Визначення та правила класифікації видів економічної діяльності підприємства

На практиці підприємства здебільшого провадять різні види економічної діяльності, тому для їх розмежування органи державної статистики за даними спостережень визначають "основний", "другорядні" та "допоміжні" види економічної діяльності підприємств.

Основний вид економічної діяльності (ОВД) - вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість. При цьому ОВД необов'язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості На практиці, через складність розрахунку на рівні підприємства показника валової доданої вартості за видами економічної діяльності, для визначення ОВД застосовують такі показники:

• 1) обсяг реалізованої продукції (товарів і послуг). Цей показник є найбільш універсальним для різних видів економічної діяльності (далі - "реалізація");
• 2) середньорічна чисельність працівників (далі - "чисельність"). Другорядний вид економічної діяльності - це будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності статистичної одиниці з виробництва товарів чи надання послуг, частка якого, згідно з вибраним критерієм відбору, менша від частки основного виду діяльності.

Продукція, що виробляється за основним або другорядним видами економічної діяльності, призначена для реалізації на ринку.

Допоміжний вид економічної діяльності охоплює всі види діяльності, які провадяться для забезпечення основних видів виробничої діяльності статистичної одиниці та постачають проміжні товари або послуги для використання тільки цією одиницею (бухгалтерський облік, транспортування, зберігання, закупівля, збут, ремонт, охорона, технічне обслуговування тощо). Допоміжні види діяльності існують тільки для підтримання основного або другорядних видів діяльності підприємства, їх продукція (роботи, послуги) не реалізуються за межі підприємства, їх частка у вартості виготовленої продукції дуже мала, результатом їх діяльності є послуги, а не товари (за винятком інвентарю з короткостроковим терміном використання), і ці послуги присутні в процесах виробництва практично всіх видів діяльності.

Як показує статистична практика, на підприємствах протягом року або більш тривалого періоду можуть відбуватися зміни основного виду діяльності, пов'язані із сезонними коливаннями, рішеннями керівництва про зміну структури виробництва, його диверсифікацію. Як наслідок постає необхідність зміни основного виду діяльності у статистичному реєстрі підприємств. Порядок таких змін залежить від розміру підприємства і регулюється правилами класифікації видів діяльності та Рекомендаціями Євростату по реєстрах, зокрема, правилом стабільності.

За загальним правилом, зміна основного виду діяльності на великому та середньому підприємстві можлива за результатами даних річного обстеження тільки в тому випадку, якщо новий вид діяльності був підтверджений двічі або тричі при проведенні щорічних обстежень, тобто за формулою "рік + 2". Це правило застосовується до більшості випадків, але може мати декілька винятків.

Для малих і мікропідприємств у міжнародній статистичній практиці прийнято визначати тільки основний вид діяльності, другорядні види діяльності враховуються в статистичному реєстрі тільки за умови суттєвої частки в обсягах виробництва. Якщо малі підприємства внесені до вибіркових обстежень, основний вид їхньої діяльності здебільшого змінюється за результатами річних обстежень, до яких вони були включені.

За результатами діяльності новостворених підприємств основний вид діяльності переглядається і може змінюватися після першого річного обстеження (після повного року роботи) за фактичним видом діяльності замість заявленого при включенні до реєстру.

Визначення основного виду економічної діяльності підприємства здійснюється шляхом розрахунку і вибору (відповідно до чітких правил, що грунтуються на описі ієрархічної структури КВЕД) найбільш переважаючого виду економічної діяльності з числа тих, які провадить підприємство, та відбувається в декілька етапів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Алгоритм визначення основного виду економічної діяльності підприємства

Приклад 4.2. За результатами роботи звітної одиниці протягом року складено перелік видів економічної діяльності (табл. 4.4).

Етап 1. Визначення основної секції.

Оскільки підприємство займається видами економічної діяльності різних секцій, то за показником "реалізація" визначаємо найбільшу з них. При цьому слід врахувати, що одним з видів діяльності підприємства є торгівля (секція О), тому її обсяг слід зважити на 1/3:

Основна секція С. Переробна промисловість, у межах якої визначають основний розділ

Етап 2. Визначення основного розділу.

Оскільки обрана найбільша секція С (переробна промисловість), то надалі основний вид економічної діяльності визначаємо за методом "t-p-d-wn", використовуючи лише показник "чисельність". Оскільки в переліку розділів переробної промислової діяльності підприємства зазначено один розділ 14. "Виробництво одягу", він і буде основним.

Таблиця 4.4. Перелік видів економічної діяльності підприємства

Етап 3. Визначення основної групи:

Отже, основний вид економічної діяльності підприємства відповідає класу 14.11 "Виробництво одягу зі шкіри".

У сфері стратегічного управління підприємствами в останні роки набуло поширення поняття "бізнес-портфель" підприємства - набір видів діяльності і товарів, якими займається або планує займатись підприємство. Ефективним вважається такий бізнес-портфель, який найоптимальніше пристосовує сильні та слабкі сторони підприємства до зовнішнього середовища. У ширшому значенні поняття "бізнес-портфель" підприємства - сукупність видів бізнесу, виділених його керівництвом у процесі стратегічного управління за критеріями, які мають вирішальне значення у створенні конкурентної переваги на обраних ринках.

Виокремлення у "бізнес-портфелі" підприємства основного та другорядних видів діяльності забезпечує можливість здійснення статистичного аналізу показників діяльності підприємств на макрорівні за інституціональним та/або функціональним підходом.

Інституціональний підхід - спосіб узагальнення даних, за яким показники всіх видів економічної діяльності суб'єкта враховуються у зведеннях за тим видом економічної діяльності, який визначено як основний. Функціональний підхід передбачає узагальнення даних, за яким показники діяльності суб'єктів формуються за однорідними видами діяльності.