< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Соціально-педагогічна робота з антисоціальними дітьми

Соціальний педагог повинен проводити:

  • - профілактику антисоціальних проявів поведінки;
  • - реабілітацію до повноцінного, законослухняного життя у суспільстві;
  • - корекцію і ресоціалізацію ув'язнених;
  • - прогнозування і перспективу;
  • - навчання і виховання;
  • - консультування та ін.

Методи роботи: надання допомоги (психологічної, юридичної, матеріальної, у влаштуванні на роботу, отриманні освіти, налагодження родинних та сімейних зв'язків, лікуванні); залучення до соціально корисної роботи (у групах взаємодопомоги, громадських об'єднаннях), сприяння організації змістового дозвілля, метод "вибуху", біографічний метод.

Метод "вибуху" - вперше використаний А.С.Макаренком у трудових колоніях. Під вибухом він розумів миттєве руйнування негативних якостей, стереотипу поведінки. При застосування методу особистість переживає "катастрофу всередині самої себе", їй ніколи розмірковувати, зважувати, розраховувати, хитрувати. Цей метод передбачає доведення до межі конфлікту з колективом. При цьому чітко ставиться альтернатива: стати суб'єктом критики колективу, залишити його, або змінити себе, завоювати авторитет і повагу.

Метод "біографічний" або "історія сім'ї" - передбачає створення сімейної та соціальної біографії. Він дозволяє виявити спадкові проблеми людини, її життєву позицію, встановити взаємозв'язок із соціальними процесами.

Соціально-педагогічна робота з інвалідами та особами з обмеженими можливостями

Комплексна соціально-педагогічна робота провидиться на різних рівнях: державними органами соціального захисту, Регіональними центрами реабілітації, соціальними службами, громадськими організаціями, спеціалізованими заклади освіти та культури. Діти-інваліди шкільного віку мають можливість у медико-соціальних установах вивчати академічні дисципліни і здійснювати підготовку до трудового життя.

Зміст роботи визначається диференційовано, у залежності від дефекту та соціальної установи. Вона може бути така: сприяння отриманню освіти, працевлаштування, вирішення житлової проблеми, оздоровлення, організація відпочинку, установлення квоти для прийому на роботу, проведення пільгової політики, стимулювання роботодавців у створенні робочих місць, створення умов для праці, взаємодія із сім'ями, які мають на утриманні інваліда.

Результатом роботи з інвалідами є досягнення виконання ними соціальних функцій, властивих здоровим людям. Під ними розуміють трудову діяльність, навчання, самостійне пересування, обслуговування, уміння застосовувати в побуті гроші, робити закупки, готувати їжу, користуватися телефоном та ін.

Соціально-педагогічна робота з дітьми-сиротами та безхатченками

В Україні таку роботу проводять установи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, органи внутрішніх справ, благодійні організації та фонди.

Систему закладів утворюють: будинки малятка, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати, спеціалізовані дитячі будинки для дітей з вадами здоров'я, дитячі будинки сімейного типу, притулки для неповнолітніх.

Основні проблеми дітей-сиріт - слабке здоров'я, незахищеність, вразливість, підвищена тривожність, почуття неповноцінності. Означені проблеми визначають форми та методи соціально-педагогічної роботи: розміщення дітей-сиріт у відповідні заклади, догляд, виховання, лікування, організація навчання, дозвілля, корекція, реабілітація, усиновлення, патронаж, залучення до роботи волонтерів, громадських організацій, релігійних громад.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >