< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ІНФРАСТРУКТУРА В КРАЇНОЗНАВСТВІ

Економічна сутність і зміст інфраструктури

Основним критерієм виокремлення галузей і видів діяльності з їх сукупності, яка називається інфраструктурою, слугує її функціональна роль у процесі суспільного виробництва. Через функції проявляються також сутність і внутрішня логічна єдність кожної сфери народного господарства. Однак при деталізації критерію функціонального призначення використовують два підходи - вузький і широкий.

Прихильники вузького підходу виступають за строгість і чіткість добору критеріїв, що дає змогу уникнути невизначеності меж інфраструктури і глибше розкрити її економічний зміст.

Визначальною ознакою інфраструктури є її роль "сполучної ланки", сфери, що "обслуговує економічний оборот країни". Отже, до неї належать ті галузі і ті види діяльності, які сприяють прискоренню економічного обороту в народному господарстві.

Інфраструктура, відповідно до цього критерію, виступає як одна з підсистем матеріального виробництва, покликана обслуговувати зв'язки між окремими, просторово віддаленими одна від одної економічно відокремленими ланками виробництва. Йдеться про переміщення в просторі матеріальних благ і інформації, збереження матеріальної продукції, заготівлю і постачання (включаючи електро-, газо-, водопостачання та ін.).

Зазначені види діяльності не збільшують фізичної маси суспільного продукту, лише сприяють зміні її просторового положення (транспорт, зв'язок), допомагають зберігати споживчі вартості вироблених матеріальних благ (складське господарство) та їх раціонально розподіляти (матеріально-технічне постачання, електро-, водопостачання та ін.), завдяки чому збільшується лише вартісна маса суспільного продукту.

За ширшого підходу до визначення інфраструктури, який здається більш обґрунтованим і конструктивним, обслуговування господарського обороту розглядається лише як одна з функцій інфраструктури, а сама інфраструктура розглядається як фундамент, чи база, будь-якого виду господарської діяльності, загальна умова виробничого процесу. Цілком можливо, наприклад, віднести до виробничої інфраструктури "виробництво ділових послуг", яке під впливом науково-технічної революції виконує роль "індустрії" загального користування. До його функцій можуть входити розробка і здійснення регіональної політики країни чи району, розробка раціональної системи економічних зв'язків, упровадження різноманітних систем управління тощо.

Зміст категорії інфраструктури розширює і збагачує поняття "вивченість території", яка є основою наукового підходу до вивчення соціально-економічного розвитку території. Доцільно виділяти поняття "природна метаінфраструктура господарства", яке об'єднує продуктивні сили і природні умови господарювання на визначеній території.

Не можна ігнорувати таку фундаментальну складову розвитку господарства, як етнопсихологічна інфраструктура, що є сукупністю культурних і господарських навичок та звичаїв населення території, які сформувалися в місцевих традиціях і способі життя. Вони виявляються в характерних для більшості жителів якості, інтенсивності і дисципліні праці, в умінні взаємодіяти в процесі виробництва, сприйнятливості до досягнень науково-технічного процесу, а в результаті - у продуктивності праці та властивій їй динамічності.

Етнопсихологічна інфраструктура відрізняється високої інерційністю та суттєвими територіальними відмінностями. Її відсталість гальмує впровадження технічних нововведень у господарську практику, негативно впливає на ефективність розвитку і розміщення господарства.

Однак прихильники обох підходів до визначення інфраструктури погоджуються з тим, що інфраструктура - це спільна основа, фундамент господарства країни чи району, а не тільки окремих підприємств, виробництв чи галузей. Вона вивільняє галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери від функцій обслуговування основної діяльності.

Інфраструктура виконує системні, міжгалузеві і міжрайонні функції в плануванні та управлінні і, згідно з широким підходом, з засобу забезпечення першочергових потреб перетворюється на загальну умову організації виробництва, в тому числі територіального.

Інше складне теоретичне питання, тісно пов'язане з першим, - зміст інфраструктури. Шукаючи відповіді на нього, слід насамперед визначити, чи відносити до інфраструктури тільки сукупність засобів праці інфраструктурних підрозділів чи галузі загалом з їх основними фондами і діяльністю.

На думку економіко-географів і економістів-регіоналістів, інфраструктура - це сукупність інженерно-технічних споруд та об'єктів, які є важливою умовою здійснення процесу виробництва на даній території і фактором територіальної організації продуктивних сил.

Якщо економічну природу інфраструктури розглядати лише з боку основних фондів також можна виділити два напрями. Для першого з них характерне є віднесення до інфраструктури лише тих її основних фондів, які "прив'язані" до території.

Тут, можливо, своєрідну роль відіграли і їх яскрава географічна виразність, і відносно легка доступність для картографування. У даному випадку не розглядається не тільки господарська діяльність галузей і видів виробництв, які входять до інфраструктури, а й "активна" частина самих основних фондів (рухомий склад, частина устаткування). Таке вузьке тлумачення інфраструктури значно полегшує аналіз, але воно є недостатнім, особливо в тих випадках, коли вивчаються якісні категорії: швидкість, надійність та безперебійність господарського обороту, інтегруюча роль інфраструктури у формуванні й розвитку територіальної структури господарства загалом. У цих випадках необхідним стає комплексний якісно-кількісний аналіз інфраструктури. Вузьке тлумачення інфраструктури як сукупності основних фондів є недостатнім і з погляду процесу відтворення, безперервність і послідовність якого в багатьох аспектах забезпечується інфраструктурою.

За широкого трактування змісту інфраструктури, коли вона розглядається як єдність фондів ("активних" і "пасивних") та діяльності, зберігається основна лінія безперервності і послідовності інфраструктурних процесів, створення й вдосконалювання інфраструктурних систем, які охоплюють райони і країни. "Продуктом" інфраструктурних галузей є різноманітні види послуг - послуги інфраструктурної сфери.

Інфраструктура не є організованим цілим. Значна частина інфраструктурної діяльності все ще провадиться майже у всіх галузях матеріального виробництва. З розвитком продуктивних сил і вдосконаленням виробничих відносин суспільний поділ праці поглиблюється й інфраструктурна діяльність обмежується спеціалізованим колом галузей. Поряд з такими типовими, організаційно сформованими інфраструктурними галузями, як транспорт, зв'язок, матеріально-технічне постачання, будуть відокремлюватися нові галузі. Одночасно з цією тенденцією інфраструктурні галузі будуть звільнятися й від низки неспецифічних для них видів діяльності.

Отже, базовими точками відліку країнознавчого підходу до вивчення інфраструктури повинні бути гіпотеза про виробничу інфраструктуру як цілісну систему, з одного боку, і якомога повніше відображення реального становища в інфраструктурній сфері, яка в багатьох країнах світу характеризується несформованістю, роз'єднаністю і недостатнім рівнем розвитку окремих ланок як на загальнодержавному, так і на районному рівнях - з іншого.

Передумовою формування інфраструктури є суспільний поділ праці. Своєю чергою, вона перетворюється у вирішальну умову поділу праці між підприємствами, районами і країнами. Чим розвиненіші країни і райони, тим у них більшою є потреба в розвиненій, адекватній економічному розвитку інфраструктурі і тим більше в них можливостей для її розвитку.

Конкретизуючи зміст виробничої інфраструктури, більшість авторів виокремлюють такі її структурні підрозділи:

  • - підприємства з виробництва електро- і теплоенергії та устаткування для їхньої передачі;
  • - транспорт;
  • - комунальний зв'язок;
  • - матеріально-технічне постачання;
  • - підприємства та устаткування з водопостачання;
  • - пристрої з регулювання водних ресурсів (дамби, греблі, іригаційні системи).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >