Методи і форми теоретичного рівня наукового пізнання.

На теоретичному рівні пізнання використовуються такі методи:

Аналіз - це розчленування предмета на його складові з метою їх всебічного вивчення.

Синтез - це об'єднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез діалектично суперечливі та взаємообумовлені методи пізнання.

Абстрагування - це метод відволікання від несуттєвих властивостей об'єкта й, одночасно, зосередження основної уваги на тих, які є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення - це метод, який фіксує загальні ознаки та властивості певної групи об'єктів, здійснює перехід від від менш загального до більш загального.

Індукція - це такий метод, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. В реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов'язана з нею.

Дедукція - це метод пізнання, коли на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних з необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме.

Ідеалізація - це спосіб логічного моделювання завдяки якому створюються ідеалізовані об'єкти. Ідеалізація спрямована на процеси мислимої побудови можливих об'єктів.

Історичний і логічний методи органічно поєднані. Історичний метод передбачає розгляд об'єктивного процесу розвитку об'єкта, реальної його історії з усіма її поворотами, особливостями. Логічний метод - це спосіб, за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його теоретичній формі, в системі понять.

До числа форм теоретичного рівня наукового пізнання відносяться проблема, гіпотеза і теорія.

Проблема - це запитання чи їх комплекс, які виникають у процесі розвитку пізнання і вирішення яких має суттєвий практичний або теоретичний інтерес.

Гіпотеза - це різновид здогадки, припущення більш або менш обґрунтоване, але ще не підтверджене, не доведене повністю

Теорія - це система узагальненого знання, основних наукових ідей, законів і принципів, які відображають певну частину навколишнього світу, а також матеріальну і духовну діяльність людей. Теорія на відміну від гіпотези є знанням достовірним.

Методології загальнонаукового рівня ( аналіз, синтез, аналогія, моделювання)

Загальнонауковий рівень пізнання виступає проміжною ланкою між загально філософським та конкретно науковим рівнями пізнання. Загальнонаукові методи використовує більшість наук , але, на відміну від філософських методів,не на всіх етапах пізнання,а лише в деяких випадках з метою розкриття тих чи інших властивостей,боків предмета чи явища.

Аналіз - реальний або уявний поділ предмета на складники.
Синтез - процес з'єднання або об'єднання раніше розрізнених речей або понять в ціле або набір.
Аналогія (співвідношення) - установлення подібності в деяких сторонах, властивостях між нетотожними предметами та об'єктами. На основі аналогії робляться висновки за аналогією.
Моделювання - метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю). Моделювання - це процес створення та дослідження моделі, а модель - засіб, форма наукового пізнання.

Методології конкретно-наукового рівня (герменевтичний аналіз, математичний аналіз).

Конкретнонаукова методологія - це сукупність ідей або специфічних методів певної науки, які є базою для розв'язання конкретної дослідницької проблеми; Це наукові концепції, на які спирається дослідник.

Конкретно-науковий рівень методології об'єднує спеціальні методи наукового пізнання, до яких належать методи конкретних наук: метод мічених атомів у біології; методи додавання, віднімання, множення, ділення в математиці; методи зважування, вимірювання у фізиці; методи анкетування в соціології, герменевтичний аналіз, математичний аналіз.

Герменевтичний аналіз - напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. Герменевтичний аналіз є допоміжною дисципліною тих гуманітарних (і насамперед історичних) наук, які займаються писемними пам'ятками (історії літератури, історії філософії, історії релігієзнавства, мовознавства та ін.).

Математичний аналіз - фундаментальний розділ математики, що веде свій відлік від XVII століття, коли було строго сформульовано теорію нескінченно малих. Сучасний математичний аналіз включає в себе також теорію функцій, теорії границь і рядів, диференційне та інтегральне числення, диференціальні рівняння та диференціальну геометрію. Математичний аналіз постав визначною віхою в історії науки і сформував обличчя сучасної математики. Аналіз швидко перетворився на надзвичайно потужний інструмент для дослідників природничих наук, а також став одним із рушіїв науково-технічної революції.