< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інститути спільного інвестування

З метою акумуляції інвестиційних ресурсів, забезпечення значних конкурентоспроможних проектів фінансами на ринку цінних паперів створюються інституції спільного інвестування. Вони представлені холдингами, інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями та довірчими товариствами.

Що ж являє собою кожен із названих фінансових посередників? Холдинг є фінансовим об'єднанням кількох компаній, в якому одна з компаній стає головною (материнською), інші - дочірніми. Одне підприємство володіє акціями (частками в майні) іншого підприємства. Це дає можливість сконцентрувати капітал для здійснення конкретних значних проектів, знайти більш гнучкі форми його використання. Таким чином, холдинг виступає формою управління акціонерним капіталом. Залучення інвестицій за рахунок емісій цінних паперів та їх реалізації дозволяє виграти час для мобілізації власних ресурсів.

Інвестиційний фонд - це юридичне особа в формі акціонерного товариства, яка здійснює діяльність у сфері спільного інвестування.

Інвестиційна компанія - це торговець цінними паперами, який може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Діяльність інвестиційних фондів та інвестиційних компаній здійснюється в такій послідовності: для консолідації коштів громадян, підприємств посередники випускають акції; особи, які придбали акції, стають співвласниками інвестиційного фонду або компанії; відповідно до ситуації дані фінансові посередники здійснюють купівлю-продаж цінних паперів, перерозподіляючи капітали в найбільш перспективні галузі і підприємства.

Інвестиційні фонди та компанії створюють спеціалізовану структуру у вигляді дочірнього підприємства. Вона діє як керівник - розпоряджається коштами, формує портфель інвестицій, виступає представником з питань маркетингу, менеджменту, правових відносин. Ця спеціалізована компанія має назву інвестиційний управляючий, тобто структура, якій компанія довіряє управління інвестиційною діяльністю.

Така інституція спільного інвестування, як довірче товариство, з'явилася в Україні відносно недавно завдяки проведенню приватизації. Безпосередньо термін "trust", довірча власність, походить із сучасного англо-американського права.

Трастові компанії втілюють відносини довірчої власності. Одна із сторін бере на себе відповідальність за розпорядження власністю іншої. Наприклад, трастові послуги для громадян виступають у зберіганні та представницьких послугах з обслуговування майна. Для юридичних осіб - це управління цінними паперами, грошовими коштами, майном.

Для української економіки перспективною є участь довірчих товариств у приватизації, формування найвигідніших портфелів цінних паперів, різні види управління майном. Довірчі товариства гнучкі в роботі з дрібними інвесторами. Це створює умови для участі в приватизації малих підприємств. Вони можуть бути досить швидко переорієнтовані на випуск товарів і послуг для задоволення ринкового попиту.

Вибір фінансовими посередниками найефективніших стратегій свого розвитку залежить від мотивації інвесторів, що довіряють посередникам свої збереження. Високий дохід на інвестиції пов'язаний з високим ризиком. І навпаки: незначні доходи супроводжуються незначним ступенем ризику втрати інвестованого капіталу.

На ефективність інвестування впливає поточний фінансовий стан підприємства. Залежно від оцінки стану підприємства визначається величина та характер ризику втрати капіталовкладень, що беруть на себе фінансові посередники.

Ринок позичкового капіталу і форми фінансової підтримки підприємництва

Взаємодію підприємницьких структур між собою та між ними й державою забезпечує банківська система. Вона має дворівневий характер - Національний банк України, який виступає центральним банком, координатором усієї банківської системи, та комерційні банки, що обслуговують комерційні операції. Крім того, вони самі займаються підприємництвом у сфері кредиту.

Комерційні банки акумулюють грошові кошти з наданням кредиту підприємцям на принципах платності, строковості та відшкодування. Крім того, банки можуть виконувати й інші посередницькі операції - лізингові, факторингові, довірчого управління рахунками клієнтів тощо. Для з'ясування ролі банків як фінансових посередників розглянемо детальніше питання про лізинг.

Відомо, що підприємці задовольняють свої потреби в модернізації машин, устаткування, інших видів майна як за рахунок власних коштів, так і з використанням позичкових коштів. Плата за кредити здійснюється з прибутку підприємства. Проте отримати значний кредит на придбання дорогого устаткування, особливо малим і середнім підприємствам, досить складно через відсутність надійних гарантій його повернення. З огляду на ці складності у міжнародній практиці розроблено схему фінансування із застосуванням елементів оренди та схему фінансування із застосуванням елементів оренди і кредитних зобов'язань. Ця форма фінансування дістала назву лізингу. Обов'язкові учасники лізингової операції - орендодавець, орендар, постачальник (виробник).

Банк, кредитна установа або лізингова фірма - орендодавець, що спеціалізується на купівлі майна виробничого призначення, здаючи його в оренду.

Економічна суть лізингу полягає у придбанні орендодавцем на прохання орендаря у виробника-постачальника майна виробничого або іншого призначення. Одночасно оформляється передача устаткування у використання підприємству договором лізингу.

Лізинг є значно вигіднішим, ніж використання кредитів. Він має досить цікаві можливості для підприємства завдяки різноманітності похідних форм - зворотнього лізингу, фінансового лізингу, операційного лізингу. Для підприємств багатьох галузей лізинг виступає формою стимулювання попиту на їх продукцію.

Лізинг, як форма фінансової підтримки підприємництва, розширює можливості для ефективного розвитку бізнесу. Цей вид фінансових операцій знаходить своє застосування передусім тоді, коли вирішується проблема швидкого промислового освоєння технічних інновацій, що потребують значних капіталовкладень. Найбільш поширені лізингові операції в таких галузях, як авіаційний, морський, автомобільний транспорт, сільське господарство, будівництво, окремі галузі промисловості. Об'єктами лізингу виступають транспортні засоби, обладнання, будівлі та споруди виробничого призначення.

Таким чином, участь банків у лізингових операціях створює для підприємця нові можливості залучення необхідних фінансових ресурсів, певного устаткування, виробничих фондів. Тому можна зробити висновок про те, що банки не тільки надають кредити і тим самим сприяють розвиткові підприємництва, а й мають можливості використовувати певні форми фінансової підтримки бізнесу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >