Організаційно-правові форми малих підприємств

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності, як правило, визначається об'єктивними умовами - метою та сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств.

Сучасна економічна теорія визначає три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння; партнерство (товариство); корпорація. Найбільш прикметними ознаками, що відрізняють одну організаційно-правову форму від іншої, доцільно вважати:

• - кількість учасників створюваного господарського суб'єкта;
• - власність капіталу;
• - джерела майна як матеріальної засади господарської діяльності;
• - спосіб розподілу прибутків і збитків;
• - форму управління суб'єктом господарювання.

Зазвичай малі підприємства створюються як одноосібне володіння чи партнерство.

Одноосібне володіння - це підприємство, власником якого є одна особа чи сім'я, що самостійно управляє діяльністю у своїх інтересах, одержує весь прибуток і повністю несе відповідальність за всі зобов'язання та ризики господарської діяльності. Власник має матеріальні ресурси та обладнання, необхідні для виробничої діяльності, або купує їх, а також особисто контролює діяльність підприємства. Згідно із законодавством, до підприємств з одноосібним володінням в Україні належить індивідуальне підприємство, сімейне підприємство, приватне підприємство з правом наймання робочої сили.

Одноосібне володіння як одна з найпростіших форм підприємницької діяльності має певні переваги та недоліки (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Переваги і недоліки одноосібного володіння

До переваг належать: повна самостійність власника (він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам), свобода та оперативність дій (управлінські рішення негайно втілюються у життя); максимум спонукальних мотивів; конфіденційність діяльності; простота і доступність створення та ліквідації (в обох випадках достатньо лише рішення підприємця); участь однієї особи у прибутках.

Водночас одноосібне володіння має низку недоліків: труднощі залучення великих капіталів (власних фінансових ресурсів зазвичай не вистачає); невизначеність термінів функціонування; необмежена відповідальність підприємця за борги; відсутність кваліфікованого менеджменту; функціональні недоліки.

Партнерство (товариство) передбачає об'єднання капіталів двох або декількох окремих фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі у його здійсненні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

Головні переваги партнерства: зростання фінансових можливостей внаслідок об'єднання капіталів партнерів (це зменшує загрозу банкрутства і створює певну довіру банків); розподіл управлінських функцій між партнерами; свобода і оперативність господарських дій; більш висока ефективність виробництва завдяки спеціалізації; користування податковими пільгами (прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід).

Недоліками цієї організаційно-правової форми є: необмежена відповідальність власників за зобов'язаннями товариства; невизначеність термінів діяльності; складність та негнучкість управління підприємством унаслідок ризику неузгодженості інтересів партнерів; непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства через нестачу досвіду господарювання (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Переваги і недоліки партнерства (товариства)

За ступенем участі засновників у діяльності підприємства розрізняють товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні. Вид товариства обумовлений роллю партнерів у функціонуванні підприємства.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважають товариство, учасники якого несуть відповідальність за свою господарську діяльність у межах їх внесків (у вигляді майна, грошей, продуктів інтелектуальної власності та ін.).

Товариство з додатковою відповідальністю - це підприємство, партнери якого відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум -додатково належним їм майном у розмірі, пропорційному до величини їх внесків.

Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитне товариство - це підприємство, що поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, охоплює також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.

В Україні на засадах партнерства функціонують також кооперативи, колективні та орендні підприємства. Право колективної власності виникає внаслідок добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських об'єднань; передачі державних підприємств в оренду, викупу колективами державного майна; перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства.

Отже, кожна з організаційно-правових форм підприємництва має свої переваги та недоліки (обмеження), які бере до уваги підприємець, засновуючи мале підприємство.