Сільськогосподарське страхування

Характерні ознаки прояву ризиків в аграрному секторі та необхідність їх страхування

Сільське господарство - найдавніша та традиційно одна з найважливіших й водночас найбільш ризикових галузей економіки. Це пов'язано з тим, що сільське господарство - надто вразлива галузь до виникнення природних катаклізмів чи настання інших негативних надзвичайних подій (стихійних лих, техногенних катастроф, епідемій тощо). Тому необхідно зменшувати матеріальні збитки шляхом запровадження різних попереджувальних заходів. Коли такі заходи не впроваджуються, то виникає потреба у відшкодуванні значних матеріальних збитків, спричинених негативними явищами. Стихійні та інші лиха, які призводять до значних матеріальних збитків, спочатку сприймаються людиною як випадкові події, але багатовіковий досвід історії довів, що періодичний наступ руйнівних сил природи та інших надзвичайних явищ є об'єктивним закономірним процесом, пов'язаним із суперечливим характером сільськогосподарського виробництва. Всі ці обставини вказують на необхідність проведення оцінки та пошуку шляхів нейтралізації ризиків в агропромисловому комплексі.

Законом України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р." визначено одним із пріоритетних напрямів державної аграрної політики - підтримка суб'єктів аграрного сектора шляхом формування сприятливої страхової політики та запровадження механізмів державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

Передумовою надання ефективного страхового захисту аграріям є з'ясування поняття ризику в страхуванні, виявлення їх основних видів та можливість надання страхового захисту у процесі сільськогосподарського виробництва.

Ризик розглядається як загроза або можливість відхилення фактичних результатів діяльності або прийнятих рішень від запланованих. З економічної точки зору ризик суб'єкта господарювання у сфері АПК слід трактувати як загрозу недоотримання доходу, перевищення видатків чи витрат ресурсів у результаті виконання конкретних видів виробничої, збутової чи фінансової діяльності.

Всю сукупність ризиків у сільському господарстві можна поділити на групи:

• 1. Ризики, пов'язані з проявом природних, техногенних, антропогенних та радіаційних небезпек, які супроводжують процес сільськогосподарського виробництва, відображені в табл. 9.1.
• 2. Ціновий або ринковий ризик за останні п'ятнадцять років для вітчизняних аграріїв особливо був відчутний із-за цінової невизначеності на сільськогосподарську продукцію. Невикористання у повній мірі можливостей ринкових механізмів ціноутворення, таких як формування біржової ціни товару, укладання ф'ючерсних контрактів, значно звужують фінансові можливості товаровиробників у плануванні свого балансу доходів і витрат, а якщо ще врахувати практичну відсутність державних дотацій (субсидій) на розвиток господарства, то це безумовно шлях до фінансової скрути і, навіть, банкрутства багатьох сільськогосподарських підприємств.

Необхідно відзначити, що відносні зміни цін протягом року можуть мати достатньо складний та неоднозначний характер, що обумовлено сезонністю сільськогосподарського виробництва. Так, наприклад, високі коливання цін на зернові, характерні в період до жнив, які знижуються після збирання урожаю, коли з'являється перша інформація стосовно валового збору зерна. Іншим фактором коливання цін протягом року можуть бути сезонні преференції споживачів.

• 3. Інституціональний ризик пов'язаний зі змінами економічної політики держави стосовно аграрного сектора. Зазначений ризик особливо актуальний для трансформаційних економік, яким властиві часті зміни правового регулювання, постають проблеми земельних відносин, змінюються умови та рівень інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва.
• 4. Фінансовий ризик пов'язаний із способом утворення, нагромадження капіталу та фінансуванням підприємства. Ризик у даному випадку обумовлений змінами у залежності від випадку, ставок кредитування по запозиченому капіталу, розмірів акціонерного капіталу й недостатньою ліквідністю.

Таблиця 9.1. Основні види ризиків у діяльності підприємств АПК

5. Персональний ризик особливо актуальний для фермерських господарств. Він передбачає настання нещасних випадків: хвороби й втрати працездатності керівників господарств, що може негативно вплинути на господарську діяльність підприємства.

Окрім вищеназваних ризиків, вважаємо за необхідне окремо виділити екологічний ризик, оскільки він несе загрозу природного або техногенного характеру, що призводить до ерозії ґрунту, забруднення агроландшафтів, гумусного виснаження землі та нестачі в них основних елементів мінерального живлення рослин; засолення та підтоплення зрошуваних, пересушення чи перезволоження осушених земель; підвищення кислотності ґрунтів; а також недоотримання вимог землекористування при розробках родовищ корисних копалин.

Наявність певної сукупності різноманітних ризиків у сфері аграрного виробництва зумовлює необхідність використання сучасних фінансових інструментів щодо їх мінімізації та нейтралізації на оточуюче середовище.

У цьому контексті постає завдання інституціонального забезпечення розвитку аграрного страхування в Україні. Так у 2012 р. прийнято Закон України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" № 4391-VI від 9 лютого 2012 р., яким передбачено регулювання відносин у сфері страхування сільськогосподарської продукції, що здійснюється з державною підтримкою, з метою захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників, і спрямований на забезпечення стабільності виробництва у сільському господарстві. Основними принципами страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є:

• o підтримка стабільності фінансового становища та кредитоспроможності сільськогосподарських товаровиробників у разі загибелі (знищення й втрати), пошкодження застрахованого майна внаслідок несприятливих природно-кліматичних умов чи інших несприятливих подій, визначених у стандартних договорах страхування;
• o обов'язковість укладення договору страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою як умови при наданні сільськогосподарським товаровиробникам окремих видів державної підтримки та дотацій, визначених Кабінетом Міністрів України;

рівна доступність до державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх організаційно-правової форми;

o забезпечення відшкодування збитку, завданого страхувальникам внаслідок настання страхових подій, у розмірі, порядку і на умовах, визначених чинним законодавством.

Предметом договору страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його страховими ризиками щодо вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продукції (товарів), а саме щодо:

• o урожаю сільськогосподарських культур;
• o урожаю багаторічних насаджень;
• o сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Не підлягають страхуванню з державною підтримкою:

• o урожай сільськогосподарських культур, які впродовж трьох або більше років не давали урожаю при їх культивуванні;
• o урожай багаторічних насаджень плодоносного віку, які не давали урожаю протягом останніх п'яти років;
• o хворі сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї, риба та інші водні живі ресурси і тваринницька продукція, а також ті, що перебувають у зоні карантину або в зоні виникнення надзвичайних епізоотичних обставин.

Відповідно до вимог Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" Кабінетом Міністрів України щороку розробляється та затверджується порядок та умови надання сільськогосподарським товаровиробникам державної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій) та переліку сільськогосподарських культур й видів страхових ризиків (продуктів,) на які надається компенсація вартості страхових платежів (премій).

У контексті реалізації положень даного Закону України доцільним є прийняття національної програми, спрямованої на підвищення мотивації сільськогосподарських товаровиробників до страхування власного майна, а також збільшення довіри суб'єктів господарювання до системи сільськогосподарського страхування. Тим самим, мінімізується навантаження на державний бюджет у частині покриття страхових збитків, передбачивши часткову компенсацію страхових субсидій. Ефективність страхового захисту виробників продукції можлива лише за умов створення системи страхування сільськогосподарських ризиків.

Основні критерії побудови такої системи мають базуватися на таких принципах:

• o прозорість та довіра між учасниками системи, можливість урахування інтересів всіх учасників системи при розробці нових страхових продуктів;
• o добровільність участі у системі, за умови регламентації дій учасників системи та контролю з боку держави при наданні державної підтримки;
• o доступність страхових послуг для сільськогосподарських товаровиробників (що включає наявність на ринку страхових послуг розмаїття продуктів, які б відповідали їхнім потребам і, в першу, чергу за ціною страхових продуктів);
• o економічна доцільність діяльності на ринку сільськогосподарського страхування для страховиків (можливість отримання прибутку та надання адекватного страховим випадкам захисту);
• o ефективність використання державних ресурсів на підтримку сільськогосподарського страхування (максимальне досягнення державних цілей за умови обмеженості бюджетних коштів).
• o створення сільськогосподарських страхових кооперативів, які повинні мати розгалужену систему зв'язків, починаючи з районного, обласного та закінчуючи загальнонаціональним рівнем. Сільськогосподарський страховий кооператив (далі -СГСК), як і СГТВС, виконуватиме функції страховика. Перевага його у тому, що кооперація - це найдемократичніший спосіб ведення виробництва. Члени кооперативу будуть самостійно вести діяльність по страхуванню.

Вважаємо, що ефективне використання такої фінансової інституції, як страхування сільськогосподарських ризиків можливо лише за умов тісної співпраці званого "трикутника" - аграріїв (страхувальників), страхових компаній (страховиків) та держави. Виходячи з особливостей розвитку аграрного сектору України та міжнародного досвіду, важливо наголосити на необхідності державної підтримки страхуванню сільськогосподарського виробництва з огляду на наступні чинники:

• 1. Страхування покликане запобігати різким коливанням доходу сільськогосподарських підприємств. Міжнародний досвід засвідчує, що державна підтримка страхування сільськогосподарського виробництва, яка переважно надається у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів аграріїв, ніж державна фінансова допомога, що надається їм у вигляді субсидій, заліків, списань боргу, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій.
• 2. Страхування забезпечує беззбитковість процесу сільськогосподарського виробництва. У разі настання страхового випадку (виникнення збитків) аграріям відшкодовуються втрати (у межах визначеної страхової суми) на відновлення процесу сільськогосподарського виробництва.
• 3. Страхування покращує доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів. Цей чинник є найбільш вагомим у сучасних умовах господарювання.
• 4. Розвиток страхування сільськогосподарського виробництва може мати позитивні соціальні наслідки. Коли виробник сільськогосподарської продукції знатиме, що у разі часткової чи повної втрати врожаю він може розрахувати на належне відшкодування та з певністю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. Це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення у міста й покращенню соціальної структури суспільства.

Страхові компанії мають надавати страхові послуги, максимально забезпечуючи страховий інтерес страхувальників. Так, при укладанні договорів страхування, страховикам доцільно відмовитись від встановлення франшизи, надавати можливість вибору страхової суми (якщо страхування здійснюється на добровільних засадах) та забезпечувати об'єктивну процедуру врегулювання збитків. Для аграрних підприємств страхування має стати ефективним фінансово-економічним інструментом захисту майнових інтересів селян під час виробництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Подальший розвиток сільськогосподарського страхування повинен бути спрямований на створення вигідних та безпечних умов для ведення бізнесу всіма учасниками аграрного ринку, що передбачає розподіл ризиків між сільськогосподарськими виробниками, переробними підприємствами, банками, страховими компаніями та державою. Така постановка питання дозволить інтегруватись вітчизняним товаровиробникам в європейський та світовий економічний простір, при цьому захистити їх інтереси, як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції.