< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Адміністративне законодавство окремих зарубіжних країн

Зважаючи на наявні наукові роботи з відповідної проблематики (О.І. Харитонової, Є.О. Харитонова, Л.Р. Біли-Тіунової, C.B. Ківалова, В.П. Тимошука, А.М. Школика та інших), варто дати характеристику окремих держав.

Франція

Саме Франція вважається батьківщиною адміністративного права. Воно виокремлюється в самостійну галузь за період правління Наполеона.

Предметом адміністративного права Франції є відносини у сфері публічного права. У літературі уточнюється, що предметом адміністративного права є конституційні основи адміністративного права і управління в контексті здійснення публічної влади.

Джерела адміністративного права: міжнародні договори, Конституція, закони, підзаконні акти, рішення судів (переважно адміністративних). Адміністративне законодавство Франції не кодифіковане. Джерел багато, і вони різноманітні за юридичною силою. Наявні кодекси представляють собою збірки чинних законів. Прийнято розмежовувати офіційну і реальну систему джерел права.

Суб'єктами є приватні (фізичні та юридичні) особи і публічні (лише юридичні особи) - держава в особі її центральних органів, місцеві спільноти (територіальні колективи), публічні установи. Одним із обов'язкових суб'єктів є державний орган.

Державна служба - досконала, найбільш організована і стабільна у світі, детально регламентована і закрита система службової кар'єри. Вона передбачає нерівність сторін, особливий порядок розгляду спорів, наявність додаткових обмежень, поступове просування державного службовця службовими сходами.

У французькому адміністративному праві термін "публічна (державна) служба" використовується у 2 значеннях - широкому розумінні - як здійснення професійної діяльності в інтересах держави, територіального колективу, публічної установи і будь-якої адміністрації - і у вузькому розумінні - як агенти держави, територіальних колективів і публічних установ, які мають статус державних службовців.

Виділяють 4 основні категорії агентів - чиновники, стажери, допоміжний персонал, тимчасові та договірні агенти.

Посади службовців включають по декілька рангів (основних ланцюгів кар'єрної класифікації), які поділяються на ступені. Кожному рангу також відповідає декілька посад. Правовий статус службовців також визначається статутами (загальними, особливими, спеціальними). Допуск до державної служби здійснюється переважно на конкурсній основі, хоча може мати місце і позаконкурентний допуск (для політичних посад).

Адміністративним актом вважається як індивідуальне рішення, так і нормативний акт, в т.ч. угоди.

Поняття адміністративного договору є своєрідним, передбачає, що таким може бути договір про виконання громадської служби, договір, що містить умови, які виходять за межі загального права, укладені адміністрацією. Для адміністративного договору притаманні 2 критерії: зв'язок предмету договору із публічною службою і наявність умов, що виходять за межі "загального права".

Адміністративна юстиція передбачає наявність спеціалізованих судових органів (адміністративних судів), які розглядають спори лише за позовами громадян до органів державної адміністрації (класична модель). Розгляд справ здійснюється за правилами адміністративно-судового процесу (лише за умови подання позовної заяви, зв'язаність змістом заяви (за певних винятків), змагальність за активної ролі судді, можлива (необов'язкова) участь адвоката тощо). Справи розглядаються в адміністративних, апеляційних адміністративних судах та Державній раді як касаційній інстанції. Суди поділені на палати. Рішення приймаються, як правило, палатами, у виняткових випадках - пленумами. До числа спеціалізованих установ адміністративної юстиції віднесені рахункові палати, різні дисциплінарні судові установи, які створюються у самих апаратах органів або поза ними. Можливим є створення адміністративних судів ad hoc - на певний час і для вирішення певних завдань (наприклад, щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок військових дій).

В адміністративному праві Франції передбачено засади адміністративного контролю за діяльністю публічної адміністрації, який може здійснюватися як за власною ініціативою адміністративними органами, так і за ініціативою будь-якого адміністративного органу. Формами адміністративного контролю є: нагляд вищих посадових осіб за діями підлеглих (ієрархічний контроль), інспекційні перевірки, адміністративна опіка, адміністративне оскарження, процедура примирення й врегулювання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >