Поняття про страховий ринок, умови його формування розвитку

Взаємодія сторін що до укладання страхових угод і досягнень результативності страхових операцій відбувається на страховому ринку.

Об'єктивною передумовою існування страхового ринку є наявність користувачів (замовників) страхової послуги, мають безпосередній страхової інтерес і виконавців, здатних задовольнити їхні потреби.

Страховий ринок - то окрема система організації страхових відносин, коли відбувається купівля-продаж страхових послуг як товару, формуються пропонування й попит ними. Отже, характерні ознаки страхових відносин такі:

• а) сплата грошової суми в разі настання певних подій;
• б) випадковість наступу цих подій;
• в) наявність інтересу (майнового чи немайнового) одного з учасників відносин, захист якого і забезпечується сплатою зазначеної грошової суми;
• г) платність послуги з надання захисту;
• д) наявність спеціально формованих грошових фондів, коштом яких і забезпечується захист.

Страховий ринок - це відкрита система, здатна до розширення та звуження, залежна як від загальної економічної ситуації в країні, так і від активності страховика.

В умовах функціонування ринкової економіки, основу якої становить господарська (підприємницька) діяльність з використанням різних форм власності, та механізму державного регулювання відносин у сфері економіки потреба суб'єктів господарської діяльності в захисті своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів від різноманітних ризиків зростає.

Інтерес у створенні адекватного розвинутим економічним відносинам ринку страхових послуг проявляють не тільки суб'єкти господарювання, а й держава, яка зацікавлена у страховому захисті державного майна. Ці питання вирішуються впровадженням в Україні перевірених світовою практикою форм і видів страхування.

Разом з тим на розвиток страхового ринку в Україні негативний влив справляють:

• - відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;
• - значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;
• - неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;
• - високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;
• - слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінних паперів як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;
• - відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектора економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;
• - неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Програмою розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки передбачено, що страховий ринок має розвиватися за такими принципами:

• - верховенства права - правове регулювання страхової діяльності;
• - системності - узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;
• - конкурентності - держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та однакові можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;
• - стабільності - забезпечення сталого, надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;
• - обмеження присутності держави на страховому ринку - держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається у діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;
• - мотивації діяльності страховиків і страхувальників - держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи заінтересовані у страхових послугах, а страхові компанії - в наданні цих послуг,
• - довіри - внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку, грунтується на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.