< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Психологія важкої дитини

План

  • 1. Характеристика поняття "важка дитина". Класифікація "важких".
  • 2. Причини появи важких дітей і підлітків.
  • 3. Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів.
  • 4. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.

Основні поняття

Педагогічна запущеність, важковиховуваність, девіантна поведінка, важконаучуваність, превентивне виховання, агресивність, акцентуація характеру, реакція імітації, реакція компенсації, гіперопіка, інфантильність особистості, шкільна дезадаптація, корекція поведінки, фрустрація, психопатія.

Рекомендована література

  • 1. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков. - К., 1986. - 90 с.
  • 2. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. - М., 1988. - 207 с.
  • 3. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. - Л., 1988. - 248 с.
  • 4. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М., 1976. - 286 с.
  • 5. Леви В. Нестандартный ребенок. - М., 1992. - 225 с.
  • 6. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - 2-е изд., доп. и перераб. - Л., 1983. - 225 с.
  • 7. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / Под ред. В.А.Татенко, Т.М.Титаренко. - К.,1989. - 128 с.
  • 1

Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вихователя. Важко-виховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів. Поняття "важкі діти" завдячує своїм походженням педагогічній практиці та спочатку включало в себе всі випадки відхилень у розвитку дитини. Це поняття фіксує в собі максимально наближений до норми рівень відхилень у поведінці учнів.

Л.С.Виготський в 1929 р. дав першу класифікацію важких: важкі діти в масовій школі, важковиховувані у вузькому розумінні цього слова (безпритульні, правопорушники, педагогічно запущені), психопати, розумово відсталі, сліпі, глухонімі, логопа-ти, психічно і фізично хворі.

Хевітт і Дженкінс виділяє 2 категорії важких дітей:

  • 1. Діти з соціалізованими формами антисуспільної поведінки, для яких не характерні емоційні розлади і які легко пристосовуються до соціальних норм всередині тих ан-тисуспільних груп, до яких належать.
  • 2. Діти з не соціалізованою антисуспільною агресивною поведінкою, які знаходяться у поганих стосунках з іншими дітьми і своєю сім'єю та мають значні емоційні розлади. П. Скотт уточнив цю класифікацію і відніс до категорії соціалізованих підлітків 2 групи дітей: тих, які не засвоїли ніякої системи норм поведінки і тих, що засвоїли антисуспільні норми.

О.Є.Лічко виділяє категорії важких дітей на основі різних категорій акцентуацій характеру. Наприклад, гіпертимний тип, циклоїдний, лабільний, сензитивний, конформний тощо.

В.І.Абраменко і О.І.Селецький подають таку класифікацію важких підлітків:

  • 1) неорганізовані підлітки;
  • 2) передправопорушники (відсталі, розбещені, понурі, емоційно тупі, волоцюги, бешкетники);
  • 3) психічно неповноцінні (органічні, істеричні, збудливі, афективно нестійкі, психопати, гіперсексуальні).

Д.І.Фельдштейн диференціює важких підлітків, враховуючи характер домінуючих негативних потреб і відповідних їм проявів поведінки.

Г.Г.Бочкарьова категорії важких розглядає з позиції їх суб'єктивного ставлення до здійсненого вчинку: ті, що каються, безконфліктні і циніки.

У шкільній практиці виділяють такі групи важких дітей:

  • 1. Учні, що потребують медичної допомоги.
  • 2. Педагогічно запущені учні (соціально дезадаптовані; учні зі злочинною поведінкою; діти, що прогулюють заняття; "ізольовані" діти). Педзапущеність - нерозвинутість, неосвіченість і невихованість дитини, відставання розвитку дитини від власних можливостей, вимог віку, що викликані педагогічними причинами.
  • 3. Невстигаючі діти (з недоліками мотиваційної сфери, з недоліками пізнавальної діяльності, з несформовани-ми прийомами учбової діяльності, з недоліками розвитку психічних процесів, діти, що неадекватно використовують свої індивідуально-типологічні особливості).
  • 2

Основні причини появи важкої дитини:

  • 1. Особливості сімейного виховання:
    • - Низький педагогічний і культурний рівень батьків (порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності; відсутність чіткої організації життя дитини; бездоглядність; відсутність належного статевого виховання; неправильне ставлення до дитини: придушення особистості, загрози, фізичні покарання, надмірна опіка).
    • - Неблагополуччя сім'ї (конфліктність; аморальність; асоціальна поведінка батьків).
  • 2. Особливості взаємодії педагога з дитиною:
    • - слабке знання педагогом дитини, умов життя в сім'ї;
    • - недостатня робота з батьками; неврахування індивідуальних особливостей дитини;
    • - негативне стимулювання поведінки дітей;
    • - недемократичний тип спілкування педагога;
    • - недостатнє керівництво міжособистісним спілкуванням та організацією навчально-виховного процесу.
  • 3. Особливості особистості дитини:
    • - неадекватність самооцінки та рівня домагань;
    • - невміння спілкуватися; відсутність сенсу та чіткої мети в житті;
    • - відсутність суб'єкта турбот; відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів;
    • - реакція на пережиту важку ситуацію;
    • - емоційна недорозвиненість;
    • - проблеми сфери мотивації та потреб;
    • - психологічний інфантилізм;
    • - відсутність дисциплінованості;
    • - безвідповідальна поведінка.
  • 4. Негативні приклади поведінки дорослих та референтних груп; спілкування з правопорушниками та з людьми, які мають шкідливі звички.
  • 5. Неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками.
  • 6. Вплив засобів масової інформації.
  • 7. Негативний вплив алкоголю і наркотиків.
  • 8. Відхилення в психічному і фізичному розвитку.

Наш час породжує нові сучасні причини появи важких дітей, зокрема:

  • - Погіршення соціально-економічних умов життя. У дітей відбуваються нашарування життєво важливих проблем: на їх плечі, крім власних вікових проблем, важким тягарем лягають дорослі проблеми (безробіття, невпевненість батьків у завтрашньому дні, нестабільність життя тощо).
  • - Криза переорієнтації. Старі цінності відходять, нові приймаються нелегко, а вакуум - сприятливий ґрунт для розвитку негативного.
  • - Інформаційний бум - цілий потік інформації різного ґатунку. Дітям важко зрозуміти, що є правдою, що ні. Як наслідок - депресія, падіння моральності.
  • - Омолодження сексуальних стосунків, що призводить до росту венеричних захворювань, дітовбивства.
  • - Тенденція погіршення здоров'я. Часто діти не знають, що таке здоров'я і тому не бережуть його. Багато дітей мають важку спадковість, родові травми, несприятливі санітарно-побутові умови життя. Причиною погіршення здоров'я може стати екологічне забруднення.
  • 3

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності дошкільнят:

  • - неуспішність у рольовій грі (труднощі в спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм);
  • - непідготовленість до навчання в школі ( дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми);
  • - погана адаптація до перебування в дитячому садку;
  • - відхилення в поведінці (агресивність, гіперактивність);
  • - відставання в розвитку (пізніше починають ходити, говорити тощо).

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності молодшого школяра:

Порушення образу "Я" - неадекватна самооцінка, незадово-лена потреба у визнанні (бути гарним учнем, бути прийнятим) підвищена образливість, негативізм, егоцентризм.

Нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта спілкування - слабка соціальна рефлексія, нерозуміння з боку дорослих, низький соціометричний статус, емоційна нестабільність, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях, гіперсоціалізованість, не-сприйняття ровесниками.

Нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта діяльності - несформованість мотивів учіння, низька учбово-пізнавальної активність, слабка научуваність, несформованість елементів і навичок учбової діяльності, основних учбових умінь.

Специфіка індивідуально - типологічних особливостей -дисгармонія розвитку, нестабільність, ригідність нервової системи, нерозвинута довільність психічних процесів.

Організація індивідуальної роботи з педагогічно запущеними дітьми

  • 1. Вплив на умови сімейного виховання дитини:
    • - підвищення психолого - педагогічної грамотності батьків;
    • - допомога в організації розумової діяльності дитини;
    • - контроль за організацією нормального режиму дня дитини;
    • - індивідуальні консультації з батьками.
  • 2. Удосконалення виховної роботи з класом:
    • - гуманізація міжособистісних взаємин у дитячому колективі;
    • - створення належного мікроклімату;
    • - корекція взаємин педагога з дитиною.
  • 3. Допомога дитині в особистісному рості:
    • - вивчення дитини;
    • - індивідуальна робота з усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфери;
    • - включення дитини в активну діяльність на основі її інтересів і нахилів;
    • - керівництво спілкування дитини з ровесниками;
    • - подолання негативної мотивації учіння.
  • 4

Підлітковий період - важкий період психічного розвитку: він складний для самого підлітка і для роботи з ним. Часто причини появи важкої дитини у цей період пов'язані з віковими особливостями розвитку дітей підліткового віку. Основні причини складності віку:

  • 1) перебудова моторного апарату;
  • 2) психічні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням,
  • 3) деформований розвиток сексуального інтересу;
  • 4) дисгармонія соціального і біологічного розвитку;
  • 5) прагнення завоювати статус дорослого;
  • 6) недостатня критичність до себе, збільшена до інших;
  • 7) рефлекс наслідування, груповий егоїзм, конформність;
  • 8) швидкий темп змін;
  • 9) накопичення дефектів виховання (порушення емоційної сфери, соціальна незрілість, невпевненість, безвідповідальність);
  • 10) почуття дорослості, проблема самостійності, реакція емансипації;
  • 11) аморфна мораль;
  • 12) збудливість, конфліктність, загострене почуття власної гідності.

Ці особливості віку можуть стати причинами появи важких підлітків.

Суб'єкти реабілітації важких підлітків: педагогічно запущені, правопорушники, дезадаптовані підлітки з девіантною поведінкою, діти-сироти, підлітки з відхиленнями психосоматичного і нервово-психічного здоров'я та з функціональними відхилен-нями._

Основні напрями роботи вчителя з важкими підлітками:

  • 1. Профілактика - зняття причин, що викликають відхилення в розвитку особистості. Є такі групи методів профілактики:
    • - стимулювання і мотивування учбово-пізнавальної діяльності;
    • - організація життя і діяльності учнівського колективу;
    • - спілкування і взаємодія вчителя з підлітком;
    • - стимулювання активності підлітка;
    • - психолого-педагогічна пропаганда.
  • 2. Діагностика: а) педагогічно запущених підлітків (виявлення характеру прояву порушення розвитку особистості, пізнавальної, емоційної-вольової сфери, поведінки і спілкування; виявлення шкільних причин);
  • б) сім'ї.
  • 3. Корекційна робота. Основою корекції є активне залучення підлітків до різних видів діяльності, де вони могли б зарекомендувати себе з найкращого боку. На початковій стадії корекції слід залучати важких підлітків до таких видів діяльності, які їм легко даються. З часом завдання повинні ускладнюватися. Потрібно дотримуватися принципів помірного дозування, поетапного ускладнення, систематичного контролю.

Вчитель повинен опиратися на тих людей, які мають вплив на підлітка; знати міру свого впливу на особистість; враховувати позицію учня в класному колективі; працювати з важким підлітком через колектив; створити для цього належну обстановку. Він повинен не розділяти навчання і виховання; узгоджувати різні виховні впливи; організовувати спільне дозвілля, яке сприятиме накопиченню спільних емоцій, пошуку спільних переживань; опиратися на позитивне в особистості дитини; врахувати її вікові та індивідуальні особливості; поєднувати психологічні й педагогічні методи впливу.

Ефективність роботи з важкими підлітками залежить від раціонального добору методів та засобів виховного впливу на кожну особистість. Індивідуальний підхід передбачає:

  • 1. Глибоке вивчення особистості важкого підлітка. Вчитель повинен знати рівень розвитку підлітка, життєву позицію, його позитивні можливості.
  • 2. Розробку індивідуальної програми виховання учня, добір найефективніших засобів і методів впливу. Вчитель повинен знати механізми переконання, формування адекватної самооцінки, особливості впливу на розвиток пізнавальної і моральної сфери особистості, комунікативних і поведінкових навичок підлітка; сприяти розвитку навичок самопізнання і самовиховання.
  • 3. Залучення до певного виду діяльності, в якому важкому підлітку гарантований успіх. Створення умов спільної діяльності, де можна блокувати агресивність та інші негативні прояви поведінки підлітка.
  • 4. Тісна взаємодія з сім'єю. Задачі роботи з батьками: ознайомлення батьків з віковими особливостями, допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій, розробка спільних дій.

Спеціальні форми роботи:

- з учнями:

індивідуальні консультації; тренінги спілкування, які передбачають взаємне обговорення якостей особистості підлітка; виявлення негативних якостей.

- з батьками:

консиліуми; школа для батьків.

- з вчителями:

розвиток комунікативних якостей вчителя, його емпатійності; особистісний ріст вчителя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >