< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Базельська конвенція

Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів, їх видаленням була прийнята 22 березня 1989 року 116 державами, що брали участь в роботі Конференції повноважних представників для ухвалення Глобальної конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їх видаленням, яке було скликане Директором-виконавцем Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП) і проведене в Базелі на запрошення уряду Швейцарії. Базельська конвенція набула чинності 5 травня 1992 року, коли 20 держав ратифікували її або приєдналися до неї. Перша нарада Конференції Сторін відбулася в грудні 1992 року (Піріаполь, Уругвай), друга нарада - в березні 1994 року (Женева, Швейцарія), третя нарада - у вересні 1995 року (Женева, Швейцарія) і четверта нарада - в лютому 1998 року (Кучинг, Малайзія).

Загальною метою Базельської конвенції є встановлення суворого контролю за транскордонним перевезенням небезпечних і інших відходів для захисту здоров'я людини і навколишнього середовища від шкідливих наслідків, які можуть з'явитися результатом утворення і використовування цих відходів. Основні задачі Базельськой конвенції полягають в наступному:

  • o скоротити транскордонне переміщення небезпечних і інших відходів до мінімуму відповідно до вимог їх екологічно обґрунтованого використовування
  • o переробляти і ліквідовувати небезпечні і інші відходи якомога ближче до джерела їх утворення екологічно безпечним чином;
  • o звести до мінімуму утворення небезпечних і інших відходів (з точки зору, як кількості, так і потенційної небезпеки).

Базельська конвенція втілила нові норми, правила і процедури в закон, регулюючий перевезення і видалення небезпечних відходів на міжнародному і національному рівнях. У цій якості даний договір являється свідоцтвом наміру міжнародного співтовариства колективно розв'язати цю глобальну екологічну проблему. Таким чином, була створена регламентаційна система моніторингу і контролю за транскордонним перевезенням небезпечних відходів, яке знаходить своє віддзеркалення у всьому тексті Конвенції.

Кожна держава, що є стороною Базельської конвенції, несе на собі всі зобов'язання по цій Конвенції і зобов'язана прийняти відповідне національне законодавство для виконання вимог Конвенції. В результаті цього будь-яка особа в межах дії національної юрисдикції держави, що є стороною Базельської конвенції, яка займається транскордонним перевезенням небезпечних або інших відходів, юридично зобов'язана дотримувати відповідні національні закони і розпорядження, регулюючі транскордонне перевезення відходів і їх видалення.

Обмеження на транскордонні перевезення небезпечних і інших відходів

У Базельській конвенції передбачені деякі обмеження на транскордонні перевезення небезпечних і інших відходів. Ці обмеження повинні завжди братися до уваги при оцінці допустимості конкретного транскордонного перевезення відходів. У Базельській конвенції передбачено, що:

  • o Сторони забороняють експорт небезпечних відходів в будь-яку таку державу, що є Стороною, яка використовувала своє суверенне право на заборону імпорту на свою територію небезпечних і інших відходів іноземного походження,
  • o відносно відходів, які не були конкретно заборонені імпортуючою державою, Сторони забороняють експорт небезпечних і інших відходів, якщо імпортуюча країна не дала згоди у письмовій формі на конкретну імпортну поставку,
  • o кожна Сторона не дозволяє експорт небезпечних відходів, якщо у неї є підстави вважати, що використовування цих відходів не здійснюватиметься екологічно обґрунтованим чином,
  • o жодна із Сторін не дозволяє експорт, імпорт небезпечних відходів, якщо ці операції торкаються держави, яка не являється Стороною Конвенції, якщо тільки відповідні Сторони не уклали двосторонніх, багатобічних або регіональних угод або домовленостей відповідно до Конвенції, обумовлюючих умови, відповідно до яких повинне здійснюватися дане трансграничне перевезення. Ці умови не повинні бути менш вимогливими відносно екологічно обґрунтованого використовування, ніж ті, які передбачені Конвенцією, зокрема з урахуванням інтересів держав, що розвиваються,
  • o не допускати експорту небезпечних відходів для видалення в межах

району на південь від 60° південної широти (тобто Антарктиди).

Крім того, слід зазначити, що договірні Сторони Базельської конвенції в рішенні конференції Сторін (березень 1994 року) ухвалили: "негайно заборонити всі транскордонні перевезення небезпечних і інших відходів, які призначені для остаточного видалення, з країн ОЕСР в держави що не являються членами ОЕСР". Договірні Сторони Базельської конвенції ухвалили також "поетапно завершити і заборонити всі транскордонні перевезення небезпечних і інших відходів, які призначені для рециркуляції або рекуперації, з країн ОЕСР в держави що не являються членами ОЕСР".

Процедура повідомлення про трансграничне перевезення небезпечних або інших відходів складає основу системи контролю в рамках Базельської конвенції. Одна з важливих умов, передбачених Базельською конвенцією, полягає у тому, що трансграничне перевезення небезпечних або інших відходів може здійснюватися тільки по попередньому письмовому повідомленню компетентних органів держав експорту, імпорту і транзиту (залежно від випадку) і після отримання згоди цих органів. Крім того, кожна партія небезпечних або інших відходів повинна супроводжуватися документом про перевезення з моменту початку трансграничного перевезення до місця видалення відходів.

Наявність контракту між експортером і особою, що відповідає за видалення відходів, в якому обмовляється екологічно обґрунтоване використовування даних відходів, є важливою попередньою умовою отримання згоди на транскордонне перевезення відходів. Сторони контракту повинні забезпечити умови, щоб контракт відповідав вимогам, встановленим Базельською конвенцією і національним законодавством з цього питання. В цілому контракти повинні засвідчувати, що перевізники, експортери/імпортери і підприємства по видаленню діють в рамках правової юрисдикції Договірних Сторін Базельської конвенції і мають відповідний юридичний статус.

Визначення в контрактах юридичної і фінансової відповідальності за будь-які несприятливі наслідки, що стали результатом неправильного обігу, аварій або інших непередбачених подій, допомагає компетентним органам встановити відповідальну сторону в будь-який конкретний момент відповідно до національних і міжнародних правил і розпоряджень. У контракті слід також вказувати, яка сторона бере на себе відповідальність за альтернативні дії у випадках, коли первинні умови контракту неможливо виконати. Слід зазначити, що згідно статті 8 Базельської конвенції, держава експорту забезпечує, щоб відходи були повернені експортером в державу експорту, якщо транскордонне перевезення небезпечних або інших відходів не може бути завершена згідно умовам контракту і якщо неможливо вжити альтернативні заходи для екологічно безпечного видалення відходів.

Базельська конвенція вимагає, щоб небезпечні і інші відходи, що є об'єктом транскордонного перевезення, упаковувалися, маркірувалися і транспортувалися відповідно до загальноприйнятих і загальновизнаних міжнародних правил і норм у області упаковки, маркуавння і транспортування і щоб враховувалися відповідні міжнародно-визнані Рекомендації Організації Об'єднаних Націй (1993 р.) по перевезенню небезпечних вантажів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >