< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Напрями та методи статистичного аналізу грошового обігу

Статистичний аналіз грошового обігу проводять за такими напрямами:

  • - статистичний аналіз грошового мультиплікатора;
  • - статистичний аналіз швидкості обігу грошей;
  • - аналіз динаміки та структури грошової маси та її впливу на рівень інфляції. Статистичний аналіз грошового мультиплікатора

Пропозиція грошей у сучасному світі зазвичай визначається величиною безготівкової емісії. Розміри цієї емісії залежать не тільки від розмірів грошової бази, а й від рівня розвитку та умов функціонування комерційних банків, тобто від здатності банківської системи до розширення її грошової бази.

У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, за допомогою яких він впливає на формування грошової пропозиції та регулює грошовий обіг. Цими важелями є грошова база, банківські резерви та грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база (базові гроші) — самостійний компонент грошової маси, який характеризує величину коштів, що надійшли в систему комерційних банків. Існує два показники грошової маси:

  • - грошова база у вузькому розумінні — включає готівку в обігу, яка випущена центральним банком країни без врахування готівки у сховищах центрального банку країни;
  • - грошова база у широкому розумінні — включає готівку в обігу та кореспондентські рахунки і обов'язкові резерви комерційних банків у центральному банку країни (усі готівкові кошти у національній валюті).

Грошова база в Україні — це сукупність готівкових коштів, випущених в обіг НБУ, коштів обов'язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств в НБУ. Іншими словами — це сукупність зобов'язань НБУ в національній валюті, які забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки.

Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом.

Грошова база використовується НБУ в якості одного із основних показників грошово-кредитної політики і часто друкується пресою разом з грошовими агрегатами.

Грошова база охоплює сукупність готівки, яка емітована НБУ, та залишки коштів комерційних банків на їхніх рахунках в НБУ.

Грошова база (Мь) складається з М0 і банківських резервів (Я ).

Фактично, грошова база — це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Тоді пропозиція грошей (М5) прямо пропорційна грошовій базі (Мь) і залежить від грошового мультиплікатора (т):

Всі комерційні банки, які відкривають поточні рахунки, повинні мати встановлені законом резерви. Ці резерви можуть бути у вигляді банківської готівки, а також у вигляді обов'язкових резервів, які банк повинен мати у вигляді вкладу у центральному банку, що є резервною системою. "Певний" зобов'язань щодо вкладів, який комерційний банк повинен тримати в резерві, відомий під назвою резервної норми.

Нормативи обов'язкового резервування НБУ використовує як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Норму обов'язкових резервів встановлює центральний банк країни. Комерційний банк може тримати в резервному банку і більшу суму, а також власну готівку.

Норматив обов'язкового резервування в Україні — це встановлений НБУ рівень відношення обов'язкових резервів банку до зобов'язань банку щодо залучених ним коштів у національній та іноземній валюті, а також у банківських металах.

Єдиний порядок визначення і формування обов'язкових резервів для всіх банків України встановлюється Правлінням НБУ.

Обсяг коштів, який перераховують до резерву, залежить від обсягів депозитів та величини нормативу резервування:

де

Я — обсяг коштів, що підлягають перерахуванню в резерв; О — обсяг депозитів.

Отже норматив резервування можна визначити таким чином:

Зв'язок між банківськими резервами (Я ) та масою грошей в обігу (М0) можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор — це коефіцієнт, який служить мірою збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської емісії).

Якщо банківської системи не існує, тоді готівка є єдиною формою існування грошей. У цьому випадку мультиплікативного ефекту немає, а т = 1 є нижньою межею величини грошового мультиплікатора. Наявність депозитів збільшує мультиплікатор до певної величини між 1 та —. Але він ніколи не дорівнює величині —, оскільки в системі завжди присутня готівка.

Якщо в якості грошової бази прийняти величину готівки, тоді грошовий мультиплікатор можна розглядати як один із способів визначення оборотності наявних грошей та міру ефективності їх використання в економічній системі.

Грошовий мультиплікатор показує, у скільки разів грошова маса більше величини готівки в банківській системі, і розраховується за формулою:

де

М — грошова маса в обігу, для визначення якої використовується грошовий агрегат М2;

Мь — грошова база.

З урахуванням складу грошової маси і грошової бази грошовий мультиплікатор на практиці розраховують таким чином:

Середня норма резервування для банківської системи розраховується як середня з індивідуальних норм резервування, зважених за структурою депозитів, за формулою:

де _

Г — середній рівень норми резервування;

гі — норма обов'язкового резервування для і -го виду депозитів; Оі — середній розмір депозиту і -го виду;

йі — частка депозиту і -го виду в загальній величині депозитів.

На основі фактичного значення середньої норми резервування можна визначити фактичне значення грошового мультиплікатора як обернену до норми резервування величину:

У цьому випадку мультиплікатор характеризує фактичні можливості банків щодо розширення обсягів кредитних вкладень в економіку.

Такий підхід дозволяє виявити ступінь впливу на динаміку мультиплікативного ефекту на зміну норм резервування та структури депозитів:

де

Іт — індекс грошового мультиплікатора;

Іг — індекс норми резервування;

Ій — індекс структурних зрушень у депозитах.

Порівняння величини грошового мультиплікатора, розрахованої за формулою (5.16), з його величиною, розрахованою за формулою (5.19), дозволяє виявити внутрішню природу мультиплікативного ефекту і фактори його зміни, а саме: кон'юнктуру, сезонність та структуру депозитів, для яких можуть бути встановлені різні вимоги до величини обов'язкових резервів, неекономічні фактори.

Отже, аналіз результатів порівняння грошового мультиплікатора, розрахованого різними методами, дозволяє виявляти диспропорції в економічній системі та розробляти заходи щодо їх усунення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >