< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Галузеві взаємовідносини України з Європейським Союзом

З моменту набуття Україною незалежності у 1991 р. ЄС та Україна динамічно розвивають взаємовідносини. Правові засади зв'язків "ЄС - Україна" ґрунтуються на Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (УПС).

Водночас політику України у розбудові відносин з ЄС визначає Закон України від 1 липня 2010 р. "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики". Відповідно до ст. 11 основоположною засадою зовнішньої політики України є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС Однак намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції проголошений набагато раніше. Так, у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. "Про основні напрями зовнішньої політики України" заявлені євроінтеграційні прагнення. У документі наголошено, що перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, коли це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна укладатиме з ними Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації.

Підтримка курсу на інтеграцію до ЄС традиційно надається й на рівні Верховної Ради України. Належні положення містить Постанова Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 р., Заява Верховної Ради України від 22 лютого 2007 р. з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, а також Постанова Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 р.

Співпраця України з ЄС активно розвивається у таких сферах: торговельно-економічній, безпеки й оборони, юстиції, свободи та безпеки, енергетичній, охорони довкілля, транспортній, науки й технології та дослідження і розвитку, освітньо-культурній, регіональній або транскордонній. З огляду на це проаналізуємо кожну з них.

Торговельно-економічна сфера співробітництва України в ЄС

Пріоритетним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного співробітництва з країнами ЄС. Після набуття чинності Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС головним завданням став розвиток вільної торгівлю між Україною і Євросоюзом. Розширення доступу до зовнішніх ринків ЄС компенсує для товаровиробників негативні наслідки різкого спаду купівельної спроможності всередині країни, а в майбутньому розширення експорту українських товарів на західноєвропейський ринок може стати одним із головних чинників прискореного зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) у нашій державі.

Географічне наближення ЄС до кордонів України збільшує його вплив на неї. У довгостроковому плані цей процес розглядається позитивним. Торговельно-економічні відносини України і ЄС засвідчують недостатнє використання у них наявного потенціалу й існування низки серйозних проблем, котрі гальмують розвиток цих відносин. Вони набули актуальності після розширення членства в ЄС, який поширив єдиний торговельний режим на його нових членів, що висуває на порядок денний додаткові питання стосовно підняття торговельно-економічних відносин України і ЄС на вищий рівень, надання їм реальної спрямованості.

Останнє розширення ЄС відкрило перед Україною можливості забезпечити нову якість її присутності на ринку Євросоюзу - повну інтеграцію до структур його єдиного ринку зі застосуванням режиму - вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталів та спільної політики в низці ключових галузей економіки. Це створило й певні ризики: скорочення обсягів торговельних операцій унаслідок денонсації договорів про вільну торгівлю між Україною і країнами, котрі вступили до ЄС; послаблення конкурентних позицій українських експортерів на ринках нових членів через поширення на останніх торговельного режиму ЄС стосовно імпорту з третіх країн. Зазначимо, що основними статтями українського експорту до ЄС є: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини й устаткування; визначальними статтями імпорту в Україну з ЄС стали: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини й устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта і продукти її перегонки, папір та картон.

Отже, у практичному плані на найближчу перспективу перед Україною постають такі завдання: визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах розширеного ЄС; здійснення заходів стосовно забезпечення доступу українських товарів та послуг на ринок розширеного ЄС; досягнення домовленостей з ЄС про збільшення обсягів квот на поставки української сталеливарної продукції на ринок розширеного ЄС; створення в Україні систем моніторингу якості продукції (насамперед сільськогосподарської) згідно з нормами ЄС; приведення систем стандартизації та підтвердження її відповідно до стандартів, норм і правил ЄС.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >