< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рекомендації з виховання у персоналу почуття гордості за організацію

Керівнику необхідно:

  • — демонструвати персоналу особисту гордість за організа­цію;
  • — не шкодуючи часу, бувати на робочих місцях співробіт­ників;
  • — створювати надихаючий образ організації за виробле­ною для неї шкалою моральних цінностей та принципів;
  • — співвідносити свою поведінку з моральними цінностями й принципами організації;
  • — обов'язково відзначати успіхи команд, вітаючи їх із кожним успішним розв'язанням завдання;
  • — заохочувати лідерів команд різноманітними видами за­охочення, щоб вони могли пишатися своїми досягненнями;
  • — наймати в команду тільки компетентних працівників;
  • — організувати змагання між командами;
  • — домагатися того, щоб продукція та послуги організації були кращими у своїй сфері діяльності;
  • — налаштовувати персонал не просто на роботу, а на рух уперед;
  • — спілкуватися з членами сімей і близькими співробітників;
  • — фінансувати сімейні свята в організації;
  • — організувати спортивну підготовку співробітників і фі­нансувати спортивні заходи;
  • — завжди показувати співробітникам, що їхня робота дуже важлива для організації;
  • — берегти співробітників;
  • — розробити привабливий, яскравий і ефективний лого­тип організації;
  • — залучати працівників до участі в громадському житті;
  • — періодично висвітлювати успіхи організації в місцевій пресі [62];
  • — постійно приділяти увагу облаштуванню приміщення та робочих місць в організації;
  • — завжди показувати співробітникам, що вам дорогий імідж організації.

Мета й обмеження організації

Мета — це генеральний план дій, у якому описується майбут­ній стан або процес як об'єкт досягнення. За місцем у системі орієнтирів, що визначають перспективу розвитку організації, мета може бути структурована, як наведено на рис. 1.2.

Мета в системі орієнтирів, що визначають перспективу розвитку організації

Процес вироблення й зміни мети організації здійснюється під впливом багатьох факторів (збільшення масштабів органі­зації, зміна зовнішніх умов її функціонування, розвиток тех­ніки й технології, зміна суспільної свідомості, зміна керів­ництва (менеджерів) організації тощо).

На організацію як на суб'єкт підприємницької діяльності безпосередньо впливають у визначенні мети організації такі контрагенти (рис. 1.3):

  • — клієнти організації (споживачі або ринок);
  • — власники (інвестори, які вклали кошти в організацію);
  • — працівники організації;
  • — керівники організації (менеджери).

Ступінь спрямованості кожної з цих груп на визначення мети варіюється від організації до організації і може з часом змінюватися. Є організації, котрі орієнтуються у своїй діяль­ності передовсім на споживачів, і навпаки, організації, для яких пріоритетними є інтереси співробітників та керівників. Досягнення оптимального балансу між вираженням інтересів усіх ключових груп та метою організації є однією з найваж­ливіших умов її розвитку. Задоволення інтересів однієї з груп за рахунок ігнорування інтересів іншої, як правило, призво­дить організацію до негативних результатів.

У діяльності організації керуються цілим набором зав­дань, які розрізняються як за змістом, так і за часовою пер­спективою. Разом із тим можна виділити значно поширені завдання.

Крнтрагенти, що справляють вплив на мету організації

  • 1. Господарські завдання:
    • — одержання максимального доходу — цільова установка, орієнтована на досягнення припливу коштів у певні часові пе­ріоди. Прагнення до отримання доходу є головною цільовою установкою для організації. В акціонерних товариствах для їх членів доходом є дивіденди;
    • — прагнення до майнового добробуту — цільова установка, орієнтована на отримання певного майнового статку (продаж, виробництво, передача) до певного терміну;
    • — збільшення обороту — цільова установка, орієнтована на максималізацію прибутку з обороту і зменшення періоду оборотності;
    • — зниження витрат — цільова установка, орієнтована на досягнення мінімальних витрат.

Останні два завдання найбільш повно характеризують такі величини:

  • — продуктивність — відношення кількості продукції до кількості використаних ресурсів;
  • — рентабельність інвестицій — відношення доходу до ін­вестицій.
  • 2. Загальні завдання:
    • — суспільне завдання — принцип поведінки, орієнтований на розв'язання суспільних завдань шляхом будь-якої діяль­ності;
    • — колективне завдання — принцип поведінки, орієнтова­ний на збалансованість підприємницьких завдань працівни­ків.
  • 3. Робоче завдання — цільова установка, орієнтована на розв'язання робочих завдань (одержання продукції, надання послуг тощо).

Обмеження — це цільові установки, орієнтовані на певні категорії, що характеризують філософію та етичні основи ор­ганізації.

Основні види обмежень:

  • — ліквідність (продукції, послуг) — умова виживання організації;
  • — збереження організації — збереження наявного в розпо­рядженні майна і трудових ресурсів;
  • — незалежність — діяльність, пов'язана з реалізацією рішень без впливу будь-якої сторони.

Збереження авторитету означає відмову від вжиття за­ходів, які можуть завдати шкоди авторитету організації.

Вибір мети на вищому рівні організації, як правило, про­ходить такі етапи:

  • — пошук мети;
  • — аналіз;
  • — випробування на реалізованість;
  • — відбір мети;
  • — розширення операцій для її здійснення;
  • — процес здійснення;
  • — внесення коректив.

Проведені автором дослідження засвідчують, що рівень знань завдань організації серед керівників середньої ланки становить 30—40, а серед персоналу — 5—10 %.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >