Особливості та принципи формування капіталу малого підприємства

Рівень ефективності господарської діяльності малого підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу, основною метою якого є задоволення потреб у придбанні необхідних активів і оптимізація структури з позицій забезпечення умов ефективного використання капіталу.

Згідно з цією метою процес формування капіталу створюваного малого підприємства базується на таких принципах (рис. 8.3):

• - відповідність обсягу залученого капіталу сумі активів, що формуються;
• - оптимальність структури капіталу з позицій ефективного його функціонування; досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежить від структури капіталу, що використовується;
• - мінімізація затрат капіталу;
• - ефективне використання капіталу;
• - визначення перспектив розвитку господарської діяльності малого підприємства.

Рис. 8.3. Процес формування капіталу малого підприємства

Серед теоретичних засад капіталу вагомого значення набувають фактори впливу на процес його формування на малому підприємстві. Практика засвідчує, що існує низка об'єктивних та суб'єктивних факторів, які дають змогу цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечують умови найбільш ефективного його використання на кожному конкретному малому підприємстві. До них належать:

• o Кон'юнктура товарного ринку. Що стабільніша кон'юнктура, а відповідно і попит на продукцію малого підприємства, то ефективніше і безпечніше використання позиченого капіталу. І навпаки, в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції функціонування позиченого капіталу пришвидшує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності. За таких умов необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджу, зменшуючи обсяг позиченого капіталу.
• o Кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану кон'юнктури може знижуватися вартість позиченого капіталу. За суттєвого зростання цієї вартості диференціал фінансового левериджу може досягти негативного значення (використання позиченого капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в деяких випадках - і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, за суттєвого зменшення цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позиченого капіталу.
• o Галузеві особливості операційної діяльності малого підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів малого підприємства, їх ліквідність. Малі підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції й значною часткою необоротних активів мають переважно нижчий кредитний рейтинг і вимушені орієнтуватися у своїй діяльності лише на власний капітал. Однак галузеві особливості зумовлюють різну тривалість операційного циклу; у зв'язку з цим підприємство може скористатися позиченим капіталом;
• o Стадія життєвого циклу підприємства. Малі підприємства, які перебувають на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоспроможну продукцію, можуть залучати для свого розвитку більшу мірку позиченого капіталу. Однак вартість цього капіталу може бути вищою від середньоринкової, що збільшує рівень фінансових ризиків таких малих підприємств, і це враховується їхніми кредиторами.
• o Рівень рентабельності операційної діяльності малого підприємства. За високого значення цього показника кредитний рейтинг малого підприємства зростає, і воно розширює потенціал можливого використання позиченого капіталу. Однак на практиці цей потенціал іноді залишається незатребуваним у зв'язку з тим, що за високого рівня рентабельності підприємство має можливість задовольняти додаткову потребу в капіталі внаслідок зростання капіталізації отриманого прибутку. У цьому випадку власники надають перевагу інвестуванню отриманого прибутку у власне підприємство, яке забезпечує високий рівень віддачі капіталу, що знижує питому вагу використання позичених коштів.
• o Відношення кредиторів до малого підприємства. Кредитори, оцінюючи кредитний рейтинг підприємства, зазвичай послуговуються своїми критеріями, які іноді не збігаються із критеріями оцінки власної кредитоспроможності малим підприємством.
• o Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг з прибутку різниця у вартості власного капіталу та залученого із зовнішніх джерел знижується. Це зумовлено тим, що ефект податкового коректора за використання позичених коштів зменшується. За таких умов для малого підприємства вигідніше формувати капітал із зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). Водночас за умови високої ставки оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позиченого капіталу.
• o Рівень концентрації власного капіталу. Для того щоби зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску), власник малого підприємства не залучає додатковий власний капітал із зовнішніх джерел навіть за сприятливих для цього передумов.
• o Менталітет підприємців і управлінського персоналу малого підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників малих підприємств і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, якщо його основу становить власний капітал. І навпаки, прагнення отримати значний прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, за якого позичений капітал використовується в максимально можливому розмірі.

Отже, з урахуванням перелічених факторів управління структурою капіталу на малому підприємстві зводиться до двох основних напрямів: встановлення оптимальних для цього підприємства стадій використання власного та залученого капіталу; забезпечення необхідних підприємству видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури (рис. 8.4).

Управління капіталом малого підприємства передбачає не лише забезпечення ефективного використання вже накопиченої його частини, а й формування власних фінансових ресурсів, що гарантують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (рис. 8.6).

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів чільне місце посідає прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства. Він формує переважну частину фінансових ресурсів підприємства, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і збільшує ринкову вартість малого підприємства. Певну функцію у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів. Проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не мають помітного впливу на формування власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів вагомого значення набуває залучення малим підприємством додаткового пайового (завдяки додатковим внескам у статутний фонд) або акціонерного (завдяки додатковій емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих малих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (зазвичай надається лише окремим державним малим підприємствам).

За допомогою табл. 8.1 визначимо переваги та недоліки внутрішнього та зовнішнього поповнення капіталу малого підприємства фінансовими ресурсами.

Рис. 8.4. Схема факторів, що впливають на ефективність формування капіталу малого підприємства

Рис. 8,5. Класифікація джерел формування капіталу на малому підприємстві

Таблиця 8.1. Переваги та недоліки внутрішніх джерел (власного капіталу) формування капіталу малого підприємства

Отже, мале підприємство, що використовує лише власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує темпи свого розвитку (позаяк не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Щодо зовнішнього фінансування, то позичений капітал також має свої переваги та недоліки (табл. 8.2):

Таблиця 8.2. Переваги та недоліки зовнішніх джерел (позиченого капіталу) формування капіталу малого підприємства

Отже, мале підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак значною мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зі збільшенням питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).