< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Діяльність, пов' язана з паркуванням транспортних засобів, сьогодні набула значного поширення, а плата за паркування автомобілів є одним з основних джерел наповнення місцевих бюджетів у країнах з усталеними традиціями місцевого самоврядування. В Україні протягом останніх років спостерігається дещо інша ситуація: надходження збору за припаркування автотранспорту коливалися в 2006-2010 рр. в межах 2,5-3,5 % надходжень від місцевих податків і зборів.

Збір за місця для паркування транспортних засобів запроваджено на заміну збору за паркування автотранспорту, він не обов' язковий для встановлення за наявності об' єктів оподаткування, а його ставки та порядок сплати визначають сільські, селищні та міські ради. Це дає змогу органам місцевого самоврядування провадити власну фіскальну політику на місцевому рівні, визначаючи її пріоритетні напрями.

Платниками збору є юридичні особи, філії, фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням місцевої ради здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Ставки збору встановлюються відповідним місцевим органом влади за кожний день провадження діяльності з забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 м2 площі, відведеної для цих цілей земельної ділянки, у розмірі від 0,03 % до 0,15 % мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня звітного року.

Об' єктом оподаткування є: земельна ділянка, відведена для паркування транспортних засобів; комунальні гаражі, стоянки, паркінги, побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Базою оподаткування є площа об'єкта оподаткування. Базовим податковим періодом для нарахування збору є квартал. Декларація подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу. Нарахована в декларації сума збору сплачується протягом 10 днів після граничного строку подання декларації.

Туристичний збір прийшов на заміну курортному збору, основними недоліками якого були неможливість запровадження його в більшості територіальних одиниць через відсутність відповідних об' єктів оподаткування, а також малі обсяги надходжень збору протягом останніх років.

Кошти від туристичного збору зараховуються до місцевого бюджету і використовуються для розвитку туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади. Це дасть змогу підвищити рейтинг конкурентоспроможності України у сфері туризму і подорожей. На 2010 р. Україна за цим рейтингом займала 85-те місце серед 139 країн. Перед Україною опинилися такі країни, як Азербайджан і Намібія.

Платниками збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій справляється туристичний збір, та отримують послуги з тимчасового проживання. Не є платниками збору громадяни, які постійно проживають у даній місцевості, прибули у відрядження або за путівками в санаторії, ветерани війни, інваліди та інші.

Податковими агентами, які справляють збір під час надання послуг, пов' язаних із тимчасовим проживанням, є: адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих; квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб на поселення; юридичні особи або фізичні осо-би-підприємці, уповноважені місцевою владою справляти збір на умовах договору.

Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 % до 1 % бази справляння збору. Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання чи ночівлі (без ПДВ) в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих, інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах; будинках і квартирах, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

Базовим періодом для нарахування збору є квартал. Декларація подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу. Нарахована в декларації сума збору сплачується протягом десяти днів після граничного строку подання декларації.

Загалом зміни в місцевому оподаткуванні призведуть до зменшення їх фіскальної ролі. Недоцільним, на нашу думку, є скасування комунального податку і податку з реклами. Ці податки мають фіскальний потенціал, який був реалізований не повною мірою. Не обґрунтованим також вважаємо неоподатковуваний мінімум у механізмі справляння податку на майно. За таких умов надходження від цього податку будуть мізерними.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >