< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Функції системи басейнового управління

На підставі узагальнення європейського досвіду визначаються такі функції системи басейнового управління:

  • 1) створення басейнових методик розрахунків і розмірів грошових зборів за:
    • • забір води з водного об'єкта;
    • • скидання до водного об'єкта нормованих речовин;
    • • пропуск води через турбіни ГЕС;
    • • використання водного об'єкта водним транспортом;
    • • видобування корисних копалин у межах земель водного фонду;
    • • користування водними об'єктами для потреб рибного й мисливсько­го господарств;
  • 2) стягнення з водокористувачів грошових зборів за ці види водокори­стування;
  • 3) розробка водних кадастрів, водно-господарських балансів і п'ятиріч­них планів управління річковим басейном;
  • 4) прийняття рішень про видачу позик і надання субсидій водокорис­тувачам, які ефективно зменшують шкідливий вплив на довкілля;
  • 5) проведення аналізу географічних, геологічних, гідрографічних і демографічних характеристик басейну, а також аналізу землекористування та економічної діяльності;
  • 6) вивчення екологічного впливу людської діяльності на стан поверхне­вих, підземних і морських прибережних вод басейну;
  • 7) проведення економічного аналізу використання води в межах басейну;
  • 8) виявлення всіх ділянок (зон) водних об'єктів, які використовуються для забору питної води;
  • 9) складання реєстру всіх ділянок, які визначені чинним законодавст­вом як такі, що підлягають особливій охороні;
  • 10) розробка програми моніторингу стану всіх поверхневих, підземних і морських прибережних вод;
  • 11) розробка програми додаткового моніторингу стану ділянок (зон), що підлягають особливій охороні;
  • 12) встановлення екологічних нормативів (стандартів або категорій) якості води; розробка програми заходів, спрямованих на досягнення еко­логічних цілей, у тому числі нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) і регламентів періодичного водо відведення;
  • 13) забезпечення громадськості інформацією щодо проектів плану управління річковим басейном і врахування зауважень;
  • 14) участь у співпраці з іншими компетентними органами в заходах щодо запобігання або зменшення наслідків аварій, які призводять до за­бруднення вод.

Законодавчі підстави для впровадження системи басейнового управління в Україні

Басейновий принцип управління закріплено в таких законодавчих і нормативних актах, як Водний кодекс України; Національна програма еко­логічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води; Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, викорис­тання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; постанова Верховної Ради України "Про концепцію розвитку водного, господарства України"; закон України "Про загальнодержавну програму розвитку водно­го господарства".

У Водному кодексі України проголошено, що "державне управління в галузі використання й охорони вод та відновлення водних ресурсів здій­снюється за басейновим принципом..."

У Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води передбачено такі пріоритетні заходи та шля­хи їх реалізації.

  • 1. Розробка засад і проектування організаційної структури та функ­ціональних схем басейнового управління.
  • 2. Розробка і затвердження Положення про басейновий принцип уп­равління водокористуванням і охороною вод, відновленням водних ресурсів та екологічним оздоровленням водних об'єктів.
  • 3. Підготовка інших нормативних актів, що забезпечують реалізацію басейнового принципу управління.
  • 4. Розробка нормативно-методичної бази еколого-інвестиційної діяль­ності та функціонування управлінської інфраструктури в басейні.
  • 5. Впровадження взаємоузгодженої нормативно-методичної бази систе­ми обліку, моніторингу та контролю за водокористуванням, охороною вод та відновленням водних ресурсів у басейні.
  • 6. Створення (проектування, відповідна організація тощо) басейнової геоінформаційної системи з банком еколого-господарської інформації.

У Концепції розвитку водного господарства України передбачається "забезпечення взаємодії в управлінні водогосподарською і водоохоронною діяльністю за басейновим принципом".

Згідно з цією Концепцією система басейнового управління грунтується на принципах: .

  • • пріоритетності екологічної безпеки природокористування, узгодже­ності і збалансованості екологічної політики суб'єктів водокористу­вання і водогосподарської діяльності;
  • • економічної цілісності басейнового водогосподарського комплексу, самодостатності і самоокупності водогосподарської та водоохоронної діяльності;
  • • забезпечення взаємодії територіальних і галузевих суб'єктів управ­ління водним господарством на основі програмно-цільового методу (комплексне системне управління водним господарством забезпе­чується створенням координаційного центру, який через виконавчі структури — басейнове водогосподарське об'єднання, регіональні водогосподарські, природоохоронні та інші органи управління — реалізує політику, програми і завдання, спрямовані на досягнення визначеної мети збалансованого розвитку);
  • • стандартизації процедур і процесів басейного управління та посилен­ня відповідальності всіх суб'єктів водокористування і водогоспо­дарської діяльності за стан водного басейну і якість водних ресурсів;
  • • багато варіантності механізмів еколого-інвестиційної діяльності, фі­нансування водогосподарських і водоохоронних заходів, стимулюван­ня раціонального використання і охорони водних ресурсів;
  • • інформаційного і наукового забезпечення управлінських рішень, участі громадськості у вирішенні водогосподарських і екологічних проблем басейну.

Впровадження системи басейнового управління відбувається шляхом розробки і запровадження регламентуючих документів (положень, настанов, стандартів) і, згідно з ними, поступової реструктуризації функцій регіональ­них суб'єктів управління в галузі використання, охорони і відновлення вод­них ресурсів, відпрацювання методології управління на основі проведення басейнових експериментів і пілотних проектів.

До системи басейнового управління залучаються органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також інші суб'єкти госпо­дарської діяльності в галузі охорони, споживання і відновлення водних ресурсів.

Закон України "Про загальнодержавну програму розвитку водного гос­подарства" для підвищення ефективності управління водним господарством передбачає створення умов для переходу до управління водними ресурсами тільки за басейновим принципом.

Стратегічна мета реформування управління водним господарством — забезпечення басейнової збалансованості розвитку водного господарства, охорони вод і відновлення водних ресурсів на основі узгодженості правових засад і управлінських дій суб'єктів водокористування за басейновим прин­ципом, спрямованих на збалансоване водозабезлечення населення і галузей економіки, впровадження перспективних технологічних нормативів викори­стання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод.

Відповідальні за впровадження басейнового принципу — Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України по вод­ному господарству.

В основу басейнового управління водним господарством покладено такі принципи:

  • • нерозривна єдність і взаємозалежність процесів використання, охоро­ни і відновлення водних ресурсів;
  • • екосистемний підхід, який передбачає створення управлінських структур, що здійснюють у межах басейнів функції планування, ко­ординації та контролю;
  • • вдосконалення розмежування повноважень у питаннях використання водних ресурсів між органами державної влади, а також між ними та органами місцевого самоврядування.

Для впровадження цих принципів потрібно:

  • • на законодавчому рівні розробити і затвердити організаційну структу­ру та функціональну схему впровадження басейнового принципу управління;
  • • розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти, що за­безпечують реалізацію басейнового принципу управління водним гос­подарством, охороною вод і відновленням водних ресурсів, захистом від шкідливої дії вод;
  • • створити комплексну басейнову геоінформаційну систему з банком кадастрової інформації про водний фонд, водні ресурси та засоби їх регулювання, про структуру земельних угідь і меліоративних земель, про територіально-галузеву структуру водогосподарського комплексу та використання водних ресурсів, про якість води тощо;
  • • розробити методичну базу водогосподарської і екологічної інвес­тиційної діяльності та функціонування управлінської інфраструктури в басейнах основних річок.

Враховуючи географічні особливості розміщення та водогосподарської освоєності основних басейнів, на території України доцільно створити орга­ни управління басейнів за таким поділом: Західно-Бузьке, Верхньотисайське, Дністровсько-Прутське, Південно-Бузьке, Дніпровське (з Прип'ятським, Деснянським та Нижньодніпровським регіональними підрозділами), Причорноморське (гирлова частина Дунаю і Дністра, річки Причорно­мор'я), Азовське (Сіверський Донець, річки Приазов'я), Кримське.

Плановою основою басейнового принципу управління є цільова про­грама використання і охорони вод, відновлення водних ресурсів у басейні. У ній визначаються головна мета й основні завдання, які потрібно розв'яза­ти, механізм фінансування і реалізації програмних заходів.

Як видно, в Україні є всі законодавчі підстави для переходу на басей­новий принцип управління як такий, що повністю відповідає всесвітньо визнаній політиці збалансованого соціально-економічного розвитку і функціонування водних екосистем.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >