< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Припинення підприємницької діяльності

Розпочата підприємницька діяльність може бути через певний час припинена.

За ініціатором припинення підприємницької діяльності розрізняють два види припинення:

  • 1) добровільне;
  • 2) примусове.

Добровільним вважається таке припинення підприємницької діяльності, яке здійснюється з ініціативи самого суб'єкта підприємництва, його власника (власників чи уповноважених ними органів). Юридичними підставами добровільного припинення підприємницької діяльності є:

  • 1) рішення власника (власників чи уповноважених ними органів), інших осіб — засновників суб'єкта підприємництва чи їх правонаступників — про припинення підприємницької діяльності;
  • 2) досягнення мети, задля якої було засновано підприємницьку діяльність;
  • 3) закінчення терміну, на який засновувалася підприємницька діяльність;
  • 4) визнання суб'єкта підприємництва банкрутом за його заявою.

Примусове припинення підприємницької діяльності здійснюється з ініціативи інших осіб: суду, органів держави, що здійснюють контроль за провадженням підприємницької діяльності, кредиторів суб'єкта підприємництва тощо. Юридичними підставами примусового припинення підприємницької діяльності є:

  • 1) визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
  • 2) провадження суб'єктом підприємництва діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
  • 3) невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
  • 4) неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
  • 5) наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
  • 6) визнання суб'єкта підприємництва банкрутом за заявою кредиторів;
  • 7) зловживання суб'єктом підприємництва своїм монопольним становищем чи інші порушення законодавства України тощо.

Залежно від того, чи зберігається можливість відновлення підприємницької діяльності тим же суб'єктом підприємництва, припинення поділяється на два види:

  • 1) тимчасове (зі збереженням можливості її відновлення тим же суб'єктом);
  • 2) остаточне (без збереження можливості її відновлення).

Підприємницька діяльність припиняться тимчасово у разі анулювання ліцензії або закінчення терміну її дії, накладення арешту на грошові кошти підприємця, прийняття рішення уповноваженим державою органом про тимчасове припинення діяльності суб'єкта підприємництва до усунення виявлених у нього недоліків тощо. В усіх наведених випадках суб'єкт підприємництва зберігає можливість відновити свою підприємницьку діяльність. Якщо він отримає нову ліцензію, буде знято арешт з грошових коштів, або будуть усунені недоліки в його діяльності, підприємець зможе продовжити здійснення своєї підприємницької діяльності.

Остаточне припинення підприємницької діяльності означає неможливість її відновлення тим же суб'єктом підприємництва.

За правовими наслідками остаточне припинення підприємницької діяльності юридичних осіб теж поділяється на два види:

  • 1) реорганізацію;
  • 2) ліквідацію.

При реорганізації всі майнові права та обов'язки підприємця, що припиняє свою діяльність, переходять до новоствореного суб'єкта підприємництва. Актами підприємницького законодавства України передбачено чотири способи реорганізації як виду припинення підприємницької діяльності: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України, у разі злиття суб'єктів підприємництва всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта підприємництва, що утворений унаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів підприємництва до іншого суб'єкта підприємництва, до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів підприємництва.

У разі поділу суб'єкта підприємництва всі його майнові права й обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів підприємництва, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі перетворення одного суб'єкта підприємництва на інший до новоутвореного суб'єкта підприємництва переходять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта підприємництва.

При ліквідації майнові права та обов'язки суб'єкта підприємництва, що припиняє свою діяльність, не переходять до новоствореного суб'єкта підприємництва, оскільки такий не утворюється. Разом із тим, його майнові права та обов'язки можуть переходити до власника (власників) майна, що використовувалося у підприємницькій діяльності, або до засновника (засновників) суб'єкта підприємництва.

Згідно зі ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта підприємництва здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта підприємництва чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію суб'єкта підприємництва може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта підприємництва, встановлює порядок та визначає терміни проведення ліквідації, а також термін для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, аніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта підприємництва, вміщує в друкованих органах масової інформації повідомлення про його ліквідацію та про порядок і терміни заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені терміни. Водночас ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта підприємництва, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта підприємництва. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта підприємництва, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власникові або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до суб'єкта підприємництва, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються згідно з законом.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості:

  • 1) насамперед, задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
  • 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
  • 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
  • 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові цієї черги.

Вимоги кредитора, заявлені після завершення терміну, встановленого ліквідаційною комісією для пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта підприємництва, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний термін після отримання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Незалежно від того, добровільно чи примусово припиняється підприємницька діяльність, вона остаточно вважається припиненою лише після державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Державну реєстрацію припинення підприємництва здійснюють ті ж органи, які проводять державну реєстрацію заснування підприємницької діяльності (державну реєстрацію суб'єкта підприємництва) Підприємницька діяльність суб'єкта підприємництва є такою, що остаточно припинена, з дати внесення до Єдиного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Законодавство

  • 1. Конституція України. — К., 1996.
  • 2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
  • 3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
  • 4. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р.
  • 5. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.
  • 6. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р.
  • 7. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р.
  • 8. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.2003 р.
  • 9. Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р.
  • 10. Інструкція "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р.
  • 11. Інструкція "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затверджена постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р.

Література

І.Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. — 624 с.

  • 2. Господарське право: Підручник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменський, К. С. Хахулін та ін.; Під ред. В. К. Ма-мутова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 912 с.
  • 3. Науковопрактичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.
  • 4. Підприємницьке право: Підручник / За ред. О. В. Стар-цева. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Істина, 2005. — 600 с.
  • 5.Саніахметова И.О. Підприємницьке право: Навч. посіб. — 3-те вид., перероб. і доп. — К.: А.С.К., 2005.— 912 с.
  • 6. Теньков С. О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 p. — К.: А.С.К., 2004. — 720 с.
  • 7.Щербина B.C. Господарське право України: Підручник.— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 592 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >