< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Статистика страхової діяльності

Статистика страхової діяльності — це галузь статистики небанківських фінансових посередників, яка вивчає кількісні характеристики масових явищ і процесів, що відбуваються на страховому ринку.

Метою статистики страхової діяльності є вивчення функціонування і розвитку страхової справи в країні.

Основними завданнями статистики небанківських фінансових посередників є:

  • - організація збирання й оброблення статистичної інформації про страхову справу, страховиків і страхувальників;
  • - аналіз тенденцій та рівня розвитку страхової діяльності та ринку страхових послуг, зокрема вивчення динаміки зміни кількості учасників ринку та їх кількісного і якісного складу, аналіз загальної суми платежів, премій, виплат, відшкодувань тощо, вивчення формування та диверсифікації страхових продуктів та ін.;
  • - аналіз інвестиційної політики та платоспроможності страховиків;
  • - оцінювання впливу страхування на розвиток реального сектору економіки та стабільність фінансового сектору;
  • - формування бази для розрахунку страхових тарифів;
  • - оцінювання ризиків та пов'язаних із ними збитків у страховій справі;
  • - вивчення активів, резервів, власного капіталу, зобов'язань, доходів, витрат і прибутку страховиків, оцінювання економічної ефективності їхньої діяльності;
  • - формування масиву даних про середні страхові суми, виплати, тарифи за видами страхування.

Об'єктом статистики страхової діяльності є сукупність фінансових посередників, що функціонують на страховому ринку країни.

Предметом статистики страхової діяльності є масові явища та процеси, що пов'язані страховою діяльністю.

Інформаційною основою для статистики страхової діяльності є:

  • - показники розвитку світового страхового та перестраховок) ринків;
  • - демографічні дані та дані про захворюваність та травматизм;
  • - судова та криміналістична інформація;
  • - показники врожайності, приросту поголів'я худоби та ін.;
  • - показники рівня пожежної безпеки, аварійності, природних та техногенних катастроф.

Основними напрямами статистичних досліджень страхової діяльності є:

  • - дослідження даних про вітчизняний та міжнародні ринки страхових послуг;
  • - дослідження, необхідні для розрахунку сум страхових компенсацій;
  • - дослідження даних про страхові шахрайства;
  • - дослідження даних, необхідних для забезпечення державного нагляду за діяльністю страховиків;
  • - прогнозування тенденцій розвитку страхової діяльності.

Важливим напрямом статистики страхової діяльності є моніторинг стану та розвитку ринку страхових послуг насамперед з метою аналізу рівня концентрації і конкуренції на ньому.

Статистичне вивчення стану та розвитку страхової справи в країні здійснюється за допомогою абсолютних, відносних та середніх показників (рис. 8.2).

Показники стану та розвитку страхової справи в країні

Рис. 8.2. Показники стану та розвитку страхової справи в країні

До абсолютних статистичних показників, найчастіше використовуваних у статистичному аналізі фінансово-економічної діяльності страхових організацій, належать:

  • - абсолютний розмір власних і прирівняних до них коштів компаній, зареєстрованого капіталу в оплаченій його частині та власного капіталу;
  • - надходження страхових премій загалом та за видами страхування;
  • - абсолютний розмір страхових виплат, у тому числі за видами страхування;
  • - розмір тарифних ставок;
  • - абсолютний розмір різних видів страхових резервів тощо. До відносних статистичних показників належать:
  • - структура активів;
  • - рівень платоспроможності, розрахований з використанням коефіцієнтів відхилень від нормативу співвідношення між преміями і виплатами;
  • - рівень виплат;
  • - відношення власних і прирівняних до них коштів до загальної суми внесків, які надійшли;
  • - частка перестрахування в страхових операціях;
  • - відношення відповідальності за окремим ризиком до обсягу власних коштів страховика;
  • - співвідношення між розміром страхових резервів і обсягами премій за видами страхування;
  • - відношення чистого прибутку до власного капіталу;
  • - відношення нерозподіленого прибутку до загального обсягу власних коштів;
  • - рівень рентабельності страхової діяльності — розраховується як відношення чистого прибутку до собівартості або до загальної суми страхових внесків;
  • - відношення показника видатків на ведення страхової справи до прибутку;
  • - відношення показника видатків на ведення страхової справи до зібраних премій:
  • - частка страхових агентів у загальній чисельності персоналу страхової компанії;
  • - відношення резервів до майбутніх виплат та ін. До середніх показників належать:
  • - середній прибуток на 1 грн. власних коштів;
  • - середній прибуток, на 1 грн. зібраної страхової премії загалом і за видами страхування;
  • - середні видатки страхової компанії з кожної 1 грн. зібраної премії на власні потреби;
  • - середній розмір виплат з 1 грн. премії загалом і за видами страхування;
  • - середній розмір премії на одного зайнятого в компанії та ін.

Крім вищезазначених показників для аналізу страхової діяльності розраховують такі показники:

- коефіцієнт витрат, який характеризує відповідність організаційних витрат страхової компанії та накладних витрат, які закладені в страховому тарифі:

де

АВ — адміністративні витрати за рік;

ЗСП — сума зароблених страхових премій за рік.

- коефіцієнт збитків, який характеризує відрахування із заробленої страхової премії коштів на виплату за страховими випадками, які відбулися, і відображає адекватність тарифів, які застосовує страхова компанія:

де

ОСВ — обсяг страхових виплат за період;

- коефіцієнт виплачених збитків, який використовується при формуванні технічних резервів страховика та при аналізі ефективності страхових операцій:

де

ВЗ — загальна величина виплачених за період збитків.

Враховуючи важливість забезпечення прибуткової діяльності страхової компанії, фінансова статистика досліджує вплив окремих факторів на ефективність діяльності страхових компаній.

Розрахунки у статистичному вивченні майнового і ризикового страхування базуються на аналізі страхових послуг страховиків та їхнього портфелю. До абсолютних показників майнового страхування належать:

  • - страхове поле — максимально можливе число страхових об'єктів Л^шах;
  • - загальна кількість страхових об'єктів N ;
  • - кількість страхових випадків Я;
  • - загальна кількість об'єктів, що постраждали ЯЯ;
  • - страхова сума (вартість) застрахованих об'єктів 5 ;
  • - страхова сума (вартість) об'єктів, що постраждали 5;
  • - сума платежів, що надійшли V ;
  • - сума виплат страхового відшкодування .

Аналіз майнового страхування здійснюється також на основі відносних показників:

- коефіцієнт охоплення страхового поля (Косп):

- частота страхових випадків (Кчсв):

- коефіцієнт спустошеності страхових випадків (Кссе):

- частка постраждалих об'єктів (Кчпо):

- коефіцієнт важкості страхових випадків (повнота знищення) (Кш), який показує,

скільки об'єктів постраждали внаслідок одного страхового випадку, і має мінімальне значення 1:

  • - коефіцієнт виплати страхового відшкодування (Квсв) — розраховується на
  • 100 гр. од. страхових платежів і певною мірою характеризує фінансову стійкість страховика:

- сума платежів (внесків), що надійшли, у розрахунку на 100 гр. од. страхової вартості застрахованих об'єктів (Ке):

- збитковість страхової суми (Кзсс) — узагальнюючий показник, що характеризує страхову діяльність і характеризує рівень відповідальності страхової компанії — чим нижче значення цього показника, тим більш ефективною є діяльність страхової компанії:

До середніх показників майнового страхування належать:

- середня вартість (середня страхова сума) застрахованих об'єктів:

- середня страхова вартість об'єктів, що постраждали:

- середній розмір виплаченого страхового відшкодування:

- середній розмір страхового платежу:

Розрахунки у статистичному вивченні особистого страхування базуються на результатах переписів населення — передусім демографічних показниках.

Для характеристики особистого страхування застосовують такі основні показники:

- ймовірність дожиття до віку х + 1 років (Рх) визначають таким чином:

де

Іх — чисельність тих, хто доживає до віку х років; Іх+1 — чисельність тих, хто доживає до віку х +1 років;

- ймовірність смерті у віці від х до віку х + 1 років (2х) визначають за формулою:

де

йх — чисельність померлих при переході від віку х до віку х + 1 років.

Крім того, для характеристики особистого страхування визначають також низку показників, пов'язаних з нещасними випадками та втратою працездатності:

  • - середній процент часткової втрати працездатності;
  • - кількість випадків часткової втрати працездатності;
  • - загальну кількість нещасних випадків;
  • - кількість нещасних випадків у перерахунку на повну втрату працездатності;
  • - математичне очікування повної страхової суми.

Важливим завданням статистики страхової діяльності є розрахунок страхових тарифів.

Тарифна ставка — це ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за укладеним договором страхування. Сукупність тарифних ставок називається тарифом.

Тарифна ставка, за якою укладається страховий договір, називається брутто-ставкою (БС) і складається нетто-ставки (НС ) і навантаження (Н):

БС = НС + Н . (8.18)

Нетто-ставка — ціна страхового ризику, що забезпечує виплату страхового відшкодування.

Навантаження — вартість, яка покриває витрати страховика з організації та ведення страхової справи, а також включає елемент прибутку.

Розрахунки тарифної ставки можуть здійснюватися за допомогою таких методів:

  • - на основі теорії ймовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;
  • - на базі експертних оцінок;
  • - за аналогією до інших об'єктів або компаній;
  • - з використанням математичної статистики та розрахунку доходности Проте найпоширенішим є перший метод, який складається з таких етапів:
  • - визначення імовірності настання страхового випадку;
  • - розрахунок нетто-ставки зі 100 гр. од.;
  • - розрахунок ризикової надбавки з використанням стійких статистичних рядів;
  • - визначення можливого інтервалу змін показника з певною мірою імовірності;
  • - розрахунок брутто-ставки на основі планової рентабельності;
  • - визначення структури брутто-ставки та питомої ваги кожного елемента в ній. Методологія розрахунку тарифних ставок в особистому страхуванні відрізняється

від методології розрахунку тарифних ставок у майновому і ризиковому страхуванні: відмінності зумовлені самою природою і механізмом розрахунку ймовірності страхових випадків.

У страхуванні життя розрахунки страхових тарифів базуються на показниках ймовірності смерті у відповідному віці або дожиття до віку X + П років.

При визначенні нетто-тарифу за договором страхування життя використовують:

  • - регіональну або селективну таблицю дожиття та смертності;
  • - регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків;
  • - річну ставку інвестиційного доходу;
  • - таблиці комутаційних чисел для встановленої в договорі страхування річної ставки інвестиційного доходу та ймовірностей відповідних страхових ризиків.

Одноразову нетто-ставку на дожиття страхувальника у віці X років на X років визначають за формулою:

де

Іх+п — чисельність осіб, які дожили до кінця строку страхування;

V" — дисконтний множник, який відповідає нормі дохідності і строку договору та визначається за формулою:

а — норма доходності в період дії страхового договору, яка виражена у коефіцієнтах;

- чисельність осіб на початку страхування; п — термін страхування;

Р" — ймовірність прожиття п років, тобто до кінця періоду страхування; — страхова сума.

Для зручності та стандартизації розрахунків використовуються комутаційні числа Ох, Жх, Сх, Мх і Кх. У загальному вигляді їх розрахунок здійснюється за відповідними формулами:

- комутаційне число на дожиття до віку х років:

де

Ух — дисконтний множник;

- сума комутаційних чисел на дожиття:

- комутаційне число на випадок смерті у віці х + 1 років:

- сума комутаційних чисел на випадок смерті:

- комутаційне число:

Величина п означає граничний вік в таблиці смертності.

Розрахунок одноразової нетто-ставки на дожиття на 1 гр. од. страхової суми для особистого страхування за допомогою комутаційних чисел може бути здійснений за формулою:

де

Сі — чисельність осіб, які померли у віці і років.

У майновому страхуванні нетто-ставка повинна забезпечувати виплату страхового відшкодування, тобто фактично це планова збитковість страхової суми, яка характеризує розмір відповідальності страховика — із її зменшенням зростає ефективність роботи страховика.

Показник збитковості страхової суми визначають за формулою:

де

д — показник збитковості страхової суми;

Я — кількість страхових випадків;

N — загальна кількість страхових об'єктів;

Ж — сума виплат страхового відшкодування;

5 — середня страхова сума застрахованих об'єктів.

У свою чергу, показник збитковості страхової суми залежить від таких факторів:

  • - частка об'єктів, що постраждали Кчпо = -Я-;
  • - середній розмір страхового відшкодування Ж = —;
  • - середня вартість застрахованих об'єктів 5 = —.

N

Середнє квадратичне відхилення коефіцієнтів збитковості обчислюється таким чином:

де

с — середнє квадратичне відхилення коефіцієнтів збитковості; ді - показник збитковості страхової суми і -го об'єкта; д - середній показник збитковості страхової суми; п — кількість об'єктів, що постраждали.

Рівень збитковості при певній ймовірності розраховують за формулою:

де

- — коефіцієнт довіри, значення якого залежить від імовірності Р і визначається таким чином:

Р = 0,683 - = 1;

р = 0,954 - = 2;

Р = 0,997 - = 3.

Нетто-ставку у майновому страхуванні загалом обчислюють за формулою:

де

РН — ризикова надбавка ( в умовах стабільного страхування — 5,0%, за нестабільних умов — 10,0% і більше).

Брутто-ставку визначають за формулою:

де

Н — частка навантаження в обсязі брутто-ставки у процентах, яку розраховують виходячи із витрат страхової компанії на її прибуток.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >