< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості юридичної відповідальності в екологічному законодавстві

Основною особливістю екологічних правопорушень є їх об'єкт та предмет. Об'єктом екологічних правопорушень є суспільні відносини, що виникають в екологічній сфері у процесі реалізації права власності на природні об'єкти, здійснення природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. У теоретичній літературі для комплексної характеристики об'єкта екологічного правопорушення використовується ще поняття екологічний правопорядок, яке органічно вбирає у себе всі перелічені складові.

Предметом екологічних правопорушень (основним, додатковим, факультативним) завжди виступають довкілля в цілому, конкретні природні об'єкти, порядок управління у цій сфері, здоров'я населення в частині впливу на нього негативних факторів антропогенно зміненого навколишнього середовища. Особливістю предмета екологічних правопорушень є й те, що природні об'єкти повинні перебувати у нерозривному зв'язку із навколишнім середовищем.

Екологічні правопорушення можна класифікувати за багатьма критеріями:

  • 1. За видами юридичної відповідальності та характером санкцій:
    • - екологічні дисциплінарні проступки;
    • - цивільно-правові правопорушення в екологічній сфері;
    • - екологічні адміністративні проступки;
    • - екологічні злочини.
  • 2. За суб'єктним складом:
    • - екологічні правопорушення, що здійснюються фізичними особами;
    • - екологічні правопорушення, що здійснюються особами зі спеціальним статусом (посадовими, службовими особами тощо);
    • - екологічні правопорушення, що здійснюються юридичними особами.
  • 3. За об'єктом правопорушення:
    • - порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
    • - земельні правопорушення;
    • - водні правопорушення;
    • - гірничі (надрові) правопорушення;
    • - фауністичні правопорушення;
    • - порушення лісового законодавства та флористичного законодавства;
    • - правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря;
    • - правопорушення у сфері особливо цінних територій та об'єктів;
    • - правопорушення у сфері поводження з небезпечними речовинами та відходами.

До основних функцій юридичної відповідальності за екологічні правопорушення належать:

  • 1) каральна, яка полягає в накладанні на порушника негативних наслідків вчиненого ним діяння, у частині накладання на нього стягнення, тимчасового обмеження його екологічних прав та покладання на нього обов'язків;
  • 2) компенсаційна, яка полягає у відновленні стану, що існував до вчинення екологічного правопорушення, а також у випадку неможливості його повернення отриманні фінансових коштів для проведення рекультиваційних, відновлювальних заходів;
  • 3) виховна функція, яка реалізується через формування у свідомості особи знань щодо екологічних норм, стандартів екологічної поведінки та екологічної правосвідомості;
  • 4) превентивно-інформаційна функція, яка полягає у створенні системи, за якої виконання екологічного законодавства базується на застосуванні системи переконань, формуванні умов, коли екологоруйнівна діяльність стає неприйнятною або економічно невигідною.

Таким чином, завданням юридичної відповідальності за екологічні правопорушення є забезпечення попередження вчинення особою порушень в екологічній сфері, покладення негативних наслідків на осіб, винних у їх порушенні, а також забезпечення охорони довкілля та збереження його окремих компонентів.

Види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства

Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими природоохоронними та природоресурсними законами передбачено, що порушення екологічного законодавства тягне за собою встановлену дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність являє собою відповідальність працівника перед роботодавцем або уповноваженою ним особою за невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов'язків. Таким чином, щодо працівників, до посадових обов'язків яких віднесено виконання тих чи інших функцій в екологічній сфері, за їх невиконання може бути застосовано дисциплінарну екологічну відповідальність. Наприклад, за результатами перевірки підприємства, установи, організації органами екологічного управління, які виявили порушення, роботодавець має право застосувати дисциплінарні стягнення з працівників, з вини яких відбулись вказані порушення. Накладення дисциплінарних стягнень може мати місце у випадку порушення працівниками правил щодо зберігання, складування небезпечних речовин, поводження з відходами, недотримання екологічних вимог у своїй діяльності.

Трудовим законодавством передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення. Разом з тим стосовно працівників, трудові відносини яких регулюються спеціальним законодавством, статутами і положеннями про дисципліну, можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Крім того, у рамках дисциплінарної відповідальності працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Вказана шкода компенсується за умови, якщо вона заподіяна підприємству, установі, організації протиправними діями (бездіяльністю) працівника, незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, як правило, у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку (обмежена матеріальна відповідальність). Трудовим законодавством передбачено випадки повної матеріальної відповідальності, наприклад, за заподіяння шкоди працівником, що перебував у нетверезому стані.

Відшкодування шкоди та збитків, завданих внаслідок вчинення екологічних правопорушень, відбувається в процесі застосування цивільно-правової (майнової) відповідальності, яка полягає у відшкодуванні конкретної майнової шкоди, викликаної протиправним порушенням чужих суб'єктивних цивільних прав або чужих благ.

Загальні засади застосування цивільно-правової відповідальності визначені в ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ("Особливості застосування цивільної відповідальності"), якою передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Однією з основних проблем, що виникає в процесі компенсації, що підлягає відшкодуванню внаслідок вчинення екологічного правопорушення, є проблема визначення її розміру. Так, економічна та екологічна оцінка вартості природних об'єктів не завжди збігаються та можуть диференціюватись залежно від регіональних, природно-кліматичних умов, характеру економічних відносин, що домінують на певній території, співвідношення попиту та пропозиції тощо.

Зважаючи на вказану проблему в екологічній сфері сформована ціла система способів обчислення шкоди, заподіяної екологічним правопорушенням. Зокрема, у теоретичній літературі виділяють такі способи:

  • - таксовий;
  • - нормативний;
  • - розрахунковий;
  • - витратний.

Таксовий спосіб обчислення шкоди, заподіяної екологічним правопорушенням, є одним із найпоширеніших способів обрахування шкоди, завданої в процесі порушення права природокористування. Такси розробляються уповноваженими суб'єктами і фактично являють собою грошове вираження вартості окремих природних об'єктів, яка враховує всі необхідні витрати, пов'язані із відновленням порушених природних об'єктів, їх поширеність, унікальність, екологічну та економічну цінність.

Такси затверджуються Кабінетом Міністрів України або спеціально уповноваженими державними органами в екологічній або інших сферах.

Нормативний спосіб обчислення шкоди полягає у застосуванні у випадку порушення екологічного законодавства підвищених (кратних) сум за природокористування порівняно зі сплатою екологічного податку. У цьому випадку за основу беруться встановлені законодавством розміри зборів та застосовуються відповідні коефіцієнти. Так, наприклад, Податковим кодексом України чітко регламентовано питання обрахування та сплати збору за спеціальне використання води, визначено коло його платників, а також його ставки. Цим же Кодексом передбачено, що у разі відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами або понадлімітного використання води, збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі.

Розрахунковий спосіб обчислення шкоди являє собою складну систему формульних розрахунків із багатьма факторами, що можуть варіюватись та уточнюватись коефіцієнтами. Цей спосіб орієнтований на оцінку шкоди, завданої внаслідок порушень екологічного законодавства, з метою отримання коштів на проведення відновлювальних заходів із врахуванням зниження показників природних об'єктів. Методики вказаних розрахунків затверджуються наказами Мінприроди.

Витратний спосіб обчислення шкоди є подібним до розрахункового способу, але може застосовуватись і у випадках, коли необхідно оцінити втрати, пов'язані із вилученням об'єктів із господарського обігу, зміну їх цільового призначення, компенсацією (втрат) власникам і користувачам природних об'єктів. Таким чином, витратний спосіб застосовується і у випадках, коли неправомірних діянь, внаслідок яких відбуваються економіко-господарські втрати від використання природних об'єктів, фактично немає.

. Характеризуючи цивільно-правову відповідальність, слід також пам'ятати, що у випадку відсутності спеціальних екологічних норм розрахунки шкоди можуть проводитись на підставі загальних положень цивільного законодавства. Особливе значення ці положення мають при визначенні особливостей цивільно-правової відповідальності осіб, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, які зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Адміністративна відповідальність є найбільш поширеним видом юридичної відповідальності в екологічному праві, оскільки саме в її межах відбувається реагування держави на порушення встановлених правових норм, приписів, правил та норм поведінки суб'єктів правовідносин в Україні. Унаслідок цього її можна вважати одним із найбільш ефективних засобів впливу на правопорушників. Ефективність адміністративної відповідальності обумовлена декількома чинниками. Як найважливіші дослідники виділяють: адміністративні стягнення - внаслідок незначної суспільної небезпеки діянь, які мають менш суворий (порівняно з кримінальними) характер; адміністративна відповідальність - застосовується до надзвичайно широкого кола суспільних відносин; спрощені, у більшості випадків позасудові, процедури притягнення до відповідальності - дозволяють оперативно реагувати на правопорушення.

Основна маса адміністративних екологічних правопорушень передбачена КУпАП. Окремі екологічні правопорушення містяться у таких його главах: "Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення" (гл. 5), "Адміністративні правопорушення, що посягають на власність" (гл. 6), "Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини" (гл. 7). Разом з тим адміністративні правопорушення в екологічній сфері можуть бути передбачені й іншими законодавчими актами. Так, окрема група норм щодо адміністративних правопорушень та порядку накладення адміністративних стягнень за них міститься у Законі України "Про виключну морську (економічну) зону України".

Притягнення до адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення здійснюється на загальних засадах з урахуванням особливостей об'єкта посягання.

Найсуворішим видом відповідальності, що застосовується за екологічні правопорушення, є кримінальна відповідальність. Суспільно небезпечні діяння, що є злочинами, та покарання, що застосовуються до осіб, які їх вчинили, визначаються виключно КК України, завданням якого є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Слід зауважити, що в чинному КК України вперше було виокремлено злочини, родовим об'єктом яких були відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, здійснення природокористування та забезпечення екологічної безпеки, шляхом їх концентрації в окремому розділі КК України-розд. VIII "Злочини проти довкілля". Ще одним підтвердженням важливості врахування екологічної складової та підвищення захищеності довкілля є виокремлення у розд. XX "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку" ст. 441 "Екоцид", під яким розуміється масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Характеризуючи кримінальну відповідальність за екологічні правопорушення, перш за все необхідно наголосити, що вона відповідає всім вимогам, зазначеним у КК України. З урахуванням вимог екологічного законодавства злочини проти довкілля можна визначити як суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільні правовідносини у сфері охорони та використання довкілля, забезпечення екологічної безпеки, завдає або може завдати шкоди довкіллю та/або здоров'ю людини.

Злочини проти довкілля можна поділити на певні групи:

  • 1. Злочини у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. До них, зокрема, відносять: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253).
  • 2. Злочини у сфері природокористування становлять найбільшу групу, яку можна внутрішньо диференціювати залежно від об'єкта посягання. До них відносять: забруднення або псування земель (ст. 239); незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 239-1); незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239-2); безгосподарське використання земель (ст. 254); незаконне полювання (ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення ветеринарних правил (ст. 251); знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); порушення правил охорони або використання надр (ст. 240); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244; порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); забруднення атмосферного повітря (ст. 241); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252).
  • 3. Екологічні злочини проти людства. Ця група містить лише одну статтю "Екоцид" (ст. 441), однак проігнорувати її не можна, оскільки поряд з основним об'єктом злочинного посягання - екологічною безпекою людства виступає такий об'єкт-безпека довкілля як середовища її проживання та функціонування; такий злочин характеризується значними наслідками та територією поширення.

Оскільки злочини проти довкілля є більш небезпечними порівняно із адміністративними правопорушеннями, то надзвичайно велике значення мають наслідки цих діянь. Так, злочинам проти довкілля притаманні істотна шкода, тяжкі наслідки, загибель людей, створення небезпеки для життя і здоров'я людей, можливість спричинення екологічної катастрофи. Тлумачення зазначених наслідків, а також характеристика основних проблем, що виникають у процесі притягнення осіб до кримінальної відповідальності за порушення екологічного законодавства, міститься у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля".

При притягненні до кримінальної відповідальності у порушника підлягають вилученню незаконно добута продукція (звірі, птахи, риба, деревина, хутра, корисні копалини тощо). Якщо ж незаконно добута продукція не була вилучена, а використана чи реалізована самим правопорушником або стала непридатною, її вартість підлягає стягненню з порушника у повному обсязі.

При притягненні до відповідальності за злочини проти довкілля підлягають конфіскації й належні винним особам знаряддя злочину (предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися їх власником чи співучасниками злочину для незаконного полювання, рибальства, порубки дерев тощо, а також для полегшення вчинення зазначених дій: рушниці, вибухівка, рибальські сіті, транспортні засоби (останні можуть бути визнані знаряддям злочину не тільки тоді, коли вони використовувалися безпосередньо у процесі полювання чи рибальства, а й коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим чи надто складним)).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >