< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Класифікація туроператорів

Оскільки туроператор, як посередник є дуже різноманітним і різноспрямованим видом застосування людської праці, виникає необхідність класифікувати їх за різними ознаками.

За географічною ознакою туроператори поділяються на тих, що відправляють і тих, що приймають туристів.

Відправляючий туроператор орієнтується на розробку, просування і реалізацію виїзних міжнародних турів, тобто подорожей громадян своєї країни за ЇЇ межі. Це найбільш складний, такий, що вимагає докладання найвищих зусиль і капіталовкладень різновид туроператора. Специфіка виїзного туризму полягає, перш за все, в необхідності досконального вивчення напряму, що продається.

Другою причиною найвищої складності виїзного туризму в порівнянні з іншими видами туризму є необхідність ділових контактів із зарубіжними партнерами, що вимагає від персоналу, окрім знання іноземних мов, уміння враховувати цілий ряд чинників:

  • - часові пояси - в цьому випадку найбільш складною є організація турів між півкулями Землі, специфічної неоперативності підтвердження заявок;
  • - специфіку організації роботи населення країни-реципієнта;
  • - ступінь розвитку засобів зв'язку в країні-реципієнті;
  • - психологічні особливості працівників зарубіжних фірм-партнерів;
  • - віддаленість партнерів;
  • - малі перспективи і висока вартість витрат можливих судових розглядів туроператора із зарубіжними партнерами, особливо, якщо за договором співпраці, всі конфліктні ситуації розглядаються судами країни-реципієнта. Крім того, на складність виїзного туризму впливає необхідність міжнародних розрахунків і чимала залежність від факторів непрямого впливу на туристичний ринок.

Проте, не дивлячись на перераховані чинники, що ускладнюють виїзний туризм по відношенню до інших видів туризму, саме у сфері виїзного туризму розгортається найжорсткіша конкурентна боротьба між операторами, що підтверджує тенденцію активного розвитку і збільшення оборотів міжнародного туризму у всьому світі.

Залежно від активності співпраці відправляючих туроператорів і авіакомпаній можна класифікувати міжнародних туроператорів на флайтерів і нон-флайтерів.

Флайтером називається відправляючий туроператор, який активно фрахтує повітряні судна, що належать місцевим авіакомпаніям. Це такий ступінь розвитку як самого туроператору, так і туроперейтингу в регіоні, на якому туроператор - організатор чартерного рейса - дістає можливість не тільки заздалегідь сплатити вартість чартеру, але і реалізувати максимальну кількість путівок або авіаквитків на замовлений рейс з метою забезпечення максимальної рентабельності рейса. Залежно від форм співпраці флайтерів з авіакомпаніями можна також окремо виділити:

  • - абсолютних флайтерів - туроператорів, що набувають першими за договором чартеру у повній мірі повітряне судно, тобто зобов'язується за узгодженням з керівництвом авіакомпанії і наземними службами аеропорту повністю сплатити і здійснити політ під повну власну відповідальність;
  • - відносні флайтери - дрібніші туроператори, об'єми продажу і ринкові можливості яких не дозволяють їм гарантувати "підйом" чартерного авіарейса власними силами. Виходячи з можливостей такі флайт-туроператори консолідують свої зусилля в рамках пулу (тимчасово створюваного об'єднання, що існує для досягнення певної загальної мети його учасників), розділяючи між собою салон повітряного лайнера на блоки крісел. Надалі туроператор-замовник блоку крісел на чартерний політ несе відповідальність і ризикує в межах числа крісел в заявленому їм блоці;

Нон-флайтери - це відправляючі туроператори, форма роботи яких не пов'язана з фрахтом повітряних суден ні на яких обставин. Можливі причини відмови туроператора від участі в організації чартерів:

  • - робота по напрямах, на яких налагоджені рентабельні і зручні регулярні авіарейси;
  • - надання VIP- відпочинку в немасових і непопулярних напрямах, оскільки невеликий розмір туристичного потоку не дозволяє забезпечувати завантаження цілого судна;
  • - орієнтація суто на автобусні, залізничні тури або круїзні екскурсії;
  • - відсутність фінансової або ринкової можливості для організації чартерних авіарейсів.

Виходячи з форм співпраці із зарубіжними туроператорами, що відправляють можна класифікувати на презентативних і репрезентативних.

Репрезентативна форма співпраці відправляючого туроператора з іноземною компанією полягає в довірі "наземного обслуговування" своїх туристів іноземному партнеру, так званій приймаючій туроператорській компанії. Приймаюча туроператорська компанія - це, відповідно, іноземні приймаючі туроператори.

Відправляючий туроператор - припускає наявність у туроператора представництва в туристичній дестинації. У функції представника або представництва відправляючого туроператора на зарубіжній дестинації входять: зустріч і проводи туристів, що прибувають, їх поселення в готелях, організація екскурсійних програм і дозвілля відпочиваючих. При цьому, забезпечується максимальна оперативність поточної роботи і розрахунків, максимальний ступінь довіри і контролю якості турпродуктів безпосередньо під час їх створення. Проте, утримання зарубіжного представництва або представника - дороге рішення, яке не завжди позитивно сприймається місцевою владою. Зарубіжне представництво має менше можливостей встановлення низьких цін на продукти хотельєрів, ніж місцеві приймаючі туроператори, які нерідко мають велику кількість місць у готелях курорту.

Приймання - це функція туроператора по розробці, просуванню і організації турів на території власної країни для іноземних громадян. Як видно з визначення, приймаючий туроператор безпосередньо пов'язаний з відправляючим туроператором, забезпечуючи останньому прийом, розміщення, організацію дозвілля туристів в місцях їх тимчасового перебування. Саме приймаючий туроператор є для влади найбільш пріоритетним напрямом туроператингу, оскільки від його розвитку безпосередньо залежить об'єм валютних надходжень в економіку країни-реципієнта і рівень розвитку інфраструктури туризму.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >