< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Формування прекрасного в людині

На закінчення аналізу різних форм естетичної діяльності в сфері спорту розглянемо ту форму цієї діяльності, що є найбільш важливою по її значимості, а разом з тим найбільш складної з погляду її реалізації.

Об'єктом даної форми естетичної діяльності є сама людина. Зміст її - перетворення людини за законами краси. Один з аспектів даної форми естетичної діяльності - формування краси статури Й рухів людини.

Гарна статура людини розуміється як така, що має стрункість, підтягнутість, симетричність, пропорційність, гармонійність тіла. Мова йде і про досягнення точності, свободи, легкості, погодженості й ритмічності, які характеризують координаційні здатності людини й надають естетичну осмисленість рухам її тіла.

Формування прекрасної у фізичному відношенні людини має на увазі досягнення нею фізичної досконалості.

Звичайно, фізична досконалість визначається як "сукупність міцного здоров'я, досягнення досконалості фізичної загартованості до різних температурних і хвороботворних впливів зовнішнього середовища, гармонійної домірності й краси зовнішніх форм тіла з розвитком життєво важливих фізичних якостей людини: її сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості й наявності добре натренованих рухових навичок, що дозволяють їй успішно діяти у всіляких умовах". У такого роду визначеннях необхідно насамперед більш чітко підкреслити, що мова йде про фізичний розвиток людини, який досяг рівня досконалості, тобто характеризується ознаками гармонійності, пропорційності всіх сторін, аспектів і елементів фізичного розвитку й фізичної підготовки людини. Така досконалість фізичного розвитку людини й характеризує фізичну, тілесну красу.

У поняття фізичної досконалості входить естетичний момент і саме це поняття виступає як естетичний ідеал фізичного розвитку людини. Фізична досконалість, з одного боку, виражає певні уявлення про тілесну красу, свободу пластики й здоров'я людини. З іншого боку, ці уявлення формуються в безпосередній практиці, в процесі активних занять фізичною культурою й спортом, у процесі фізичного виховання. Образ фізичної досконалості здобуває достоїнства естетичного ідеалу в тій мірі, в якій він у своїй почуттєво-конкретній цілісності виступає як суспільна гуманістична цінність, що сприяє гармонійному розвитку особистості, формуванню Й прояву всіх кращих людських сил і здатностей.

У теперішній час перед науковою теорією фізичного виховання й суміжних наук постає дуже важливе завдання - виявити ті об'єктивні запити, які будуть пред'являтися до фізичного розвитку людини не

тільки сучасним суспільством, але й суспільним прогресом у майбутньому. Важливо з'ясувати, яке місце в загальній структурі особистісних і біологічних особливостей всебічно Й гармонійно розвиненої сучасної людини займають ті з них, які характеризують його фізичну досконалість, а також уточнити, якими фізичними якостями, руховими здатностями, навичками й уміннями повинна володіти людина в теперішній час і в доступному для огляду майбутньому визначити ті засоби, за допомогою яких ці якості людини можуть бути вироблені.

Ще досить часто зустрічається думка, що спорт є універсальним засобом формування фізичної досконалості й, що заняття спортом як би автоматично призводять до фізичної досконалості. Це, однак, не зовсім так. По-перше, важливу роль у формуванні фізичної досконалості грає не тільки спорт, але й інші області людської діяльності, що припускають фізичну рухову активність: праця, художня творчість і т. п. По-друге, якщо мова йде про спорт, то існує досить жорстка обумовленість його "продукції" тими соціальними відносинами, у рамках яких він існує й розвивається. Спорт може не тільки не мати своєю метою фізичну досконалість, але він здатний і просто спотворювати людський вигляд залежно від того, які цілі перед ним ставляться, у якій системі соціальних цінностей він орієнтований.

При вузькому утилітарному підході до спортивної діяльності, коли головною й винятковою метою виявляються технічний результат, комерційні міркування, на перше місце висувається не гуманістичний ідеал, а користь і жадібність. В значній мірі прикладом того служить практика професійного спорту. Чим більш утилітарні цілі, які переслідує спорт, чим більше спорт стає засобом для досягнення цілей, які лежать поза нього, тим менше він служить розвитку особистості, тим у меншій мірі комплекс фізичних достоїнств індивіда зливається в естетичну цілісність фізичної досконалості людини.

З іншого боку, чим у більш значній мірі спорт пов'язаний з розвитком загальної культури суспільства, що носить гуманістичний характер, тим більше розвинений в ньому естетичний початок і тим більшою мірою він сприяє досягненню фізичної досконалості людини.

Досягнення фізичної досконалості - важлива складова частина формування прекрасної людини. Але це лише один компонент даної форми естетичної діяльності. Справжньої краси людини немає й не може бути без глибоко властивої йому моральності, високої моралі у всіх її проявах, тобто без його внутрішньої краси. Формування прекрасної людини - це формування людини, що гармонійно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість.

Зокрема, систематичні цілеспрямовані тренування, участь у змаганнях дають прекрасні можливості морального виховання спортсменів. Спорт дає ні з чим не порівнянну можливість перевірити людину в самих гострих, безкомпромісних ситуаціях, розкрити всі сторони її характеру, виявити її життєве кредо. Систематичні й планомірні заняття спортом можуть бути використані для формування таких рис характеру, як сила волі, сміливість, самовладання, рішучість, наполегливість, упевненість у своїх силах, витримка, дисциплінованість та ін. Заняття спортом носять організований характер і проходять, як правило, у колективі. І доля перемоги в спортивному змаганні залежить від кожного члена цього колективу, його вміння мобілізувати всі свої сили, виявити свої можливості, підкоряючи свої особисті інтереси інтересам команди. Тому заняття фізичною культурою й спортом виступають як важливий засіб виховання почуття колективізму, любові до свого спортивного колективу.

Разом з тим спорт - безперервне подолання труднощів. Тут необхідні праця, самообмеження, дотримання дисципліни, перемога не тільки над супротивником, але й над самим собою. І така перемога доставляє людині величезну радість, народжує ні з чим не порівняні почуття й переживання.

Не можна не відзначити той факт, що спортивна діяльність, пов'язана, як правило, з виконанням різноманітних суспільних доручень (наприклад, як суддів, капітанів, ради колективу й т. д.), допомагає розвивати в людей і навички виконання певних правил і доручень, привчати їх до дисципліни й чіткої організації.

Говорячи про використання спорту з метою виховання моральних якостей, варто мати на увазі не тільки спортсменів, але й глядачів.

Спорт впливає на інтелектуальні, пізнавальні можливості людини. Займаючись фізичними вправами, у процесі тренувань і змагань людина глибше пізнає закономірності, яким підкоряється формування фізичної досконалості, розвиток фізичних якостей, рухових умінь і навичок, здобуває важливі знання про структуру й функції організму, про причини й механізм фізичного розвитку, про особисту й суспільну гігієну й т. п.

Крім того, як показують спеціальні експериментальні дослідження, спортивні заняття сприяють удосконалення органів почуттів, особливо м'язово-рухової чутливості й зорових сприйняттів. У результаті цих занять підвищується спостережливість, стаючи більше цілеспрямованою та планомірною. Заняття спортом сприяють також розвитку пам'яті, особливо зорово-рухової, і уваги людини. Пам'ять спортсмена, як правило, відрізняється яскравістю й точністю, дозволяючи йому детально відтворювати ті вправи, які він розучував. Розширюється обсяг уваги, вона стає більш організованою. Спортсмен має здатність зосереджуватися на головному, швидко й вчасно переключатися на важливі й істотні сторони виконуваної роботи, відволікатися від другорядного, несуттєвого.

Значним чином спортивна діяльність впливає і на мислення, що здобуває певних особливостей у людини, яка активно займається спортом. Таке мислення має наочно діючий характер. Спортсмен вирішує інтелектуальні завдання безпосередньо в процесі діяльності, спираючись на об'єктивне сприйняття ситуації та умов, в яких вона протікає, при крайньому дефіциті часу. Таке мислення часто називають оперативним мисленням. Воно пов'язане з оцінкою обстановки, зі здатністю до аналізу й синтезу елементів ситуації, до перебору різних варіантів рішення й вибору найбільш оптимального з них. Нас часом вражає здатність теперішнього майстра прийняти єдине правильне рішення, й до того ж здійснити його в лічені частки секунди. І ми розуміємо, що спортсмен у цьому випадку все вирішив заздалегідь, ще до того, як супротивник здійснив свої дії. Так, хокейному воротареві вдається парирувати шайбу, що летить із такою швидкістю, що за нею буквально не встигає погляд. Тенісист біжить у певний кут площадки, куди супротивник направить м'яч лише в наступну мить. Футболіст в оточенні суперників виконує передачу "не дивлячись" і саме туди, де "як навмисно" виявляється його партнер. У всіх цих випадках ми маємо справу з оперативним мисленням. Експериментальні дослідження показують, що заняття спортом допомагають істотно розвити здатність людини до цього мислення, що у теперішній час конче потрібно людям всіляких професій для ефективного виконання їхніх обов'язків.

Не можна скидати з рахунків і сприятливий вплив занять спортом на загальне самопочуття людини, що дозволяє йому більш ефективно займатися інтелектуальною діяльністю. Так, за даними багатьох досліджень, показники успішності школярів, студентів, шо займаються спортом, вище, ніж у тих, що не займаються.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >