ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА КРАЇНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА АКТИВІЗАЦІЮ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Засади податкової політики у секторі малого підприємництва

Під час вивчення цієї теми доцільно опиратись на економічні літературні джерела, в яких викладені концептуальні засади та принципи податкової політики [6, 10; 8-9; 13-14], проаналізовано досвід податкової політики у контексті її впливу на розвиток малих підприємств [17,11; 15-16], вітчизняні нормативно-правові акти, які визначають засади оподаткування підприємств МБ [2-5].

Податки - це система обов'язкових платежів підприємств; право їх встановлювати та змінювати має лише Верховна Рада України. У сучасних економічних системах роль податків виключно важлива. Вони не лише є основним джерелом дохідної частини бюджетів усіх рівнів, а й задіяні в усіх ланках фінансової системи, формують та опосередковують фінансові стосунки держави з юридичними і фізичними особами. Від продуманості та адекватності податкової системи існуючим економічним умовам, принципам розвитку національної економіки залежить ефективність діяльності основних ланок економіки та розвиток підприємницької ініціативи.

Податкова політика має вплив на формування сприятливого клімату для розвитку малих підприємств та водночас податковий тягар завжди є важчим для підприємств, малого бізнесу, порівняно з великими. Тому закономірно, що податки та податкова політика значною мірою регулюють стимули до розвитку малих підприємств.

Метою ефективної податкової політики держави у СМП є сприяння вирішенню соціальних проблем, зокрема подолання бідності та безробіття внаслідок залучення громадян до заняття підприємницькою діяльністю. Ця мета обумовлює вимоги до оподаткування як складової політики сприяння розвитку малого підприємництва: прозорість правил оподаткування; можливість визначення податкової бази; мінімізація процедур обліку, їх доступність для професійно підготовленої людини; простота процедури контролю тощо.

Виходячи з необхідності сприяння розвитку малих підприємств у всіх країнах світу, податкова політика враховує, а податкова система містить елементи пільгового податкового режиму для підприємств цього сектору економіки. Відповідно, в Україні також розроблено базові засади та форми спрощеної системи оподаткування малих підприємств, кожна з яких має свої особливості та спрямована на відповідну категорію суб'єктів оподаткування.

Мале підприємство самостійно обирає або загальну систему, або різновид спрощеної системи оподаткування. Разом з тим мале підприємство лише один раз на календарний рік може її змінити (з початку наступного календарного кварталу), попередивши про це заявою орган Державної податкової інспекції не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного календарного кварталу.

Перебуваючи на загальній системі оподаткування, мале підприємство є платником податку на прибуток за ставкою 23 % та податку на додану вартість за ставкою 20 %. При цьому оподатковуваний прибуток визначається внаслідок зменшення валового доходу за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань, а оподатковувана додана вартість - на суму доданої вартості, одержаної в межах суми товарів (послуг), поставлених підприємству постачальником - платником ПДВ.

Згідно з Податковим кодексом України та Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" малі підприємства різних організаційних форм та форм власності можуть сплачувати єдиний податок. Дія цього Указу розповсюджується на малі підприємства - юридичні особи, в яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 10 осіб (у тому числі члени їх сімей) та обсяг виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Середньооблікова чисельність працюючих охоплює осіб, які працюють на основному місці праці, за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів. Виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Ватро зазначити, що у випадку здійснення малим підприємством операції з продажу основних фондів виторгом від реалізації буде різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

В Україні існує також ще дві форми спрощеної системи оподаткування суб'єктів МБ: фіксований податок (введений у дію Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок із громадян") та спеціальний торговий патент (запроваджений Законом

України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"). За допомогою табл. 5.1 розглянемо вид спрощеної системи оподаткування, умови її обрання та розміри податкових платежів для суб'єктів малого підприємництва в Україні.

Таблиця 5.1. Характеристика форм спрощеної системи оподаткування в Україні (IV квартал 2011 р.)

Часто малі підприємства (якщо не здійснюють торговельної діяльності на ринку), обираючи спрощену систему оподаткування, надають перевагу сплаті єдиного податку. Водночас обмежувальним чинником тут постає аспект "невигідності" співпраці з так званим спрощенцем через заборону віднесення вартості придбаних у нього товарів (послуг) іншим контрагентом на валові витрати, унеможливленням відшкодування частини ПДВ та збільшенням бази оподаткування податку на прибуток. Основні критерії щодо доцільності обрання загальної чи спрощеної системи оподаткування суб'єктами МБ наведені у табл. 5.2:

Таблиця 5.2. Критерії доцільності обрання загальної чи спрощеної системи оподаткування для малих підприємств

Для визначення доцільності обрання загальної системи чи однієї з форм спрощеної системи оподаткування можна скористатись методичним підходом, поданим у табл. 5.3.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу Державної податкової інспекції до 20 числа місяця, який настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, у випадку обрання ними єдиного податку за ставкою 6 %, розрахунок про сплату ПДВ, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Таблиця 5.3. Таблиця для розрахунку оптимальної системи оподаткування для суб'єкта малого підприємництва

Фізичні особи - суб'єкти малого підприємництва, які здійснюють кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, придбавають одне свідоцтво і сплачують єдиний податок, що не перевищує найбільшої ставки відповідно до обраних видів підприємницької діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, у тому числі члени його сім'ї.

Підсумовуючи засади вітчизняної податкової політики у СМП, варто наголосити, що існуюча система оподаткування суб'єктів МБ (окрім загальних недоліків, як-от: значна кількість видів податків, складність їх розрахунку, відшкодування та надмірності загального податкового навантаження) має такі вади:

• - існування кількох систем із неузгодженими критеріями створює на практиці труднощі під час переходу з однієї системи оподаткування на іншу;
• - існує горизонтальна нерівність: суб'єкти спрощеного оподаткування, які займаються таким самим видом діяльності з однаковими доходами, можуть мати зовсім різні податкові зобов'язання лише тому, що вони відрізняються за організаційно-правовою формою;
• - у процесі застосування різних спрощених методів виявились деякі двозначності у формулюваннях положень законодавчих актів, якими запроваджено відповідні методи.