< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Науково-технічний прогрес і його ефективність

Найважливішим чинником економічного зростання підприємства і таким, що забезпечує потенційні можливості розвитку й ефективності виробництва, є науково-технічний прогрес. Він - головний важіль інтенсифікації. Кардинальне його прискорення зумовлює широке впровадження у виробництво техніки нових поколінь, принципово нових технологій і форм організації праці й виробництва, є потужним засобом, що забезпечує найвищу продуктивність праці, швидкий розвиток економіки та розв'язання багатьох соціальних проблем.

Науково-технічний прогрес охоплює всі ланки процесу інтенсифікації, в тому числі фундаментальні й теоретичні дослідження, конструкторсько-технологічні розробки, створення зразків нової техніки, її освоєння, промислове виробництво та впровадження у сільське господарство. Усе це відбувається на основі найсучасніших досягнень науки, яка стала продуктивною силою. Вони втілюються у високопродуктивних машинах, удосконалених технологіях й організації виробництва, нових засобах і предметах праці.

Часто науково-технічний прогрес розглядають як удосконалення речової частини продуктивних сил, тобто як заміну обладнання, виробів тощо. Це не зовсім так. По-перше, сучасний НТП пов'язаний не лише з виробництвом матеріальних благ, а й з такими сферами, як освіта, охорона здоров'я, культура та ін. По-друге (і це головне), прогресивний розвиток техніки повинен супроводжуватися певним позитивним економічним результатом. Створення нових засобів і предметів праці буде прогресом лише тоді, коли суспільство одержить від їх застосування необхідний ефект. Інколи трапляється так, що випускають машини нових марок з прогресивними якостями, проте затрати на виробництво зростають. У зв'язку з цим економічну ефективність кожної новинки треба розглядати як складову прогресивності.

Часто науково-технічний прогрес ототожнюють з науково-технічною революцією. Між ними існує тісний взаємозв'язок, однак це різні поняття. Науково-технічна революція - процес бурхливих докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, енергетиці, засобах і предметах праці, в організації управління, характері трудової діяльності людей з перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства. Вона е глибоким всесвітнім явищем, що почалося на межі 40-50-х років XX ст. і розгортається, насамперед, в економічно розвинутих країнах. На відміну від НТР, яка зумовлює раптові якісні та кількісні зміни в засобах і предметах праці, технології й організації виробництва, НТП характеризується поступовим і планомірним розвитком цих процесів.

Науково-технічний прогрес - це планомірне, постійне і поступове вдосконалення засобів виробництва, техніки, предметів праці та поліпшення методів їх використання, впровадження найновішої технології, організації праці й виробництва, управління, підвищення кваліфікації кадрів, широке впровадження у виробництво досягнень науки і техніки з метою збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з найменшими затратами праці та коштів на її одиницю.

Основними напрямами науково-технічного прогресу в сільському господарстві є агротехнічний, зоотехнічний, технічно-технологічний, організаційно-економічний і соціальний.

Агротехнічний прогрес виявляється в якісному поліпшенні сільськогосподарських угідь, підвищенні їх продуктивності на основі різних способів обробітку, гідротехнічної, хімічної й іншої меліорації, впровадження науково обґрунтованих сівозмін, раціональної структури посівних площ, удосконалення методів боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, поліпшення насінництва, виведення висо-коурожайних сортів і гібридів.

Широкого впровадження у виробництво набувають такі заходи, як безполицевий ґрунтозахисний обробіток, сівба з одночасним внесенням добрив у рядки, позакореневе підживлення рослин, підживлення рідкими добривами за допомогою культиваторів і гідропонним способом, штучне запилення рослин. Усе це дає змогу підвищити врожайність сільськогосподарських культур на 25-35%. Не меншого значення для підвищення врожайності набуває розвиток селекції та насінництва. Виведені нові високопродуктивні сорти пшениці "Ми-ронівська-25", "Поліська-70", "Одеська-51" з потенційною урожайністю 75-80 ц/га, що на 10-15 ц/га перевищує урожайність сортів, які використовувалися раніше.

Важливим напрямом агротехнічного прогресу є застосування різних видів меліорації. Особливе місце тут належить осушенню та зрошенню, оскільки в нашій країні близько 2/_ орних земель розміщено в зоні недостатнього і надмірного зволоження. Зрошення в умовах степу підвищує врожайність сільськогосподарських культур у 2-3 рази, а осушення земель Полісся - в 1,5-2 рази. Застосування краплинного внутрішньоґрунтового, синхронно-імпульсного зрошення дає змогу підвищити врожайність у 3-4 рази, зменшити витрати води у 7-9 разів і підвищити рівень продуктивності праці у 8-10 разів. Частіше стали впроваджуватися осушувально-зрошувальні системи з подвійним регулюванням води.

Зоотехнічний прогрес - це виведення нових високопродуктивних порід тварин і поліпшення племінних якостей існуючих, удосконалення системи утримання та годівлі, вирощування й догляду, систематичне поліпшення технології виробництва продуктів тваринництва. Лише впродовж останніх років науково-дослідними інститутами й установами в Україні виведено понад 10 порід великої рогатої худоби, 14 порід свиней, 12 порід овець. Особлива увага приділяється розвитку нових ліній чорно-рябої породи худоби, середній річний надій від якої може сягнути до 5,5-6,0 тис. кг молока при жирності 3,8-4,0%.

У підвищенні продуктивності тварин велику роль відіграє годівля. Поступовий перехід на годівлю тварин повноцінними та збалансованими кормами, зокрема в брикетному й гранульованому вигляді, сприяє підвищенню продуктивності худоби на 10-15% і зниженню витрат кормів на 8-10%. Дуже важливий напрям зоотехнічного прогресу - вдосконалення технології виробництва. Досвід підприємств промислового виробництва яловичини засвідчує, що за такої технології витрати кппміо ттг" 1 - -------

нормою, а затрати праці - лише 3,7 людино-годин на один центнер.

Технічнотехнологічний прогрес передбачає створення нової та удосконалення Існуючої техніки, машин і обладнання, систем машин для комплексної механізації й автоматизації сільськогосподарського виробництва, приладів, сировини і матеріалів, будівництво приміщень з відповідним обладнанням, споруд, розроблення нових, удосконалення існуючих техно логічних процесів виробництва, первинної переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, застосування високо продуктивних машин, іншої техніки, розвиток транспортних засобів, розширення бази зберігання продукції тощо.

Організаційно-економічний і соціальний прогрес спрямовують свої заходи на ефективне використання землі, матеріальних і трудових ресурсів. Це - удосконалення і впровадження нових прогресивних технологій у землеробстві й тваринництві, раціональна спеціалізація, підведення її до рівня кооперування, вдосконалення форм і організації управління, концентрація та раціональне розміщення виробництва.

Різні напрями науково-технічного прогресу тісно взаємопов'язані й обумовлюють один одного. Вони не повинні завдавати шкоди навколишньому середовищу. Охорона довкілля вимагає великих капіталовкладень і часу, проте ці витрати вкрай необхідні. Вона не лише підвищує економічну ефективність виробництва, а й забезпечує високий соціальний ефект.

Людині в умовах інтенсифікації належить вирішальна роль, тому необхідні заходи соціального характеру: поліпшення умов її праці, відпочинку та життя, матеріального стимулювання, підвищення кваліфікації, забезпечення умов для духовного і культурного розвитку.

Отже, економічна ефективність науково-технічного прогресу виявляється в підвищенні продуктивності живої й уречевленої праці, зростанні урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, підвищенні якості продукції, економи ресурсів, зниженні собівартості продукції та зростанні рентабельності підприємств.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >