< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Право членства в сільськогосподарських кооперативах

Членство є однією з основних ознак, яка відрізняє кооператив від інших форм господарювання на селі. Проте слід зазначити, що членство характерне і для фермерських та особистих селянських господарств. Але членами таких господарств можуть бути тільки родичі (ст. З Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. та ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 р.). В кооперативах право членства зв'язує сторонніх осіб, які добровільно об'єдналися для виконання певних спільних завдань.

У сільськогосподарському кооперативі розрізняють два види членства: дійсне (повне) та асоційоване. Згідно із Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" членом кооперативу є фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі (ст. 1). Для того щоб стати дійсним (повним) членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа повинна мати громадянство України (п. 2 ст. 5) та досягнути 16-річного віку (п. 2 ст. 8). Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлюється тільки початковий вік особи, яка вступає в кооператив, і не передбачається ніяких інших вікових обмежень. Крім того, така особа повинна: визнавати статут та дотримуватись його вимог (п. 1 ст. 8); брати участь у формуванні фондів кооперативу (п. 1 ст. 8); здійснити вступний та пайовий внесок (ч. 8 ст. 1); брати обов'язкову трудову участь (ч. З ст. 3). Для членства у обслуговуючому кооперативі необхідним, до того ж, є користування послугами такого кооперативу (п. 1 ст. 8) і обов'язкова участь членів у його господарській діяльності (ст. 3). Щодо членства юридичних осіб, то слід зазначити, що обов'язковою вимогою для них є реєстрація в Україні (ст. 5).

Волевиявлення громадянина стати членом кооперативу оформляється письмово (шляхом подання заяви). З іншого боку, кооператив у особі загальних зборів приймає письмове рішення про прийняття громадянина у члени кооперативу. Таким чином, членство в кооперативі виникає як результат волевиявлення двох сторін - кооперативу та громадянина. Заявник в обов'язковому порядку повинен бути ознайомлений зі статутом кооперативу до подання заяви для того, щоб мати чітке уявлення про те, які зобов'язання він на себе бере і якими правами може користуватися. Право розгляду заяви належить правлінню, а у випадках, коли в кооперативі правління не обирається - його голові (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Правління (голова) зобов'язане прийняти і зареєструвати заяву. Чинне законодавство не містить підстав та не визначає мотивів, виходячи з яких правління (голова) кооперативу могло б відмовити в прийнятті заяви особі, що виявила бажання стати його членом. Якщо правління вважає, що особа, яка подала заяву не достойна бути членом кооперативу, воно зобов'язане викласти свої аргументи і пропозиції загальним зборам, оскільки остаточне вирішення цього питання належить до їх компетенції (п. 2 ст. 9). Термін її розгляду на засіданні правління кооперативу та винесення ним рішення в законі не встановлено. Таким чином, зазначене питання віднесено до локальної нормотворчості, тобто кооперативи отримали можливість встановлювати такий строк на свій розсуд. Після розгляду заяви правління виносить рішення про прийняття особи до кооперативу (про відмову в прийнятті), яке носить рекомендаційний характер. Воно підлягає затвердженню загальними зборами кооперативу, які проводяться щорічно після закінчення фінансового року.

Важливим нововведенням Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" є допущення в кооперативах усіх видів асоційованого членства. Такий вид членства є новим в аграрному законодавстві. Асоційованим членом може бути фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 1). Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" такі члени повинні визнавати статут кооперативу та зробити пайовий внесок у його створення та розвиток. Розміри пайових внесків асоційованих членів визначає статут кооперативу і вони можуть відрізнятися від розмірів пайових внесків членів кооперативу.

Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, кошти без збільшення членів кооперативу. З огляду на вищезазначене можна сказати, що асоційоване членство повинно застосовуватися до осіб, які, вступаючи до кооперативу, є непрацездатними чи мають похилий вік, чи просто не бажають брати трудову участь у ньому. Також зазначений вид членства надає можливість юридичним особам інвестувати свої кошти у діяльність виробничих кооперативів.

Припинення членства у сільськогосподарському кооперативі може відбутися внаслідок добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу-юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу (ст. 10 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов'язаний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує процедури добровільного виходу з кооперативу. Однак вона повинна бути детально визначена у статуті кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків і таке інше. Звичайно, проводити розрахунки треба по можливості відразу ж після припинення членських відносин. Але в сільськогосподарських кооперативах не завжди є така можливість. Це пов'язано в основному із сезонним характером сільськогосподарського виробництва. Своє бажання вийти з кооперативу член кооперативу повинен засвідчити поданням заяви правлінню кооперативу (або його голові). Необхідно зазначити, що ні правління, ні загальні збори не мають права відмовити члену кооперативу у виході з нього. Бо таке рішення не тільки порушує принцип добровільного вступу і безперешкодного виходу з кооперативу, а й трудове законодавство. Відповідна заява подається, як уже зазначалося, правлінню, але складається на ім'я найвищого органу управління кооперативу - загальних зборів (п. 2 ст. 15 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). Член кооперативу має право також у будь-який час її забрати. Термін розгляду заяви правлінням кооперативу законом не встановлено. Тому в своїх статутах кооперативи мають змогу встановлювати його самостійно.

Виключення має допускатися лише як крайній захід згідно з умовами та порядком, визначеними статутом кооперативу. Прийняття рішення про виключення з членів кооперативу є компетенцією тільки загальних зборів (але готується воно правлінням, а загальні збори, по суті, лише його затверджують чи ні). Кооперативне законодавство не містить переліку підстав, за якими члена кооперативу може бути виключено з нього.

При характеристиці прав та обов'язків членів слід звернути увагу на їх загальні ознаки. По-перше, вони мають особистий характер. Це означає, що вони не можуть бути передані іншим особам, користуватися ними та їх виконувати зобов'язаний безпосередньо кожний член кооперативу. Вони є рівними, оскільки кожний член кооперативу користується рівним обсягом прав та обов'язків незалежно від розміру його майнової участі у кооперативі. Виключення становить лише комплекс майнових прав і обов'язків членів. Варто зауважити також, що вони розповсюджуються на усіх членів кооперативу, незалежно від можливості їх здійснення окремими особами. Крім того, характерною рисою таких прав є те, що члени кооперативу не можуть від них відмовитись. Зокрема, вони не мають права відмовитися з неповажної причини від виконання обов'язку, а також не можуть перекласти його виконання на інших осіб. Адже, за їх невиконання, особа може бути виключена з членів кооперативу.

Для того щоб повно та всебічно охарактеризувати зазначені права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів, виявити їх основні ознаки, встановити взаємозв'язок між собою, їх необхідно класифікувати. В юридичній науці найбільше розповсюдження отримала класифікація, в якій пропонується всі права та обов'язки членів сільськогосподарських кооперативів поділити за предметом правового регулювання відносин, що складаються між ними та кооперативами в процесі діяльності. Це - організаційні, трудові, майнові, земельні, управлінські, соціальні права та обов'язки. Саме такий підхід до їх класифікації дає можливість розкрити юридичну природу сільськогосподарських кооперативів.

До організаційних прав та обов'язків членів відносять ті, які виникають у процесі утворення та припинення діяльності кооперативу; які виникають у процесі набуття та припинення членства.

Серед членських правомочностей перш за все необхідно виділити групу соціальних прав та обов'язків. У соціальній правовій державі, якою проголосила себе Україна, їх забезпечення набуває особливого значення. Як і на всіх громадян України, на членів кооперативів розповсюджуються дія ст. 46 Конституції України щодо права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повно!, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках. Право на соціальний захист гарантується системою соціального страхування та соціального забезпечення. Доцільно також виділити і групу соціальних прав членів кооперативів, які не забезпечуються державою, а можуть бути гарантовані за умови їх закріплення в статутах кожного окремого кооперативу. Це право на культурно-побутове обслуговування, у тому числі на допомогу в будівництві та ремонті житла, забезпеченні паливом, наданні транспортних послуг, безкоштовних обідів, збільшення розміру пенсій порівняно із визначеним у законодавстві тощо. В статутах кооперативів також можуть міститися гарантії щодо надання членам права навчатись у закладах освіти на договірних засадах, на отримання стипендії за рахунок коштів юридичної особи тощо.

Слід зупинитися також на загальній характеристиці трудових прав та обов'язків, яких набувають особи при вступі до виробничих кооперативів, адже вони створюються саме з метою реалізації громадянами їхнього конституційного права на працю. Це - право на отримання роботи в кооперативі, включаючи право на вибір професії і роду занять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням потреб кооперативу; право на відпочинок; права членів щодо організації, дисципліни, оплати праці, охорони праці та охорони здоров'я тощо.

Як уже зазначалося, кооперативи утворюються на базі вступних та пайових внесків його членів. Вони можуть здійснюватись і шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі майнових прав, грошей, а також земельної ділянки. Формуючі фонди, члени кооперативу отримують право контролю над ними. Крім того, здійснення пайового внеску гарантує майнові права його членів (нарахування часток доходу на паї, право виходу з кооперативу з майновим внеском тощо). Таким чином, до майнових прав та обов'язків належать: обов'язок виконувати свої зобов'язання перед кооперативом, пов'язаний з майновою участю в його діяльності (здійснення вступного і пайового внесків) (ст. 9); право власності на пай, яке набувається при одержанні паю в разі виходу з кооперативу, в порядку і термін, визначені статутом кооперативу (ст. 11); передання свого паю у спадщину (ст. 25); обов'язок відповідати за зобов'язаннями кооперативу в межах майнового пайового внеску (ст. 23); право на одержання кооперативних виплат (ст. 11); право на одержання частки доходу на пай (додатковий пай) (ст. 11); право на отримання частки вартості майна кооперативу в разі його ліквідації (п. 4 ст. 38).

У ході проведення аграрної реформи та розпаюванні земель колективних сільськогосподарських підприємств, селяни отримали можливість набуття у власність земельних ділянок. Нині вони користуються або правом внесення до пайового фонду земельних часток (паїв), або ж земельної ділянки, а також надання кооперативу такої ділянки (паю) в оренду. В зазначених випадках члени кооперативу набувають земельні права та обов'язки. Крім того, у разі виходу з кооперативу вони мають право на отримання земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 25).

Управління діяльністю кооперативу здійснюється на засадах самоврядування, широкої демократії, гласності, активної участі членів у вирішенні всіх питань його діяльності. Саме виходячи із загальносвітових принципів сільськогосподарської кооперативної демократії, члени кооперативів мають право і одночасно зобов'язані особисто брати участь в управлінні справами, обирати і бути обраними до керівних органів, вносити пропозиції щодо поліпшення їх діяльності.

Права та обов'язки асоційованих членів за своїм обсягом значно відрізняються від прав та обов'язків дійсних членів. Пов'язано це, насамперед, з відсутністю у них трудових прав та обов'язків, що тягне за собою практичне відсторонення їх від управління кооперативом (користуються лише правом дорадчого голосу). їх майнові права в обов'язки теж носять урізаний характер, адже вони не беруть участі у формуванні неподільного фонду і мають право лише на отримання частки доходу на пай (додатковий пай) та першочергового отримання свого майнового внеску при виході з кооперативу. Реалізовуючи належне їм право власності на земельну ділянку, вони мають право здійснити пайовий внесок такою ділянкою або здати її в оренду кооперативу.

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" встановив поділ прав на основні та додаткові. До перших належать: право на участь в управлінні справами; право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним до органів управління; користуватися послугами (для обслуговуючого кооперативу); одержувати кооперативні виплати, частки доходу на пай; одержувати пай при виході з кооперативу (ст. 11). Аналізуючи положення закону також можна виділити наступні групи обов'язків членів сільськогосподарських кооперативів: основні - дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління кооперативу (п. 2 ст. 11); ті, які випливають із визначення членства - обов'язок брати трудову участь у діяльності виробничого кооперативу; користуватися послугами обслуговуючого кооперативу; обов'язок формувати фонди кооперативу (п. 1 ст. 8); майнові - обов'язок нести відповідальність за зобов'язаннями кооперативу (ст. 23).

Додаткові права і обов'язки можуть бути передбачені статутами окремих кооперативів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >