< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Особливості міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

Загальні положення міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні

Міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні є невід'ємною складовою належної реалізації його завдань. Значення такого співробітництва важко переоцінити, адже саме за допомогою спільних дій різних держав-членів міжнародного співтовариства відбувається ефективне забезпечення невідворотності покарання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні досить тривалий час не мало нормативного врегулювання у кримінально-процесуальних нормах. Ситуація змінилася із прийняттям Закону України від 21 травня 2010 року № 2286-УІ "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)". Згідно з цим Законом зазначені зміни стосувалися лише кримінальних процесуальних відносин в сфері екстрадиції. Разом з тим зазнали змін і повноваження прокурора із здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, згідно до якими прокурор уповноважений: 1) давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини, у тому числі щодо видачі особи (екстрадиції); 2) перевіряти перед направленням вищому прокурору документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), (прокурор повертає їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо вважає їх необґрунтованими або такими, що не відповідають вимогам міжнародного договору України чи іншого акта законодавства України); 3) доручати органам дізнання проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.

Наступне удосконалення чинного законодавства пов'язане з прийняттям Закону України від 16 червня 2011 року № 3529-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах", на підставі якого КПК України 1960 року було доповнено нормами, які містили новели, зокрема:

  • 1) можливість застосування телефонної конференції та відеоконференції при проведенні слідчої дії; 2) відшкодування витрат, пов'язаних з наданням міжнародної правової допомоги на території України; 3) інформування про злочини; 4) створення та порядок діяльності міжнародних слідчих груп; 5) присутність представника компетентного органу іноземної держави під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу; 6) надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах; 7) перейняття кримінального переслідування. Цим Законом було розширено коло повноважень прокурора, а саме: 1) доручати проведення телефонної або відеоконференції;
  • 2) зобов'язаний інформувати центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги для вирішення питання про передачу інформації компетентним органам відповідної держави, якщо під час виконання своїх безпосередніх обов'язків щодо провадження у кримінальних справах ним встановлено дані про ознаки злочину, вчиненого на території іноземної держави; 3) винесення Генеральним прокурором України або його заступником постанови на підставі угоди з компетентним органом іноземної держави про створення міжнародної слідчої групи для проведення розслідування на території України та про участь прокурора, представників органу дізнання і досудового розслідування України у міжнародній слідчій групі, створеній в іноземній державі;
  • 4) погоджувати доручення органів дізнання та досудового розслідування про міжнародну правову допомогу і перейняття кримінального переслідування або з власної ініціативи звертається з такими дорученнями в порядку, встановленому КПК України;
  • 5) доручати органам дізнання та досудового розгляду виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу, перевіряти повноту і законність проведених слідчих та інших процесуальних дій.

Чинний КПК України більш детально розглядає регламентування та нормативне врегулювання кримінальних процесуальних відносин, пов'язаних із міжнародним співробітництвом. Зазначений напрям кримінальних процесуальних відносин урегульований Розділом IX "Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження", який містить п'ять глав: Главу 42 - "Загальні засади міжнародного співробітництва", Главу 43 - "Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій", Главу 44 - "Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)", Главу 45 - "Кримінальне провадження у порядку перейняття", Главу 46 - "Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб".

При цьому необхідно пам'ятати про специфіку нормативного врегулювання цих правовідносин, адже вони насамперед виходять із положень міжнародних договорів України. Так, ст. 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Саме тому згідно з ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Водночас зауважимо про пріоритетність положень міжнародних договорів порівняно з національним законодавством України. Про це вказує законодавець у ч. 4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми КПК України суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Також у ч. 4 ст. 4 КПК України зазначено, що при виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення КПК України. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

Основою міжнародного законодавства з цих питань є багатосторонні (конвенції та додаткові протоколи до них) та двосторонні договори.

До міжнародних багатосторонніх договорів України за основними напрямами міжнародного співробітництва під час кримінального провадження належать:

  • - Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, а також Додатковий протокол від 15 жовтня 1975 року та Другий додатковий протокол від 17 березня 1978 року до цієї Конвенції;
  • - Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, а також Додатковий протокол від 17 березня 1978 року та Другий додатковий протокол від 1 листопада 2001 року до цієї Конвенції;
  • - Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року;
  • - Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року;
  • - Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протокол від 29 березня 1997 року до цієї Конвенції.

Водночас у певних сферах міжнародного співробітництва використовуються й інші спеціальні багатосторонні договори України щодо боротьби з конкретними видами злочинів, зокрема:

  • - Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 року;
  • - Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року та Додатковий протокол від 15 травня 2003 року до цієї Конвенції;
  • - Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї від 15 листопада 2000 року, що доповнює Конвенцію та інші.

Зазначимо, що міжнародне співробітництво здійснюється також за допомогою двосторонніх договорів України з іншими державами. Прикладом можуть бути:

  • - Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року;
  • - Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 23 вересня 1996 року;
  • - Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію від 10 грудня 1998 року;
  • - Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 10 жовтня 2004 року;
  • - Договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 9 жовтня 2008 року та інші.

Позитивним чинником щодо ефективного співробітництва органів прокуратури України із своїми іноземними колегами є відомчі договори, укладені Генеральною прокуратурою України:

  • - Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки від 8 грудня 1992 року;
  • - Меморандум про співробітництво та взаємодію в розслідуванні військових злочинів між Генеральною прокуратурою України і Державною Службою Прокуратури Англії та Уельсу від 15 листопада 1996 року;
  • - Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Болгарія від 1 червня 2001 року;
  • - Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Монголії від 8 вересня 2003 року;
  • - Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва між Генеральною прокуратурою України і Верховною прокуратурою Республіки Корея від 17 квітня 2006 року та інші.

Таким чином, прокурор для ефективної реалізації своїх повноважень у міжнародному співробітництві повинен керуватися не лише КПК України, а й відповідним багатостороннім та двостороннім договором України. До речі, тексти вказаних вище та інших правових інструментів (договорів, конвенцій тощо) поміж іншого можна знайти на офіційних інтернет-порталах Верховної Ради України в розділі "Законодавство України" або Генеральної прокуратури України в розділі "Міжнародна діяльність".

Додамо, що держави-учасниці як сторони міжнародної співпраці мають право заявити застереження щодо будь-якого положення або будь-яких положень міжнародного договору. У зв'язку з цим перед складанням запиту про міжнародне співробітництво необхідно обов'язково з'ясувати позиції запитуваної сторони щодо можливостей реалізації відповідної форми міжнародного співробітництва у кожному випадку окремо.

Однак є випадки надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без міжнародного договору. Така можливість передбачена ст. 544 КПК України. Основною у цій співпраці слугує засада взаємності, яка полягає в тому, що Генеральна прокуратура України як уповноважений (центральний) орган України, направляючи запит до іноземної держави, з якою немає договірних відносин, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги. Водночас Генеральна прокуратура України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.

Також зазначено про можливість застосування засади взаємності у наказі Генерального прокурора України від 11 лютого 2013 року № 8гн "Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва", згідно з п. 1 якого міжнародно-правове співробітництво під час кримінального провадження, наглядова діяльність на цьому напрямі здійснюються органами прокуратури України відповідно до Конституції України, чинного законодавства і міжнародних договорів, а також без договору у випадках, коли для належної реалізації завдань і функцій прокуратури необхідно застосування норм міжнародного права або взаємодія з іноземними державними установами чи міжнародними організаціями. При цьому органи прокуратури України повинні дотримуватися принципів взаємної поваги до національного суверенітету і прав людини, добросовісного виконання зобов'язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав. Зауважимо, що саме зазначеним вище наказом № 8 регулюються питання, пов'язані із організацією роботи прокурорів у цій сфері.

Кримінальна процесуальна діяльність прокурора у міжнародному співробітництві під час кримінального провадження, враховуючи структуру відповідного Розділу КПК України, здійснюється у чотирьох напрямах: 1) міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій; 2) видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція); 3) кримінальне провадження у порядку перейняття; 4) визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб. Водночас ст. 542 КПК України більш розгорнуто визначає обсяг та форми міжнародного співробітництва, а саме: вручення документів; виконання окремих процесуальних дій; видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; тимчасова передача осіб; перейняття кримінального переслідування; передача засуджених осіб; виконання вироків.

Визначивши основні напрями міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, розглянемо характеристику кожного з них.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >