Стадії інвестиційного процесу

Реалізація реальних інвестиційних проектів здійснюється у певній логічній послідовності. До основних стадій інвестиційного процесу відносять:

I. Мотивація інвестиційної діяльності;

II. Прогнозування та програмування інвестиційної діяльності;

III. Обґрунтування доцільності інвестицій;

IV. Страхування інвестицій;

V. Державне регулювання інвестиційного процесу;

VI. Планування інвестицій;

VII. Фінансування інвестиційного процесу;

VIII. Проектування та ціноутворення;

IX. Забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

X. Освоєння інвестицій;

XI. Підготовка до виробництва продукції;

XII. Здача об'єкта в експлуатацію;

XIII. Моніторинг інвестиційного процесу.

Звичайно інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестування. Основним мотивом цього є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання та його прагнення здійснити інвестиції. При виборі об'єкта інвестування поводиться низка передінвестиційних досліджень. Далі здійснюється прогнозування інвестиційної діяльності та обґрунтування доцільності інвестицій з метою вибору найкращого із можливих варіантів інвестування.

Ресурсне забезпечення інвестування здійснюється як безпосередньо інвестором, так і за допомогою інших учасників інвестиційного процесу. Визначення джерел фінансування інвестицій та оптимізація їх структури передує інвестуванню.

Суб'єкти інвестиційної діяльності повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій. Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називають моніторингом інвестиційних проектів.

Інвестиційний ринок

Інвестиційна діяльність, зазвичай, починається з інвестиційного ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для здійснення фінансування, як правило, недостатньо. Крім того інвестор завжди прагне залучити до справи додатковий капітал з метою зменшення ризику та розділення відповідальності.

Інвестиційний ринок — це ринок, на якому обертаються інвестиційні товари та капітали, відбувається обмін інвестиційних пропозицій та об'єктів з метою отримання доходів у майбутньому.

Як правило, під інвестиційним ринком розуміють сукупність економічних відносин, що виникають між подавцями та покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також об'єктів інвестування в усіх його формах.

Інвестиційний ринок — це система, яка включає:

• 1) суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);
• 2) об'єкти (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, "ноу-хау" та ін.;
• 3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інжиніринго-консульційні фірми та ін.);
• 4) ринковий механізм;
• 5) контроль з боку держави за дією ринкового механізму. Структуру інвестиційного ринку зображено на рис. 1.

Рис. 1. Структура інвестиційного ринку

Інвестиційний ринок поділяють на ринок реальних активів та ринок фінансових активів.

Ринок реальних активів (в економічній літературі його називають ще ринок матеріальних чи фізичних активів) пропонує наступні інвестиційні товари та послуги:

• - нерухомість, ділянки під забудови (іпотечний ринок);
• - обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок);
• - нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей);
• - на цьому ринку реалізується також робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом (ринок робочої сили).

Ринок фінансових активів (в економічній літературі його називають також фінансовим ринком або ринком позичкових капіталів) поділяють на:

• - грошовий ринок — ринок цінних паперів і боргових зобов'язань терміном погашення менше 1 року;
• - ринок капіталів — ринок довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій;
• - кредитний ринок — ринок довгострокових кредитів.

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяють на первинний та вторинний ринки. На первинному ринку здійснюють розміщення вперше випущених цінних паперів. У відносини між собою тут вступають з одного боку емітенти, а з іншого — інвестори. На вторинному ринку відбувається купівля-продаж цінних паперів, які вже знаходяться в обігу, тобто відбувається зміна власників цінних паперів. Тут взаємодіють між собою інвестори та інвестиційні посередники. Емітенти участі в операціях на вторинному ринку не приймають.

Кожний із перерахованих сегментів інвестиційного ринку має специфічні особливості в сфері його організації та функціонування.