< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЛЕКЦІЯ 2.4. Зовнішня техніка та зовнішня естетична виразність вихователя ДНЗ

Засоби зовнішньої естетичної виразності. Фізіологічні засоби: колір шкіри, волосся, очей; зріст; статура; постава; хода

Засоби ЗЕВ поділяються на 3 групи: фізіологічні, функціональні, соціальні.

Фізіологічні: колір шкіри, волосся, очей; зріст; статура; постава; хода.

Статура.

Виділяють три типи статури:

  • o Статура округлих форм. Людям з такою статурою інші, як правило, приписують такі якості та риси: емоційність, доброзичливість, довірливість, м'якість характеру, чутливість до сторонніх впливів.
  • o Атлетична статура. Характерні риси: енергійність, активність, впертість, цілеспрямованість, впевненість, мужність.
  • o Висока, худорлява статура. Характерні риси: інтравертивність, тяжіння до інтелектуальних видів діяльності, невпевненість, тривожність.

Постава.

Розрізняють правильну та неправильну постави. Для індивідуальної діагностики постави варто скористатися спеціальною вправою, запропонованою І. А. Зязюном (Основи педагогического мастерства): стати біля стіни так, щоб потилиця, плечі, сідниці, п'яти доторкалися до стіни. Долонею руки перевірити наявність та розміри отвору, що має місце між стіною і поперековим поясом. Якщо отвір значний, постава потребує корекції. Вправи для корекції постави можна знайти у тому ж посібнику у відповідній темі.

Хода.

Складові ходи: ритм, динаміка, амплітуда переносу та маса тіла. У різних людей ці показники виявляються по-різному. За ходою можна визначити самопочуття, характер, вік людини.

Типиходи (за В. Шейновим):

  • 1. Хода стурбованої людини: поза мислителя, голова опущена, руки сплетені за спиною.
  • 2. Хода людини, що знаходиться у пригніченому стані: руки в кишенях або у слабкому русі, голова опущена, очі дивляться під ноги, ноги пересуваються із зусиллям.
  • 3. Впевнена хода: йде швидко, розмахуючи руками, голова тримається прямо.
  • 4. Хвалькувата хода: високо підняте підборіддя, руки рухаються підкреслено енергійно, ноги чеканять крок - "крокування лідера".

Функціональні засоби зовнішньої виразності: візуальний контакт, міміка, жести, пантоміміка, дистанція

Візуальний контакт.

Для розуміння візуального контакту слід враховувати: стан зіниць, тривалість погляду, тип погляду.

Стан зіниць: розширені зіниці - ознака того, що людина збуджена, задоволена; звужені - вороже, негативно налаштована, гнівна. Стан зіниць покупця, клієнта активно враховується в торгівлі: подобається товар - зіниці розширені, не подобається - звужені. Аналізуючи стан зіниць, слід виключати вплив на зіниці природних та психоделічних подразників.

Тривалість візуального контакту. Оптимальна тривалість від 1/3 до 2/3 від загальної тривалості часу спілкування. Якщо менше ніж 1/3 часу - співрозмовник незацікавлений спілкуванням і хоче припинити розмову; якщо більше ніж 2/3 часу - дуже зацікавлений спілкуванням.

Аналізуючи тривалість візуального контакту, варто враховувати особливості етнічної культури. Так, у Європі - висока чистота візуального контакту. В Японії під час візуального контакту, як правило, дивляться в ділянку шиї, а не в очі.

Від чого залежить візуальний контакт?

  • 1. Наскільки знайомі співрозмовники. Між добре знайомими людьми візуальний контакт нетривалий, між малознайомими - триваліший.
  • 2. Частота зорового контакту визначається темою розмови (приємна чи неприємна).
  • 3. Залежать від типу мислення. Для тих, хто мислить абстрактно, характерна більша кількість контактів на відміну від конкретно мислячих.
  • 4. Від відстані між співрозмовниками. Чим ближче співрозмовники, тим менш тривалий візуальний контакт.
  • 5. Від ставлення до співрозмовника. Позитивне ставлення зумовлює триваліший погляд.
  • 6. Візуальний контакт як регулятор розмови. Для того щоб показати, що розмову закінчено, співрозмовник відводить очі.

Тип погляду. Існують такі типи погляду:

  • o Діловий погляд - коли погляд зосереджується в межах умовного трикутника очі - лоб.
  • o Соціальний - коли погляд зосереджується в межах умовного трикутника очі - рот.
  • o Інтимний - коли погляд зосереджується в межах умовного трикутника очі - груди (при близькому розміщенні); очі - і нижче грудей (при віддаленому розташуванні).
  • o Погляд скоса. Характер погляду залежить від загального виразу обличчя. Якщо загальний вираз обличчя похмурий, куточки губ опущені донизу, такий погляд означає ворожість. Якщо загальний вираз обличчя усміхнений, куточки губ підняті догори - погляд означає зацікавленість.
  • o Погляд з-під опущених повік. На підсвідомому рівні демонструє бажання, щоб співрозмовник зник з поля зору. Може означати незацікавленість, байдуже чи надмірне ставлення, сором'язливість.
  • o Дуже рухливі очі. Можуть означати, що людина говорить неправду (детектор брехні) та інформувати про домінуючий канал сприйняття співрозмовника (зоровий, слуховий, кінестетичний).

Міміка

Рухи м'язів обличчя. Оцінюючи міміку, слід враховувати:

  • 1. Загальний вираз обличчя: позитивний, мажорний; негативний, мінорний; індиферентний.
  • 2. Характер складок на лобі: горизонтальні, що означають постійне напружене розмірковування, роздуми, здивування; є характерними для осіб інтелектуальної праці. Вертикальні складки говорять про домінуючий негативний настрій, незадоволення. Варто пам'ятати, що кількість та інтенсивність складок пов'язана, в першу чергу, з типом шкіри (суха шкіра дуже схильна до утворення складок) та характером подразнень шкіри з довкілля (сонце, мороз, вітер тощо).
  • 3. Рот, губи, посмішку. Оптимістична посмішка визначається за характером розміщення куточків губ (підняті вгору). Песимістична - куточки опущені донизу. При щирій посмішці разом з губами посміхаються й очі. Така посмішка виникає перед тим, як людина починає говорити. Нещира посмішка - це посмішка маски (посміхаються тільки губи).

Слід пам'ятати, що справжні почуття відображаються на обличчі раніше (перша сигнальна система), ніж прозвучали слова (друга сигнальна система). Нещирі почуття проявляються одночасно зі словами або трохи пізніше.

Переживання негативних емоцій (в першу чергу, гніву) впливає на стан м'язів обличчя, викликаючи їх напруження. Традиційно людина намагається приховати справжній стан гніву посмішкою. Однак, перш ніж посміхатися, потрібно досягти стану розслаблення м'язів обличчя. З цією метою ефективними є вправи "Сонячний промінчик", "Морозиво".

Жести

Жести - рухи руками. За мільйони років людської цивілізації невербальні знаки найбільш ґрунтовно почали вивчатись у ХХ ст. Початок покладено роботою Ч. Дарвіна "Вираження емоцій у людей і тварин". Сьогодні дослідниками описано більше 1000 різних знаків.

Більшість дослідників вважають, що вербальний канал використовується переважно для передачі інформації, невербальний - для вираження міжособистісних стосунків.

Встановлено, що інформація передається за рахунок:

  • o вербальних засобів (тільки слова) - 7 %;
  • o звукових засобів (тон, інтонація, дикція) - 38 %;
  • o невербальних засобів (жести, міміка, пантоміміка) - 55 %;
  • o жести частково наслідуються;
  • o більшість набутих жестів культурно та соціально зумовлені (в різних культурах один і той же жест має різне значення);

Аналізуючи значення жестів, варто враховувати їх конгруентність. Це означає, що жест як знак першої сигнальної системи має підкріплювати, доповнювати сказане. Слова і жести не повинні суперечити, тим більше протиставлятися один одному. Оцінюючи конгруентність жестів, варто користуватися правилами конгруентності:

  • 1. Характер засобів ЗЕВ залежить від психічного та фізичного стану людини, її здоров'я.
  • 2. На специфіку засобів ЗЕВ впливають зовнішні природні подразники (яскраве сонце, температура повітря, яскравий сніг тощо).
  • 3. Якщо людина демонструє невербальну поведінку, яка є нехарактерною для неї, це може означати, що вона приховує справжній психоемоційний стан.

Основні комунікативні жести та їх походження

Однією з найбільш поширених помилок є інтерпретація жестів ізольовано від інших жестів та обставин жесту співрозмовника. Для трактування жестів важливо бачити і розуміти контекст, у межах якого цей жест демонструється. (Наприклад, людина зі схрещеними ногами та руками у холодній кімнаті, однозначно людина, яка змерзла, а не та, що критично ставиться до когось чи чогось.)

В усьому світі основні комунікативні жести суттєво не відрізняюся. Посмішка виражає щастя, задоволення, гарний настрій. Похмурий вираз обличчя - злість, печаль. Кивання головою означає ствердження, згоду, похитування - заперечення. Ці жести є вродженими, оскільки використовуються навіть глухонімими від народження людьми. Універсальний жест знизування плечима означає незнання чи нерозуміння. Відповідно до того, як мови відрізняються між собою, так і жести в окремих країнах та культурах також мають суттєві відмінності: так, піднятий великий палець в Америці та Англії - все добре і зупинити машину; в Греції - замовкни; а в Австралії - нецензурне висловлювання. Жест "о'кей" (кружечок, утворений великим та вказівним пальцями) "все добре" означає в англомовних країнах; у Франції - нуль, нічого; в Японії - грошову одиницю; в країнах Середземномор'я - гомосексуальну належність чоловіка.

У-жест (образний жест пальцями) у більшості європейських країн означає перемогу; у Великобританії та Австралії має принизливу інтерпретацію, якщо при цьому долоня повернута до співрозмовника, це означає команду "заткнутись". У багатьох країнах означає цифру 2.

Існує доведений науковцями взаємозв'язок між соціальним і професійним статусом людини та її невербальною активністю. Чим вищим є соціально-економічне положення людини, тим гірше та менше розвинена у неї жестикуляція, тому що здатність спілкуватися з іншими у такої людини краще розвинена на рівні слів. Цьому сприяє відповідний рівень інтелектуального розвитку.

Розрізняють вертикальну та горизонтальну жестикуляцію. Вертикальна жестикуляція свідчить про авторитарний характер людини. Горизонтальна - демократичний.

Жести рук

  • - потирання долонями може говорити про позитивні очікування; швидкість, з якою виконується цей жест, сигналізує про важливість очікуваного (виняток може становити ситуація з низькою температурою повітря, у якій жест означає, що людина замерзла);
  • - потирання великого та вказівного пальців означає очікування грошей як плати за щось або складність у висловленні думки, доборі потрібних слів;
  • - схрещення пальців рук у замок - жест, що може, на перший погляд, здатися достатньо дружнім, оскільки він традиційно супроводжується спокійною посмішкою. Однак дослідження показали, що цей жест означає розчарування і бажання приховати своє справжнє ставлення до співрозмовника;
  • - шпилеподібне розміщення рук. Шпилеподібні жести сприймаються як позитивні, характеризують упевненість людини у собі, навіть самовпевненість, її причетність до керівної діяльності. Ці жести є характерними для людей з обмеженою жестикуляцією. Жести цієї групи часто використовуються ізольовано від інших жестів, тому не завжди обставини, за яких жест використовується, можуть пояснювати причини його використання. Інакше кажучи, правило конгруентності не поширюється на його інтерпретацію. Важливо не чергувати шпилеподібні жести з іншими негативними жестами, зокрема жестами прихованості (схрещення рук чи ніг) тому, що вони можуть сприйматися іншими як негативні жести.

Шпилеподібні жести мають два варіанти: шпилеподібне розміщення рук догори та шпилеподібне розміщення рук донизу.

Шпилеподібне розміщення рук догори використовується, коли людина говорить, висловлює власну думку.

Шпилеподібне розміщення рук донизу використовується переважно у ситуаціях слухання, говорить про уважність та зосередженість слухача;

  • - закладання рук за спиною вважається жестом чоловіків Британської королівської сім'ї, є характерним для членів інших королівських родин. У повсякденному житті вважається жестом впевненої у собі людини з почуттям зверхнього ставлення до інших. Жест має три варіанти: руки в замок за спиною, що означає впевненість і домінування над іншими. Закладання рук за спину з охоплюванням зап'ястя, що означає розчарування, розгубленість людини та її намагання взяти контроль над собою чи ситуацією. Закладання рук за спиною з охоплюванням ліктя, що означає роздратований та сердитий стан людини. Чим інтенсивніша негативна емоція, тим вище намагається людина обхопити лікоть своєї руки;
  • - акцентування великих пальців рук (виставляння великих пальців з передніх чи задніх кишень) - жест, що означає силу характеру, властолюбство, іноді навіть агресивність людини. Виражає домінування, перевагу над іншою людиною, особливо у ситуаціях, коли господар жесту говорить протилежні до жесту слова. Один з варіантів жесту - схрещування рук з вертикально поставленими великими пальцями. Передає подвійний сигнал: про негативну чи оборонну позицію (схрещення рук) та надмірність (демонстрування великих пальців).

Значення жестів, що пов'язані з доторкуванням руками до різних частин обличчя

Жести цієї групи традиційно сигналізують про те, що людина говорить нещиро, неправду, хоче щось приховати. Однак дослідження показали, що різні варіанти цього жесту можуть мати й інші значення:

  • - прикривання рота рукою під час говоріння означає, що людина не є повністю щирою та чесною. Якщо цей жест демонструє людина в ситуації, коли говорить хтось інший, він може означати те, що слухач розуміє про нещирість чи нечесність співрозмовника;
  • - доторкання до носа є замаскованим, витонченим варіантом попереднього жесту;
  • - потирання повіка - жест, що означає бажання сховатися від неправди, підозри або ж бажання уникнути погляду в очі людині, якій доводиться говорити неправду. Чоловіки, як правило, потирають повіки енергійним рухом, а якщо неправда очевидна, відводять погляд. Жінки демонструють цей жест більш делікатно, проводячи пальцем під оком;
  • - почісування чи потирання вуха - виражає бажання людини відгородитись від слів, які вона чує. Жест є вдосконаленою дорослою модифікацією жесту малої дитини, коли вона закриває вуха, щоб не слухати нотацій батьків;
  • - почісування шиї - жест може говорити про сумніви та невпевненість людини;
  • - закладання пальців до рота - виражає внутрішню підсвідому потребу людини у схваленні та підтримці. Жест є підсвідомою спробою людини повернутися в роки грудного періоду, коли ссання грудей матері було однією з важливих потреб дитини у тому віці, яка легко задовольнялася;
  • - підтримування долонею щік і підборіддя - означає втрату інтересу, нецікаво. Варіанти цього жесту можуть мати й інше смислове значення: жест зацікавленої людини, яка оцінює, - щока підпирається складеними в кулак пальцями, вказівний палець впирається у скроню; прийняття рішення може означати жест потирання підборіддя; негативні чи критичні думки може означати жест, коли вказівний палець спрямований вертикально до скроні, інші пальці складені в кулак та підтримують підборіддя.

Жести руками як ознака бар'єрів. Основною ознакою бар'єрів є схрещування рук. У дитинстві в ситуації небезпеки людина намагалася схопитися за будь-які предмети, за спину близьких. У дорослому житті людина навчилася схрещувати руки на грудях у ситуаціях небезпеки. Отже, якщо людина хвилюється чи займає критичну або захисну позицію, вона схрещує руки на грудях. Це означає, що вона почуває небезпеку чи загрозу. Є цікаві результати досліджень цього жесту. Двом групам студентів дали різне завдання на час відвідування циклу лекцій. Одна група мала слухати лектора, сидячи розслаблено, невимушено, не схрещуючи при цьому рук і ніг. Інша група слухала лекції, максимально використовуючи жести схрещення. Після закінчення читання циклу лекцій було проведене тестування засвоєння і запам'ятання матеріалу та визначення ставлення до лектора. Результати показали, що студенти другої групи, що максимально використовували жести схрещення при сприйнятті лекцій, на 38 % менше засвоїли зміст інформації, ніж студенти першої групи. Ставлення до лектора та до самої лекції у студентів другої групи було більш критичним і негативним.

Існує багато варіантів жесту схрещення рук на грудях

  • - стандартне схрещення рук на грудях - може демонструвати бажання уникнути неприємної ситуації, означає незгоду, небажання спілкуватись;
  • - схрещування рук з одночасним стискуванням пальців у кулак - жест, що може говорити про ворожість та агресивність. Якщо жест супроводжується почервонінням обличчя та стискуванням зубів, це може свідчити про можливість словесної чи фізичної агресії;
  • - схрещення рук із захоплюванням плечей протилежної руки - жест, що означає внутрішню напругу, стримування негативних емоцій. На характер жесту впливає соціальний статус людини. За його допомогою можна підкреслити власну соціальну позицію чи статус;
  • - схрещування рук на грудях з демонструванням великих пальців - жест, що демонструє зверхність і домінування;
  • - замасковані жести, що пов'язані зі схрещуванням рук,- витончені жести, які використовують публічні люди з тим, щоб інші не помітили їх знервованості і невпевненості. Найбільш поширені варіанти цієї групи жестів: доторкування рукою до прикрас чи аксесуарів (браслет, годинник, сумка), що знаходяться на іншій руці; осмикування манжетів сорочки. Іноді сумочка чи квіти в руках жінки можуть символізувати замасковані жести закритості, особливо, якщо вони тримаються двома руками, створюючи своєрідний бар'єр.

Захисні жести-бар'єри, що сформовані за допомогою ніг

Подібні до захисних бар'єрів, сформованих за допомогою рук, перехрещування ніг є ознакою негативного чи захисного ставлень людини. Якщо у пращурів сучасної людини схрещування рук було пов'язане з бажанням захистити грудну клітину та життєво важливі органи, перехрещення ніг було спробою захистити репродуктивно важливу ділянку геніталій. Однак схрещування рук засвідчує більш негативний настрій людини на відміну від аналогічного жесту ніг. Різновиди даного жесту такі:

  • - закидування ноги за ногу - жест, що широко використовується європейцями, означає незадоволення. Більш негативного забарвлення набуває у контексті інших негативних жестів. У контексті розслабленої пози сидячи в кріслі може виражати внутрішнє бажання здаватися незалежним та впевненим у собі;
  • - закидування ноги за ногу під кутом (американська поза) - жест, що засвідчує настрій суперництва та протиріччя;
  • - закидування ноги за ногу з фіксацією ноги руками - жест, що є характерним для вольових, упертих людей, яких дуже складно переконати;
  • - схрещення ніг сидячи і стоячи - жест, що означає закритість, неконтактність людини. Як правило, жест є характерним для осіб, серед яких є незнайомець. Якщо до групи людей, що стоять і розмовляють у дружній манері, приєднається незнайомець зі схрещеними руками і ногами, то поступово усі члени групи займуть різні пози закритості.

Дистанція

Дистанція - це просторова організація спілкування. Розрізняють такі типи дистанцій:

  • 1. Інтимна (до 0,5 м) характерна для спілкування між дуже близькими людьми: членами родини, закоханими.
  • 2. Особистісна (0,5-1 м) характерна для спілкування між друзями.
  • 3. Соціальна (1-2 м) характерна для неформального спілкування.
  • 4. Формальна (2-3,5 м) характерна для спілкування в ділових, офіційних ситуаціях.
  • 5. Публічна (3,5 м і далі) характерна для обміну кількома словами та неконтактних ситуацій спілкування.

Практичне використання дистанційного простору

Як правило, інтимна дистанція порушується з двох причин: людиною, що є близьким другом чи родичем, та людиною, що має сексуальні наміри. Якщо вторгнення в інтимну зону близьких людей ми здатні сприймати спокійно, з терпінням і розумінням, то вторгнення сторонньої людини викликає різноманітні фізіологічні реакції, що сприяють готовності нашого організму до захисту, опору, бойової готовності. Для того щоб сторонні люди почували себе комфортно у Вашій присутності, важливо тримати дистанцію. Щоб відрізнити дружні обійми чи обійми, пов'язані з привітаннями, від обіймів закоханих, варто звернути увагу при цьому на нижні частини тіла - вони будуть відводитись на віддаль до 15 см, а не притискатись.

Існують неписані правила поводження людей в умовах їх підвищеної скупченості, наприклад, у переповненому автобусі, ліфті тощо:

  • - не бажано розмовляти, особливо голосно, навіть з близькими;
  • - не рекомендується пильно дивитися на інших;
  • - обличчя не повинно виражати жодних емоцій;
  • - максимально стриманими мають бути рухи, якщо знаходитеся в транспорті;
  • - у ліфті рекомендується дивитися на вказівник поверхів.

Якщо ці правила порушувати чи збільшувати кількість людей, то у групі, що об'єднані однією метою (поїздка в автобусі), особистісний простір буде зменшуватися за рахунок збільшення щільності групи, що може призвести до зростання ворожості та агресивності, в окремих випадках до бійок. Небезпечність таких ситуацій добре відома працівникам правоохоронних органів, які з метою уникнення вуличних безладів намагаються не допускати зібрання великих кількостей людей в одному місці, адже це може створювати ситуацію неконтрольованої агресивності людей.

За останні роки науковці довели, що багатоповерхові будинки-комплекси негативно впливають на людину, оскільки позбавляють її права на особистісну територію. Такі тенденції вчені прослідкували навіть на тваринах. Популяції оленів (штат Меріленд) інтенсивно вимирали за відсутності хижаків та за сприятливих умов існування. Останні сприяли збільшенню популяції, що зумовлювало зменшення особистісного простору тварин, викликаючи у них стресові стани. Подібні ситуації доводилося спостерігати науковцям стосовно щурів та зайців.

Об'єм особистісного простору, який є необхідним для комфортного існування будь-якої популяції, зокрема людської, залежить від її щільності. Для тих, хто проживає на рідконаселених, у першу чергу сільських, територіях, характерним є більш широкий особистісний простір (до 1 м) порівняно із жителями великих міст (до 50 см). Тому залежно від того, як людина протягує руку для рукостискання, можна зрозуміти, де вона проживає.

Важливим для спілкування є розуміння значення долоні співрозмовника

Найбільш поширеними є такі позиції долоні:

  • - відкрита долоня - повернута догори та прикладання її до грудей пов'язані із щирістю, відкритістю, довірливістю, чесністю;
  • - протягування долоні човником - жест людини, яка просить покаяння;
  • - протягнута рука долонею донизу - стримуючий, заспокійливий жест;
  • - при вказівному жесті положення долоні донизу є дещо агресивним, такий жест змушує підкоритись.

Найкращий спосіб дізнатися про щирість і чесність співрозмовника - поспостерігати за його долонями: протягнута до співрозмовника долоня говорить про щирість; сховані долоні у кишені - бажання приховати правду; діти, коли говорять неправду, ховають долоні за спиною. Так відбувається тому, що вказані жести є підсвідомими.

Рукостискання.

Ще за часів первісного ладу цей жест відомий як такий, що говорить про миролюбність, відсутність у руках зброї. Протягом багатьох тисячоліть жест модифікувався у такі близькі до нього жести, як махання рукою в повітрі, прикладання долоні до грудей, протягування один одному рук та їх легке стискання. Типи рукостискань:

  • - домінантне - найбільш агресивний тип рукостискання, що є характерним для властолюбних чоловіків; жест руки, спрямованої долонею донизу; змушує людину підкоритися, оскільки потрібно відповідати жестом з повернутою догори долонею. Нейтралізувати таке рукостискання, можна обхопивши руку людини вгорі за зап'ястя або використавши прийом "рукавичка", що дозволяє обхопити долоню співрозмовника двома руками. Ці жести допоможуть стати господарем ситуації;
  • - неемоційне - коли складається враження, що доторкаєшся до неживої рибини, особливо, якщо руки холодні і липкі від хвилювання. Залишає негативні відчуття. Більшість людей, для кого є характерним це рукостискання, не знають цього, тому є сенс запитати друзів про його характер;
  • - рукостискання до хрусту пальців характерне для агресивної, жорсткої людини;
  • - потискання прямою, не зігнутою рукою є ознакою агресивної людини, основне призначення якого зберегти дистанцію і не пустити іншу людину у власну інтимну зону. Може використовуватись сільськими жителями для захисту особистісного простору;
  • - потискання кінчиків пальців - жест, що засвідчує, з одного боку, невпевненість у собі, з іншого - бажання тримати співрозмовника на віддалі, не пускаючи його у власний простір;
  • - потискання з використанням обох рук відразу виражає щирість, довіру, глибину почуттів ініціатора до реципієнта;
  • - потискання з одночасним доторкуванням до плеча чи передпліччя реципієнта характерне для людей, що переживають особливий емоційний підйом.

Аналізуючи дистанцію у спілкуванні, варто враховувати, що:

  • - на дистанцію впливає вік і стать співрозмовника (близьку дистанцію обирають діти, люди похилого віку, жінки, впевнені у собі люди; віддалені - підлітки та люди середнього віку);
  • - на дистанцію впливає соціальний статус співрозмовника (віддалена характерна для людей з вищим соціальним статусом);
  • - стіл, як правило, ускладнює, є перешкодою на шляху спілкування.

Вимоги до використання функціональних засобів виразності у професійній діяльності вихователя

  • - рухи педагога плавні, безшумні, природні, прості, чіткі, витончені;
  • - гарна, виразна постава виражає внутрішню гідність;
  • - хода пряма і зібрана, "летюча";
  • - професійні рухи удосконалені (вміння ходити в аудиторії: повільно, вперед і назад, а не вліво-вправо, стояти перед дітьми, сидіти; нахилятися);
  • - пози естетичні й відкриті;
  • - вміє здійснювати за допомогою рухів фасилітативний вплив на дітей (погладжування по голові, покласти руку на плече, обіймати тощо);
  • - жести педагогічно доцільні, виправдані, природно відображають зміст мовлення і мислення, почуття та несуть у собі емоційно-образну завершеність;
  • - використовує як індивідуальні, так і типові, історичні, механічні, описові жести;
  • - за допомогою міміки економно, виразно, чітко передає свої почуття, настрій, ставлення до конкретної ситуації;
  • - за допомогою жестів і міміки може інколи "приховати" свої деякі тимчасові почуття;
  • - ніколи не підкреслює своєю мімікою та жестами негативні сторони чи дефекти у зовнішності чи характері або темпераменті дітей, їх батьків, колег.

Професійно-педагогічна майстерність містить елементи акторської техніки:

  • - здатний до перевтілення, що є основною якістю актора;
  • - вміє викликати в собі необхідне самопочуття - той внутрішній стан, за відсутності якого творчість виявляється неможливою;
  • - вміє "захоплювати" собою, своїм зовнішнім виглядом уміннями; володіє "привабливою силою";
  • - вміє "грати", "входити" в роль, передавати характерні особливості образу за допомогою міміки, жестів, рухів, зміни голосу та інтонаційного забарвлення;
  • - широко використовує власні прикладні уміння (співати, танцювати, декламувати, грати на музичних інструментах, малювати, ліпити тощо);
  • - вміє гратися разом з дітьми в їх улюблені ігри (сюжетно-рольові, ігри-драматизації, рухливі, ігри-розваги), вміло викликає дитяче бажання до ігрових ситуацій із включенням акторських здібностей (інсценізовані діалоги, пантоміми, імпровізовані етюди);
  • - володіє вміннями режисури навчальної і виховної діяльності дітей, вміє складати сценарії заходів і свят, вистав, уміло використовує драматизацію у професійній діяльності;
  • - вміє управляти своєю увагою та увагою інших, спрямовуючи і переключаючи її в потрібному руслі, та вміє створювати і підтримувати в собі домінанту активної уваги (зосередження);
  • - вміє уявляти і фантазувати.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >