< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Анатомічна будова листка

Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 39) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної (див. табл. 13).

Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001)

Рис. 39. Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

  • 1 - епідерма;
  • 2 - стовпчаста (палісадна) паренхіма;
  • 3 - губчаста паренхіма;
  • 4 - провідний пучок жилки.

Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин (за В.М. Любименко), водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).

Особливості будови листків хвойних:

  • 1) епідерміс містить клітини з товстими здерев' янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев' янілі стінки;
  • 2) за епідермісом лежить підшкірка - гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки;
  • 3) під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.

Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (тонконіг лучний, суниці, липа, черемха):

  • 1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;
  • 2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;
  • 3) кількість хлорофілу велика;
  • 4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;
  • 5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;
  • 6) продихи випнуті над поверхнею листка.

Таблиця 13

ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ'ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ

Ділянки листка

Особливості будови

Функції

Шкірка

(епідерма)

клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском; продихи - щілини, що утворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами:

  • а) містять хлоропласти;
  • б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста

вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть);

забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію;

відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню1

М'якоть листка - мезофіл

стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину);

губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники;

жилки (судинно-волокнисті пучки):

  • а) судини (ксилема);
  • б) ситоподібні трубки (флоема);
  • в) склеренхіма

здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина);

здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин;

здійснюють провідну та механічну функції;

постачають воду та мінеральні речовини;

здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію.

Особливості будови листків світлолюбних рослин (модрина, береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси):

  • 1) мають пристосування для вловлювання світла:
    • а) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;
    • б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);
  • 2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);
  • 3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.

Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись, а саме:

  • o модрина - 1/5;
  • o береза - 1/8;
  • o сосна - 1/10;
  • o дуб - 1/26;
  • o клен - 1/55;
  • o бук - 1/70;
  • o самшит - 1/100.

Особливості будови листків водяних рослин:

  • 1) асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв' язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну;
  • 2) палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з' являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО2 та О2;
  • 3) у підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста;
  • 4) кутикула тоненька або її зовсім немає;
  • 5) у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини;
  • 6) у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);
  • 7) судинних пучків мало;
  • 8) флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >