< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Туризм як культурний феномен

Переходячи до розгляду туризму як явища, що належить до культурних феноменів, зазначимо, перш за все, що йтиметься про виробництво духовне, спрямоване на формування і розвиток духовної культури суспільства і особистості. При цьому культура розглядається в соціології, як специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, що представлена в продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм та закладів, в духовних цінностях, в сукупності відносин людей до природи, між собою та до самих себе. Культура характеризує також особливості поведінки, свідомості і діяльності людей в конкретних галузях суспільного життя. Як бачимо, виходячи із визначення поняття "культура", цілком доречно застосувати його щодо характеристики особливостей поведінки, свідомості і діяльності туристів в конкретній галузі суспільного життя - туристичній. Природно, що така культура має всі підстави називатись "туристичною культурою". Для виявлення характерних ознак туристичної культури необхідно з'ясувати її місце в структурі культури, співвіднести з іншими структурними елементами культури.

Матеріальна і духовна культури

Як відомо, культура поділяється на матеріальну і духовну.

Матеріальна культура в соціології - це частина загальної системи культури, що включає всю сферу матеріальної діяльності і її результати.

Поділ культури на духовну і матеріальну відповідає двом основним видам виробництва - матеріальному й духовному. Як головна частина матеріальної культури розглядаються техніка, житло, предмети споживання, спосіб харчування, поселення й т.д., що в їхній сукупності, розвитку й уживанні обумовлює певні форми та спосіб життя.

Отже, до матеріальної туристичної культури слід віднести всю сукупність туристичних товарів матеріального походження (туристичний одяг, обладнання для подорожі та інше), виробничі приміщення і техніка для випуску цих товарів, ресторани, готелі, туристичні офіси і комплекси та інші елементи інфраструктури туризму.

Духовна культура - частина загальної системи культури, що включає духовну діяльність та її продукти. Духовна культура включає пізнання, моральність, виховання, освіту, право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, літературу, міфологію, релігію. Духовна культура характеризує внутрішнє багатство свідомості, ступінь розвиненості самої людини.

Поза духовним життям, крім свідомої діяльності людей, культура взагалі не існує, тому що жоден предмет не може бути включений у людську практику без осмислення, без посередництва яких-небудь духовних компонентів: знань, навичок, спеціально підготовленого сприйняття. Разом з тим духовна культура (ідеї, теорії, образи й т.д.) може існувати, зберігатися й передаватися головним чином у матеріальній формі, - у вигляді книг, картин і т.п. У культурі матерія виступає в перетвореному вигляді, у ній опредмечуються здатності й сутнісні сили людини. Таким чином, протиставлення й розподіл культури на матеріальну й духовну відносний, умовний, обидві вони утворюють єдність. Духовне й матеріальне в культурі не статичні, а виражаються один через одного, існують, лише переходячи один в одного в процесі соціальної діяльності людей.

Таким чином, духовна культура обіймає туристичні знання, систему моральних норм і цінностей туристичної спільноти, періодичні видання і туристичну літературу, народні пісні і міфологію, традиції та звичаї, за якими відбувається туристичне життя.

Здійснена типологізація туристичної культури є найбільш укрупненою. В той же час сама культура класифікується більш диференційовано: за різкими критеріями. За галузями діяльності визначають: економічну, політичну, педагогічну, професійну та інші. За типами виділяють певні національні та етнічні культури.

За формами культури виділяють: елітарну, народну і масову культуру. Саме до масової культури відносять феномен туризму В.І. Добреньков та АХ Кравченко.

Наступна ступінь класифікації - за видами - визначає:

  • а) домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру і контркультуру;
  • б) сільську і міську культури;
  • в) звичайну та спеціалізовану культури.

Всі вони е різновидами більш загальної культури. Зокрема субкультура - це різновид пануючої (загальнонаціональної) культури, яка належить великій соціальній групі та виділяється певними особливостями. За таких критеріїв туристичну культуру слід віднести до виду субкультури. Адже вона належить досить великій соціальній групі туристів і має свої характерні специфічні риси: цінності, традиції, звичаї, фольклор та інше. За своєю жанровою класифікацією вона тяжіє до сучасної міської культури і міського фольклору.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >