< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Робота веслами

Техніка туристського веслування майже не відрізняється від загальноприйнятих прийомів пересування на човнах. Важливо у процесі веслування більше працювати тулубом, робити довгу проводку з деяким прискоренням і опускати весла у воду не глибше, ніж на півлопаті.

Подорожуючи на байдарці, турист має тримати корпус нерухомо: схиляння вбік гребної лопаті призведе до швидкого стомлення. Основне правило у веслуванні - робити широкі й вільні рухи Із максимальним розслабленням м'язів у момент занесення весла й сильним гребком при проводці (див. Додатки, рис. 18-20). Водночас за прискореного веслування, долаючи певні перешкоди, слід послуговуватись елементами слаломної техніки із розворотом корпуса і плечей при занесенні весла, лопаті якого у цьому разі мають бути повернуті на 90°. Туристський темп веслування - 20- 30 подвійних гребків за хвилину, слаломний - 40-60.

Важливою умовою для ефективного веслування є жорстка фіксація туриста на судні, яка можлива на байдарці завдяки тому, що спина веслувальника щільно спирається на спинку сидіння, коліна - у фальшборти, ступні ніг - у кільсон. На надувних човнах і катамаранах залежно від їх конструкції і розміщення екіпажу можна послуговуватись розпашним, байдарковим, ка-ноїстським або змішаним способом веслування.

Найуніверсальнішим є використання каное-весла з виконанням таких технічних прийомів, як дугоподібний і протяжний гребки, опора на весло, зачеплення та ін.

Для туриста-початківця на нескладному маршруті окрім основного прийому проводки весла спершу достатньо вміти "табанити" (активно гальмувати веслами), правильно сідати у судно і виходити з нього, наближатись і віддалятись від берега, чітко виконувати команди "Весла по борту!" (входячи у вузьке місце), "Суши весла!" (припиняючи веслування) та ін. Дає команду цих маневрів і керує на туристському судні зазвичай веслувальний, який сидить позаду всіх.

Управління плотом. Пліт має зовсім незначну швидкість у потоці. Щоб спрямувати його у необхідну частину ріки (за течією), доводиться відгрібати спеціальними веслами (кормовим і носовим), ставити пліт під кутом до течії, зберігаючи це положення за допомогою рульового весла, або на надувних плотах гребти, розташувавшись уздовж бортів, однолопатними веслами канойним способом.

На невеликих і мілких рівнинних річках можна керувати плотом також за допомогою міцних жердин. Працюючи жердинами, слід виносити їх наперед якомога далі від плота, щоб устигнути зробити поштовх, підняти жердини під час проходження плотом точки опору. Будь-яке гальмування безпосередньо жердиною неможливе: пліт навалиться на жердину і виб'є її з рук або скине людину у воду.

Рух проти течії. Лінію руху на веслувальному судні вибирають по можливості там, де швидкість потоку найменша. Зустрічні бистрини при швидкості більше двох-трьох метрів за секунду та інші перешкоди долають за допомогою проводки. Для цього туристи заходять у воду у взутті і, взявшись по двоє за човни, проводять їх убрід по мілководдю.

Рух на канаті

На річках із сухими населеними берегами зручніше рухатись на канаті - міцній мотузці завдовжки 60-80 м. Один із туристів тягне байдарку, йдучи берегом, а другий, сидячи у ній, за допомогою керма і весла утримує її біля берега. Щоб мотузка не намокла і її не відносила течія, байдарку бажано обладнати щоглою (0,8-1 м), закріпленою обтяжками і повідком (0,3-0,5 м) із петлею. За інших обставин другий турист іде берегом за допомогою довгої жердини (5-7 м) направляє ніс байдарки у необхідний бік.

Існує також спосіб руху на мотузці "корабликом": до носової і кормової обв'язок прив'язують мотузки по 10-12 м, за які судно тягнуть два туристи. їх завдання - вибрати таку відстань між собою і довжину мотузок, щоб судно йшло паралельно до берега і мало найменший опір потоку. За невеликої швидкості течії тягти судно "корабликом" може і один турист. Якщо жоден із цих прийомів не можна застосувати, необхідно нести човни по берегу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >