< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Облік капіталу та розподілу прибутку в корпораціях

Найбільшу частку продукції і послуг, а також національного багатства зарубіжних країн виробляють корпорації, у яких сконцентровані також найбільші фінансові та людські ресурси. Вони є, відповідно, також і основними платниками податків. Тому, в більшості зарубіжних країн, діяльність корпорацій регулюється спеціальними законодавчими актами.

Корпорація - це організаційно-правова форма підприємницької діяльності, яка ґрунтується на спільному корпоративному (акціонерному) капіталі і при якій майнова відповідальність власників обмежується розмірами вкладів у цей капітал.

Корпорація має права юридичної особи, здійснює свою діяльність незалежно від власників та володіє капіталом, розділеним на акції, власниками яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (акціонери). Акція засвідчує право власності в корпорації.

Створення і реєстрація корпорацій в різних країнах світу відбувається приблизно однаково. Засновники корпорації подають у відповідну державну установу за місцем реєстрації підписану ними заяву та договір про інкорпорування (тобто надання згідно із законом групі осіб статусу юридичної особи), де вказується вся інформація стосовно створюваної корпорації: її назва, місцезнаходження, прогнозований термін існування, кількість, прізвища та адреси директорів, мета діяльності, порядок формування капіталу (види, кількість та сума цінних паперів) тощо. Після затвердження поданих документів корпорація отримує право на здійснення господарської діяльності.

Загальні збори акціонерів обирають Раду директорів, яка визначає фінансову та операційну політику корпорації, наймає адміністрацію для управління діяльністю та втілення в життя виробленої політики, оголошує про виплату дивідендів.

Існують два види корпорацій - & відкритого і ^закритого типу. Цінні папери корпорацій відкритого типу вільно купуються та продаються. Максимальна кількість акціонерів таких корпорацій, в більшості випадків, не обмежується, але в окремих країнах може бути встановлена їх мінімальна кількість (наприклад, у США - не менше семи). У корпораціях закритого типу всі або більша частина цінних паперів належить декільком особам і лише незначний їх відсоток може бути реалізований за згодою керівництва корпорації.

Корпорація має переваги та недоліки (табл. 10.8).

Характерною особливістю ведення бухгалтерського обліку і складання звітності корпорацій є те, що вони зобов'язані відкрито подавати детальний звіт про результати діяльності за фінансовий рік разом із розширеним аналізом результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності. Інформація про капітал власників корпорації відображається в балансі в окремому розділі "Акціонерний капітал" і характеризує всі основні його складові. Частина інформації щодо власного капіталу корпорації розкривається у звіті про зміни у власному капіталі та примітках до фінансової звітності.

Вимоги до інформації, яка повинна бути розкрита у звітності корпорації щодо власного капіталу, визначені у МСБО ) "Подання фінансових звітів" (рис. 10 1). Вони стосуються: кількості акцій, дозволених до випуску; кількості випущених і повністю сплачених акцій, а також випущених, але не повністю сплачених акцій; номінальної вартості однієї акції або факту відсутності номінальної вартості акцій; узгодження кількості акцій в обігу на початок та на кінець періоду; прав, привілеїв та обмежень,

Таблиця 10.8. Переваги та недоліки корпорації

Перевага

Недоліки

1) Незалежне законне існування корпорації як юридичної особи. Власники капіталу, які вкладають свої кошти в корпорацію, не беруть безпосередньої участі в ЇЇ діяльності

1) Організаційна структура корпорації спричиняє відокремленість управління корпорації (адміністрації) від власників, які не беруть безпосередньої участі у цьому процесі

2) Обмежена відповідальність акціонерів (лише в межах частки капіталу, що їм належить) за боргами корпорації, що стимулює вкладення коштів у ризиковану, але потенційно прибуткову або необхідну для суспільства справу

2) Застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю, ніж до інших форм підприємницької діяльності (приватних підприємств і партнерств), що робить складнішим і довшим, порівняно з ними, порядок створення корпорацій

3) Можливість мобілізації великих обсягів капіталу, оскільки фінансування корпорації простіше і дешевше в порівнянні з одноосібними володіннями та партнерствами

3) Подвійне оподаткування, оскільки оподатковується прибуток корпорації як юридичної особи і доходи акціонерів (дивіденди), які виплачуються за рахунок чистого прибутку

4) Простота і свобода передачі акціонерами права власності

4) У випадку ліквідації корпорації претензії кредиторів можуть бути звернені тільки на її майно, якого не завжди вистачає (особливо при банкрутстві) для покриття боргів

5) Професійність управління (за рахунок можливості залучення великої кількості різних фахівців) та тривалість існування (корпорація ліквідується в основному тільки у випадку банкрутства)

5) Ви йога відкритості інформації робить вразливою корпорацію для конкурентів і, в окремих випадках, спонукає керівництво подавати неправдиву (прикрашену) інформацію у звітності

які супроводжують певний клас капіталу, включаючи обмеження з виплати дивідендів і повернення капіталу; часток в суб'єкті господарювання, утримуваних суб'єктом господарювання чи його дочірніми або асоційованими підприємствами; акцій, зарезервованих для випуску на умовах опціонів і контрактів з продажу, включаючи умови та суми; викуплених акцій; додаткового капіталу (емісійного доходу); додаткового капіталу від переоцінки; резервів та накопиченого (нерозподіленого) чистого прибутку.

Розкриття інформації про власний капітал корпорацій у фінансовій звітності

Рис. 10.1. Розкриття інформації про власний капітал корпорацій у фінансовій звітності

Основними джерелами формування акціонерного капіталу є:

кошти інвесторів, одержані шляхом реалізації їм акцій;

прибуток, отриманий за результатами господарської діяльності і нерозподілений між акціонерами Він відображає приріст власності акціонерів, досягнутий за час існування корпорації.

Акція засвідчує пайову участь в капіталі корпорації та надає її власникові право приймати участь в управлінні корпорацією і у розподілі майна (після задоволення претензій кредиторів) в разі її ліквідації, а також одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів. Статутом корпорації встановлюється максимальна кількість акцій, яка може бути нею випущена. їх називають оголошеною кількістю акцій (акції, дозволені до випуску). Наприклад, якщо статутом корпорації "Армстронг" визначено, що її статутний фонд складається із 150000 акцій номінальною вартістю $5 кожна, то це означає, що максимальна кількість акцій, які може випустити корпорація становить 150000. Дозволи на випуск певної кількості акцій надають визначені державні органи різних країн (наприклад, у США влада штату та Комісія з цінних паперів і біржових операцій).

Загальна кількість акцій, які на певну дату прямо або через посередників реалізовані інвесторам і акціонерам, називається випущеними акціями.

Та кількість акцій із оголошеного капіталу, які залишаються на певну дату не випущеними і не реалізованими, називаються не-випущеними акціями. Наприклад, якщо корпорація "Армстронг" станом на кінець року реалізувала 100000 акцій, то невипущеними є 50000 акцій (150000 - 100000).

Кількість випущених акцій, в більшості випадків, відповідає кількості циркулюючих акцій (акції, які перебувають на руках в акціонерів на певну дату). Але в окремих випадках, корпорація може викупляти сама або через посередників частину акцій у акціонерів. Ці акції називаються викупленими. Наприклад, якщо корпорація "Армстронг" викупила у своїх акціонерів 8000 акцій, то після цього кількість випущених акцій залишиться 100000, а циркулюючих - 92000.

Корпораціями можуть випускатися акції двох видів:

звичайні (прості);

привілейовані.

Якщо корпорація випускає тільки один вид акцій - то це мають бути звичайні (прості) акції. Ці акції надають їх власникам право голосу в управлінні корпорацією, але при виплаті дивідендів і розподілі активів у випадку ліквідації корпорації першочерговість належить власникам привілейованих акцій. Звичайні акції не мають фіксованої дивідендної ставки (яку мають більшість привілейованих акцій), тому по них можуть сплачуватись вищі дивіденди і ринкова вартість простих акцій може значно зростати.

Привілейовані акції мають ряд характеристик, які відрізняють їх від звичайних. Зокрема, вони не дають власнику таких акцій права голосу. Проте при виплаті дивідендів і розподілі активів у випадку ліквідації корпорації перевага надається привілейованим акціям. Дивіденди на привілейовані акції визначаються у фіксованій сумі на одну акцію або у фіксованих відсотках до її номінальної вартості і від розміру прибутку не залежать. Таким чином, привілейовані акції мають менший ступінь ризику і випускаються з метою залучення капіталу без загрози втратити контроль за діяльністю корпорації.

Привілейовані акції поділяються на:

кумулятивні і некумулятивні;

конвертовані і неконвертовані;

відзивні і невідзивні.

Кумулятивні привілейовані акції надають їх власникам право на обов'язкове отримання у наступних звітних періодах дивідендів, не оголошених в поточному році. Власники некумулятивних акцій втрачають таке право. Всі неоголошені дивіденди повинні накопичуватись із року в рік, хоча вони не відображаються в обліку як зобов'язання, оскільки не були оголошені. Але інформація про них повинна бути розкритою в примітках до фінансової звітності. Накопичена сума дивідендів за привілейованими кумулятивними акціями оголошується і виплачується до того, як будуть оголошені і виплачені дивіденди за звичайними акціями.

Конвертовані привілейовані акції можна обміняти на прості акції корпорації та на інші пінні папери. Неконвертовані акції не підлягають обміну.

Відзивні привілейовані акції можуть бути витребувані корпорацією і тентом у власників таких акцій за певну суму, яка, в більшості випадків, вища за номінальну вартість акцій. У той же час, корпорація не може вимагати повернення невідзивних привілейованих акцій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >