це співвідношення власних коштів — ВК і залучених коштів — ЗК, що визначає достатність капіталу, згідно загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різних ризиків, і розраховується по алгоритму

П2 = ВК ЗК х 100.

Нормативне значення П2 не повинно бути менше 5% у загальній сумі капіталу. Показник покриття прогнозованих збитків власними коштами банку ПЗ розраховують по алгоритму

ПЗ = ЗА ЗК х100.

де ЗА — збиткові активи, що складаються з і 00% прострочених активів плюс 30% пролонгованих активів плюс 20% дебіторської заборгованості банку. Значення ПЗ повинно бути не більше 50%.

Показник максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам, П4, розраховують по алгоритму

П4 = Рп ВК ї 100.

де Рп — сукупний розмір наданих банком позичок, включаючи і міжбанківські, поручительств, урахованих векселів і 100% суми позабалансових вимог у відношенні до них інсайдерів, юридичних або фізичних осіб; директорів, контролерів підприємства чи асоційованих їх осіб комерційного банку.

Комерційний банк не має права давати кредит інсайдеру (акціонеру, учаснику) для придбання акції (частки) цього банку. Відсоткова ставка за користуванням позичками, наданими інсайдерам, не повинна бути нижче дисконтної ставки НБУ. Розмір позичок акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення (бланкових), не може перевищувати 50% його вкладу в статутний фонд банку.

Максимальне значення показника П4 не повинно з 1 січня 1998 р. бути більше 25%.

Показник максимального розміру залучення грошових внесків (депозитів) фізичних осіб розраховують як відношення сукупного розміру грошових внесків (депозитів) фізичних осіб до розміру власних коштів комерційного банку по алгоритму

П5 = Гг ВК х 100.

де Гг — сукупний розмір грошових внесків фізичних осіб.

Максимальна значення показника П5 не повинно перевищувати 100%. Показник максимального розміру наданих міжбанківських позичок розраховують по алгоритму

П6 = МБн ВК х 100.

де МБн - загальна сума наданих комерційним банкам міжбанківських позичок. Максимальне значення показника П6 не повинно перевищувати 200%. Показник рефінансування розраховують по алгоритму

П7 = (МБп + Цк) Вк х 100

де МБп — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позичок; ЦС — загальна сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення показника П7 не повинно перевищувати 30%.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюються щодня по формах щоденної звітності і щомісяця на підставі місячної звітності. Крім того, проводиться аудиторський контроль заданими річної звітності банку.

Штрафні санкції й інші заходи впливу за порушення економічних нормативів і оціночних показників діяльності застосовуються до банку як юридичної особи на підставі щомісячної звітності, де показники розраховуються на підставі щоденних балансів за середньоарифметичними даними.

Банки, які працюють у режимі фінансового оздоровлення, мають право звернутися в НБУ з проханням про надання стабілізаційного кредиту. Цей кредит надається фінансово-стабільним банкам-кредиторам по пільговій ставці (50% ставки рефінансування) з одночасним переоформленням на таких умовах кредитних договорів із банком-боржником, який звернувся в НБУ з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту. Кредит надається після експертної оцінки монетарних металів, власних споруд відповідно до закону України "Про заставу".

Фінансово-стабільний банк перекуповує кредиторську заборгованість банку-боржника, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту. Кредит надається єдиному фінансово стабільному банку-кредитору на пільгових умовах (50% від ставки рефінансування) з відповідним оформленням кредитного договору з банком боржником. Банк, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, передає клієнтуру (без коштів на розрахунково і поточних рахунках) на обслуговування іншим банкам, яким видається кредит. При наданні стабілізаційного кредиту НБУ нерідко вимагає представлення банком боржником аудиторського висновку внутрішньобанківського і зовнішнього аудиту про фінансовий стан банку, дотримання економічних нормативів.

Запитання для самоконтролю

  • 1. Дайте характеристику та розкрийте зміст етапів процесу маркетингового контролю.
  • 2. Модель процесу маркетингового контролю.
  • 3. Зміст, особливості використання та значення попереднього маркетингового контролю.
  • 4. Стратегічний маркетинговий контроль та його об'єкти.
  • 5. Об'єкти оперативного маркетингового контролю.
  • 6. Дайте характеристику поточного маркетингового контролю.
  • 7. Класифікація видів контролю маркетингової діяльності: ознака, вид, об'єкт, засоби.
  • 8. Розкрийте зміст та особливості проведення контролю маркетингу в банку.
  • 9. Контролінг: сутність та особливості застосування.
  • 10. Типова модель стандарту аудиту діяльності комерційного банку: об'єкти аудиторського контролю, джерела інформації, методичні прийоми.
  • 11. Дайте характеристику та розкрийте зміст американської рейтингової системи CAMEL.
  • 12. Розкрийте зміст нормативних показників діяльності комерційних банків, затверджених НБУ.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >