< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Консультативна психологія.

Консультативна психологія — розділ знань, що містить систематичний опис процесу надання психологічної допомоги населенню, організаціям, установам, окремим людям. Вона грунтується на соціальній, клінічній і диференціальній психології, психології особистості і тестології. Конкретна модель консультування може будуватися як на одній із теоретичних орієнтацій — психоаналітичній, особистісно-центрованій, біхевіоріаль-ній, когнітивній тощо, так і на одній із парадигм консультування: І) тренінг життєвих навичок; 2) тренінг людських стосунків і комунікативних навичок; 3) тренінг у вирішенні проблем і прийнятті рішень; 4) тренінг у підтриманні здорового способу життя; 5) орієнтація і розвиток здібностей; 6) допомога у становленні самоідентич-ності і в особистісному розвитку. Моделі консультування специфікуються відповідно до життєвих ситуацій, шо викликають психічну дезадаптацію, порушення в розвитку. Проблемами, що найбільшою мірою вплинули на специфікацію моделей консультування за останнє десятиріччя, є алкоголізм, наркоманія, насильство над дітьми, труднощі у навчанні дітей.

Психодіагностика і прогнозування.

Психодіагностика — галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і виміру індивідуально-психологічних особливостей людини.

Оформлення психодіагностики як самостійного напряму досліджень відбувалося в 20-х роках XX ст. Значний вклад у його становлення внесли праці Ф. Гальтопа, Дж. Кеттела, Г. ЕШнгауза, £. Крапе літі, А. Біне та ін.

Одним із першочергових завдань психодіагностики є подолання розриву між теорією і практикою, між академічними концепціями індивідуальності, особистості та реальністю їх дослідження.

Психологічна реабілітація.

Психологічна реабілітація — система медико-психологічних, педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного й соціально-трудового статусу хворих та інвалідів, а також осіб, які перенесли захворювання, зазнали психічної травми в результаті різкої зміни соціальних відносин, умов життя і т. п.

Актуальним завданням психологічної реабілітації є розробка ефективних методів відновлення особистісних установок, спрямованих на подолання наслідків хвороби в осіб, що перенесли нервові й психічні захворювання та потребують психологічної корекції у випадках зміни життєвих стереотипів, соціальної дезадаптації (у результаті тривалого лікування, соціальної ізоляції, стихійного лиха тощо). Особлива увага в психічній реабілітації звертається на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей.

Психофармакологія.

Психофармакологія — галузь психології, що склалася на перехресті фармакології, медичної психології, патопсихології та нейрофізіології. Завдання фармакології— розробка і впровадження ефективних лікарських засобів для лікування нервово-психічних розладів, галюцинацій, психомоторного збудження, порушень пам'яті, депресій тощо. Останнім часом стала формуватися професійна фармакологія, зорієнтована на корекцію психічних станів людини в екстремальних ситуаціях її діяльності (емоційна напруженість, втома, адаптація до надзвичайних екологічних факторів).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Асмалов А. Г. Психология индивидуальности. Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе // Учебно-методическое пособие для студентов факультетов психологии государственных университетов. М., 1986. Бодалев А. А. О предмете акмеологии // Психолог, журн. 1993. Т. 14. № 5. Гроф Станислав. Надличные переживания в сеансах ЛСД-терапии // Вопр. саморазвития человека. 1990. Вып. 11. Донченко Е.А. Социетальная психика. К., 1994.

Драгунская Л. С. Медицинская психология, аксиология и проблемы психодиагностики //• Психолог, журн. 1989. Т. 10. № 3.

Казночеев В. П., Спирин Е. А . Социоприродный феномен человека: многообразие

измерений и свойств // Там же. № 5.

Китов А. И. Экономическая психология. М., 1987.

Ломов Б. Ф. Диалектика социального и природного в развитии человека и его отношений с миром // Психолог, журн. 1989. Т. 10. № 3. Менегетти Антонио. Введение в онтопсихологию. Пермь, 1993. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий. М., 1984. Пьер Тейяр де Шарден. Феномен человека. М., 1987.

Роменець В. А. Вчинковий принцип в історії психології // Історія психології епохи Відродження. К., 1988. '

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М., 1946.

Огтич Энтони. Возникновение трансперсонального направления: личный отчет // Журн. трансперсон, психологии. 1976. № 1.

Экологическая антология. Москва; Бостон, 1992. Stanislaw Siek. Formowanie osobowosci. Warszawa, 1986.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Як можна пояснити процес виникнення нових галузей психології?
  • 2. Чим зумовлені процеси інтеграції і диференціації у певній сфері наукового знання, зокрема психологічного?
  • 3. Які існують підходи до класифікації галузей психології?
  • 4. Як можна кваліфікувати вплив і значення загальної психології в системі галузей психологічного знання? м ,
  • 5. Який зв'язок у предметах і методах пізнання історії психологи, історичної психології та етнопсихології?
  • 6. Які спільні аспекти дослідження в психології особистості, ВІКОВІЙ І соціальній психології? В чому полягає їх суттєва відмінність?
  • 7 У чому полягає "відносність" відокремленості одних галузей психологи від інших (наприклад, психодіагностики, психологічного консультування тощо)?
  • 8. На основі запропонованого переліку галузей психології спробуйте вибудувати свою модель "дерева" психологічної науки.
  • 9. Спробуйте спрогнозувати розвиток існуючих та появу нових галузей психології у сучасному світі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >