< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Окремі види господарських товариств

Повне товариство

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства. Вони солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Тобто спочатку перед кредиторами несе відповідальність саме товариство, а якщо його майна не вистачає, можна звернути стягнення на майно учасників товариства, які у цій ситуації стають солідарними боржниками.

Учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності (ст. 80 ГК України).

Установчим документом повного товариства є засновницький договір, який підписується усіма його учасниками і повинен містити крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК України відомості про:

  • 1) розмір та склад складеного капіталу товариства;
  • 2) розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;
  • 3) розмір, склад та строки внесення учасниками вкладів.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство".

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно (у такому випадку усі рішення щодо правочинів товариства приймаються одноголосно) або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства

Повне товариство ліквідується на загальних підставах, встановлених ст. 110 ЦК України, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому ЦК України.

Виключно у формі повних товариств можуть функціонувати ломбарди.

Командитне товариство

Командитне товариство має багато спільних рис з повним товариством, у зв'язку з чим до нього застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено законом.

Законодавство не визначає перелік видів діяльності, які притаманні саме для командитних товариств. Однак воно визначає, що зокрема, страховиком може бути командитне товариство (Закон України "Про страхування").

Характерною ознакою командитного товариства є наявність у ньому двох видів учасників товариства: 1) повні учасники; 2) вкладники.

Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Управління товариством здійснюється виключно повними учасниками у порядку, визначеному законом і засновницьким договором (меморандумом).

Правовий статус повних учасників командитного товариства встановлюється положеннями ЦК України про учасників повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства, а також учасником повного товариства.

Вкладники несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Таким чином, вкладники здійснюють інвестицію в командитне товариство і відповідно набувають право на участь в розподілі прибутку такого товариства згідно з умовами засновницького договору (меморандуму).

У командитному товаристві може бути один чи декілька вкладників. При цьому сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.

Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова "командитне товариств" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слова "і компанія", а також слова "командитне товариство". Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник автоматично стає повним учасником товариства. Вказаний механізм набуття статусу повного учасника командитного товариства спрямований на захист інтересів третіх осіб (контрагентів) товариства.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір командитного товариства повинен містити окрім загальних відомостей, які передбачені ст. 88 ЦК України для товариств, також відомості про: 1) розмір та склад складеного капіталу товариства; 2) розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; 3) сукупний розмір вкладів вкладників.

У випадку якщо у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для командитного товариства.

Командитне товариство ліквідовується на підставах, встановлених для ліквідації повних товариств, а також при вибутті усіх вкладників. В другому випадку повні учасники мають право перетворити командитне товариство у повне товариство, (ст. 139 ЦК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю

Відповідно до ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ст. 141 ЦК України, максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. Законом України "Про господарські товариства" визначено, що у товариства з обмеженою відповідальністю не може бути більш ніж 10 учасників. При перевищенні вказаної кількості учасників товариство з обмеженою відповідальністю підлягатиме перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку-ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване однією особою. Однак одна особа не може бути одноособовим засновником (учасником) більш ніж одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Законодавством встановлюється мінімальний розмір статутного капіталу товариства. Відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальний заробітній платі, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Єдиним установчим документом, який визначає предмет, мету і порядок діяльності товариства з обмеженою відповідальністю є його статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних для усіх видів товариств відомостей, передбачених ст. 88 ЦК України, повинен містити відомості про: 1) розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника; 2) склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; 3) розмір і порядок формування резервного фонду; 4) порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Органами управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників (вищий орган) і виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Крім того, загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу (контрольних органів) встановлюється загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю і повинен бути закріплений у статуті товариства з обмеженою відповідальністю

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належать:

  • 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
  • 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
  • 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
  • 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
  • 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
  • 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника:
  • 7) виключення учасника із товариства;
  • 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу, а також вирішення інших питань, визначених статутом товариства з обмеженою відповідальністю.

Наведені вище питання не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу товариства.

Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються законодавством і статутом товариства (ст. 145 ЦК України).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а також, якщо інше не встановлено статутом товариства, третім особам. При відчуженні учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки третім особам інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (ст. 147 ЦК України).

Товариство з додатковою відповідальністю

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом (ст. 151 ЦК України).

За своєю юридичною природою товариство з додатковою відповідальністю є подібним до товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з чим до нього застосовуються положення законодавства України про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом (ч. 4 ст. 151 ЦК України).

Принцип відмінність між вказаними видами товариств полягає в обсязі відповідальності учасників товариств. Майнова відповідальність учасників товариства з обмеженою відповідальністю обмежується вартістю їх вкладів до статутного фонду товариства. Натомість, учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. Скажімо, у статуті буде вказано, що учасники несуть додаткову відповідальність у подвійному розмірі стосовно внесених вкладів.

У разі визнання банкрутом одного з учасників товариства його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 152 ЦК України, акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створюються з метою швидкого накопичення коштів необхідних для здійснення господарської діяльності. Для цього товариство випускає в обіг цінні папери - акції, з коштів від продажу яких і створюється статутний капітал акціонерного товариства.

Спеціальним нормативним актом, який регулює акціонерні правовідносини, є Закон України "Про акціонерні товариства". Відповідно до ст. 5 цього закону, акціонерні товариства за типом поділяються на приватні та публічні. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Акціонери публічного товариства можуть відчужувати належні їм акції без обмежень, в той час як статутом приватного акціонерного товариства для акціонерів та самого товариства може бути передбачено переважне право перед третіми особами на придбання акцій в акціонера, що їх відчужує.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути держава і територіальні громади в особі уповноважених органів, а також фізичні та юридичні особи. Відповідно до чинного законодавства договір про заснування акціонерного товариства є внутрішнім актом товариства. Так, згідно зі ст. 154 ЦК України, єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен включати крім відомостей загальних для усіх товариств (вони передбачені статтею 88 ЦК України) також відомості, визначені у ст. 13 Закону "Про акціонерні товариства". Зокрема це відомості про акції товариства і права акціонерів, в тому числі переважні права певних груп акціонерів.

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути меншим за розмір, встановлений законом. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про акціонерні товариства", статутний фонд акціонерного товариства не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам.

Акціонерне товариство під час своєї діяльності може своїм рішенням у порядку, визначеному законодавством, збільшувати свій статутний фонд (після повної його сплати) та зменшувати його (не нижче встановленого законом рівня). Законодавство передбачає також випадки примусового зменшення статутного фонду акціонерного товариства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів у яких мають право брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери - власники простих акцій товариства, а також у випадках, передбачених ст. 26 Закону "Про акціонерні товариства", власники привілейованих акцій товариства. При голосуванні на загальних зборах кожний акціонер має таку кількість голосів, якої кількісні акцій він є власником. Акціонер може самостійно брати участь у зборах або призначити свого представника.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про акціонерні товариства", загальні збори визнаються правомочними за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. Перелік питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, визначений у ст. 33 Закону "Про акціонерні товариства". Зокрема, до нього включені такі питання, як внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про збільшення чи зменшення статутного капіталу товариства, розподіл прибутку і збитків товариства, затвердження річного звіту товариства.

Вказаний перелік не є виключним і може бути доповнений законом чи статутом товариства. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю голосів акціонерів з правом голосу, які беруть участь у зборах. Статутом приватного акціонерного товариства може передбачатись більша кількість голосів, крім питань що стосуються діяльності органів управління товариством, в тому числі щодо вчинення значних правочинів. Для вирішення питань, визначених згідно з ч. 5 ст. 42 Закону "Про акціонерні товариства", необхідно набрати не менш ніж 3/4 голосів акціонерів з правом голосу, які беруть участь у зборах. До таких рішень, зокрема, належать рішення щодо внесення змін до статуту, збільшення чи зменшення статутного капіталу, про розміщення акцій та ін.

Виконавчий орган акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). Виконавчий орган у межах, встановлених статутом і законом, діє від імені акціонерного товариства і вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Ліквідація акціонерного товариства відбувається добровільно - за рішенням загальних зборів або у випадках передбачених законом, у примусовому порядку. Зокрема, зменшення акціонерним товариством розміру свого статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >