< Попер   ЗМІСТ

Європейське адміністративне право: загальна характеристика

Останнім часом у науковій, навчальній літературі все частіше приділяється увага європейському адміністративному праву (див., наприклад, роботи В.Б. Авер'янова, В.П. Тимощука, A.A. Пухтецької, Г.И. Ткач, I.A. Грицяка тощо). Європейське адміністративне право почали виділяти наприкінці 80-х рр. XX ст. як результат європейських адміністративних конвергенційних процесів задля зменшення розбіжностей у засадах діяльності публічної адміністрації, її структури. Прийнято виділяти європейське адміністративне право у широкому розумінні- право, що регулює діяльність європейської адміністрації, органів, установ та агенцій європейських регіональних організацій, та у вузькому розумінні - право, що регулює лише діяльність європейської адміністрації.

Відмінності між національним та європейським адміністративним правом (див. роботи С. Касіса, A.A. Пухтецької):

  • 1) національне адміністративне право будується на єдиному органі влади, а європейська адміністрація передбачає 2 головні органи - Європейську Раду та Європейську Комісію та має змішану структуру, що складається з європейської адміністрації та національних адміністрацій;
  • 2) національне адміністративне право характеризується двосторонніми відносинами між особою і адміністрацією, європейське адміністративне право - тристоронніми відносинами між особою, Європейською Комісією та національними суб'єктами публічної адміністрації;
  • 3) національне адміністративне право - окрема галузь права, національна адміністрація може прямо забезпечувати виконання своїх рішень, європейське адміністративне право зобов'язує Європейську Комісію звертатися до Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання відповідних рішень.

Принципами європейського адміністративного права є:

  • а) загальні принципи:
    • - принцип законності;
    • - принцип недискримінації;
    • - принцип визначеності (юридичної визначеності);
    • - принцип можливості відкликання або скасування незаконного адміністративного акту;
    • - принцип пропорційності;
    • - принцип поваги до фундаментальних (основоположних) прав людини і громадянина;
    • - принцип субсидіарності;
    • - принцип незалежної адміністрації;
    • - принцип прозорості;
    • - право на захист;
  • б) принципи права Європейського Союзу:
    • - принцип застосування;
    • - принцип прямої дії.

Висловлюються пропозиції щодо віднесення до європейських принципів адміністративного права: принципів європейського адміністративного права, принципів Європейського адміністративного простору (ЄАП). A.M. Школик пропонує при розгляді принципів адміністративного права зарубіжних країн зосереджувати увагу на основних принципах адміністративного права, які стосуються відносин між адміністративними органами та приватними особами, які були видані Радою Європи у 1996 р. як окремий підручник з європейського адміністративного права. Ці принципи умовно можна поділити на 2 групи: а) засадничі (законність, рівність перед законом, відповідність законній меті, пропорційність, об'єктивність та неупередженість, гласність); б) процедурні (доступність послуг публічної адміністрації, право приватних осіб "бути почутими", право приватних осіб на представництво та правову допомогу у відносинах з адміністрацією, часові обмеження розгляду адміністративних справ, обов'язок адміністрації повідомити про прийняття та зміст адміністративного акта та способи його оскарження тощо).

Нормативні джерела:

  • а) нормативні джерела принципів європейського адміністративного права: Договір про ЄС, Хартія основних прав ЄС, рішення Європейського суду справедливості у Люксембурзі, законодавство ЄС, національне право, що застосовується до діяльності публічних адміністрацій, рішення Європейського суду з прав людини, Європейський кодекс належної адміністративної поведінки;
  • б) нормативні джерела принципів Європейського адміністративного простору: Конвенція про захист прав і основоположних свобод та протоколи до неї, конвенції, резолюції та рекомендації РЄ, міжнародні договори та угоди, загальні принципи права, рішення Європейської Ради (Копенгагенські та Мадридські критерії), документи інших організацій тощо.
 
< Попер   ЗМІСТ