МОРАЛЬНІ КОЛІЗІЇ СУЧАСНОСТІ

Етичні проблеми сучасної цивілізації

У XXI столітті людство живе в новій реальності, зіштовхнувшись з глобальними проблемами та загрозами (ядерна катастрофа, смертельні хвороби пов'язані з порушенням імунної системи організму, тероризм, техногенні катастрофи і т.ін.

Все частіше ми стаємо свідками появи таких технологій, які дозволяють людині вирішити будь-які проблеми, поліпшити якість життя і навіть врятувати життя. Та проблема прогресу наукових знань та технологій не лише дарує людству надію, а й ставить перед людством нові надзвичайно гострі проблеми, які занадто далеко виходять за рамки морального досвіду людства. Що в цілому свідчить про ріст актуальних проблем сучасності, особливо ціннісного аспекту адже в умовах планетарної ринкової економіки знання та наукові технології стають "товаром" перетворюючись в головне джерело не лише потенційних благ, а й глобальних екзистенційних загроз існуванню людини.

Як не парадоксально це звучить, але єдиним автором і одночасно жертвою цих процесів є сама людина і створена нею соціальна система.

Тому у суспільстві та культурі сучасності ми є свідками своєрідної "поверхневості", "непотрібності", яка в свою чергу породжує "чужу мораль" (В.Распутін), що ще раз наголошує на моральній кризі сьогодення та на гострому дефіциті моральних цінностей у суспільстві. Нажаль, сьогодення демонструє таку відносність моральних норм та сягає такої безмежності релятивізму, що всі загальнолюдські цінності не просто втрачають, а взагалі позбавляються суті. Знецінення зайшло так далеко, що справжні моральні цінності розглядають як прості "раціоналізації", як "висновки" або як "речові реакції", що маскують егоїстичні матеріальні та користолюбні мотиви особистості. Складається враження, що в самій цивілізації сучасності закладено абсолютно неправильні ідеї, стимули та мотивації, адже все "те що протягом тисячоліть становило світ людини, сьогодні немовби зазнало краху" .

Про таке моральне пророцтво (правда щодо західної культури) зауважував ще П. Сорокін, де межа між істинним і хибним, справедливим і несправедливим, прекрасним і потворним, між позитивними і негативними цінностями почне невпинно стиратися, "поки не наступить царство розумової, моральної, естетичної і соціальної анархії", а "моральний категоричний імператив виявиться витісненим гедоністичними міркуваннями егоїстичної цілевідповідності"

Та одночасно, як зазначає український дослідник В. А. Малахов, ми з вами є свідками і надмірної актуалізації моралі, своєрідного "моралізаторства", у масовій культурі суспільства, маніпуляціями моральними нормами насамперед у сфері економіки та політики. Адже пануючі в сучасному суспільстві моральні установки, норми в більшості залежать від економічного та політичного фактору і в цілому визначають загальну спрямованість та темпи розвитку сучасної цивілізації, тому спостерігається різка зміна, а інколи і повний "демонтаж" політичних, економічних і правових механізмів регулювання поведінки людини у суспільстві. Все це в цілому наголошує на нагальній актуалізації етичного аспекту не лише в сучасному гуманітарному та природничому знанні, а й в інших сферах знання. Розвиток біотехнологій, новації в економіці, політиці, засобах масової інформації, поява віртуального простору культури - все це вимагає серйозного етичного осмислення та контролю, прояснення гострих питань, перегляду традиційних етичних теорій, нового масштабу відповідальності.

Тому особлива актуальність моральних проблем сучасності визначається насамперед наступними факторами:

по-перше: бурхливий розвиток науки і техніки та превалювання людини над природою;

по-друге: сучасні досягнення у сфері біотехнологій, що не лише "дарують" життя, "керують життям", "контролюють" смерть, а й маніпулюють процесами зародження та "завершенням" людського життя;

по-третє:, зміни в духовному житті людства призвели до конфлікту з традиційними цінностями, до разючої зміни міри відповідальності людини за будь-яке Інше життя та за своє власне.

Внаслідок чого людина впритул підійшла до усвідомлення необхідності вибору між добром і злом, буттям і небуттям, смертю та безсмертям, що в свою чергу вимагає сутнісного взаємозв'язку науки і моральності, свободи та відповідальності для подальшого розвитку людського роду.

Адже сьогодні нагальним питанням залишається питання як залишитися людиною за наявних умов нашого спільного існування? Як вберегти в собі міру людського? Як вберегти здатність до самообмеження, вміння відкривати себе Іншим, сприймати Іншого?

Особливо гостро ці та інші питання і суперечності стоять перед людством, так як особливо потребують оцінки з точки зору моралі, що вимагають вірну відповідь, що є можливим, а що є морально припустимим. Що в свою чергу акцентує увагу на напрацюванні стратегії відродження духовної моральної культури та необхідності формування нової етичної парадигми.

Основною причиною різноманітних колізій сучасної епохи багато вчених, як вітчизняних так і зарубіжних ( наприклад: Л. Мемфорд, X. Ортега-і-Гассет, М. Гайдеггер, Ж. Еллюль і б.і.) вбачають насамперед в надзвичайному розриві між технологічною та моральною складовою. Негативні наслідки такого розриву( як уже зазначалося вище) ми спостерігаємо у сьогоденні, коли моральні орієнтири стали "застарілими", викривленими, а прогресивний розвиток техніки призводить взагалі до відсутності будь-якого прогресу у сфері моральності. Так, на думку сучасного німецького дослідника В. Гьосле, інтенсивний розвиток техніки, призводить до дезорганізації внутрішнього світу людини, руйнуванню балансу людської раціональності "... деякі форми раціональності, особливо технічна раціональність, розвиваються занадто швидко; більш того, вони зростають по експоненті, тоді як інші, традиційно названі мудрістю, іншими словами, пов'язані з розглядом цінностей нині не розвиваються абсолютно і навіть потерпають регрес" .

Перетворення сфери технологій і комп'ютерної інформації в надзвичайно стрімко розвиваючу гілку науково-технічного комплексу, що охоплює транспорт, промисловість, медицину, комунікації, освіту, послуги, побут і багато іншого призводить до ситуації, коли людство стає заручником обставин, адже від техніки неможливо відмовитися, її можливо лише подолати, на що неодноразово наголошували такі дослідники як німецький філософ К. Ясперс, російський філософ М. Бердяєв, російський філософ С. Булгаков і ін., так як вона не лише дає нам шанс, а й викликає непередбачувані небезпеки. Що в свою чергу тягне за собою заміщення багатьох видів людської діяльності, вплив на моральність, політику, психологію і ін. Тому питання наслідків науки та технологій вже давно є основним у необхідності цілеспрямованого розвитку науково-технічного прогресу. Але виникає питання, чи підкорюється технічний розвиток суспільному контролю, чи лише власній внутрішній динаміці розвитку? Нажаль сьогоднішня ситуація не дає змоги суспільству належним чином ні адаптуватися до дії науково-технічного процесу "традиційним засобом" проб та помилок, ні дати відповідь на ті чи інші питання (російський дослідник А. В. Миронов) .

В даному ракурсі, багато хто вважає, що за раціональними намірами безпосередніх учасників формування техніки, інженерів, вчених, винахідників і інших криється "рука" економічного утиску (ринковий механізм) на техніку, а сама "техніка" виникає через некерований розвиток природознавства. Наголошується і на некерованому "потязі до гри" інженерів, еволюція техніки в даному випадку багатьма дослідниками описується як п'єса без автора. В зв'язку з цим політичні, екологічні, економічні, соціальні, культурні та інші наслідки технічного розвитку є занадто очевидними.

Парадоксальною рисою сучасності є насамперед те, що з однієї сторони науково-технічний прогрес створює небачені можливості для задоволення людських потреб, а з іншої - руйнує саме підґрунтя людського існування. За своєю суттю технічна цивілізація "не бажає знати особистості", але вимагає її активного втручання у різноманітні сфери діяльності, формуючи певним чином нову людину, яка їй відповідає (М. Бердяєв).

Тобто, моральна дезорієнтація, моральне "падіння" сучасної людини полягає в тім, що техніка відчужує людину саму від себе, забирає в неї "істинне" буття. Доречним, буде згадати працю німецького філософа та економіста И.Бекмана "Вступ до технології" (1777р), який розглядав технологію насамперед, як науку про використання (обробіток) природного або пізнання ремесла, де технологія має сприяти покращенню виробництва. А сьогодення, на превеликий жаль, доводить, що економічний успіх залежить не від виробництва речей, а від виробництва ідей, де добавлена вартість створюється інноваціями, які сприяють розповсюдженню товарів та послуг.

Нині подібна ситуація призвела до створення своєрідної техносфери, світу речей та механізмів, де людина виступає механізованим індивідом, який доповнює функціонування техніки, а конфлікт виникає тоді коли можливості людини не співпадають з вимогами технічного забезпечення. Акцентуючи тим самим, свою увагу на людині в техносфері - де "людина - перетворюється у машину". Так, в наукових колах все частіше в даному аспекті обговорюється перспектива "техногенного" майбуття людства, тобто те що ми в цілому і спостерігаємо, поступове знищення "біологічної людини" та перетворення її в подвійну за своєю природою біотехнічну істоту, шляхом втілення різних технічних "присадок" для удосконалення інтелекту

Так, на думку американського вченого Б. Фула "людина-метаболічно регенеративна, на 99 % автоматизована, індивідуально-унікальна система абстрактних форм, де обмін енергії та здатність до управління мають безперервно розширювати, перебудовувати і підтримувати в робочому стані двосторонній внутрішньо-зовнішній інструментальний комплекс, в якому як внутрішні, так і зовнішні системи складаються з прогресивно змінних і взаємно трансформованих хімічних, гідравлічних, пневматичних, електромагнітних, термодинамічних, молекулярних і анатомічних структурно-моделювальних процесів".

Тому виникає нагальна необхідність гуманізації закономірного процесу розвитку науки і техніки, "повернення" його в сторону людини. Адже добро і зло не йдуть від техніки, а від суспільства і від людини (жодній машині, навіть сучасним роботам неможливо запрограмувати будь-які моральні установки, наприклад, почуття совісті). Так, один із творців кібернетики Н.Віннер у своїй праці "Людина і робот" зазначає, перефразовуючи відомий вислів з Біблії "Людині -людське, а машині -машинне". Ґрунтуючись на своїх знаннях та досвіді, науковець впевнений, що вкласти моральні якості в машину неможливо, так як природа моральності виходить далеко за межі закономірностей предметного світу в якому створюються машини й техніка. Тому використання техніки для добра або зла людини залежить від самої людини, яка використовує її в своїх цілях, від її моральних установок. Для того щоб позбутися негативного впливу техніки на моральну свідомість особистості, зарубіжний дослідник Ж.Енлюль єдиний вихід вбачає у відмові від техніки, пропонуючи своєрідну "етику відмови від влади техніки" через ідею самообмеження людини.

Потрібно зауважити, що у розв'язанні таких загроз нажаль немає якогось однозначного вирішення, зрозумілим є лише те, що воно має бути комплексним, багатоетапним і складним. Йдеться про систему життєдайних принципів, що полягають у поширенні морально-аксеологічного виміру соціобуття, а це насамперед перегляд панівної ролі цілераціональності, що в першу чергу пов'язані з онтологічним виміром людини, людяності та пошуком моральних метаоснов суспільства.