< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Агрокліматична характеристика зони Степу

Степова зона України займає південну та південно-східну частини України і складає 46,5% площі сільськогосподарських угідь країни. За умовами ґрунтового покриву, теплового режиму та зволоження території зону поділяють на північну та південну підзони. Природною межею між ними є лінія переходу чорноземів звичайних у південні.

Північний Степ. У підзону входять Дніпропетровська, Луганська, Донецька області, південні та південно-східні райони Кіровоградської, Полтавської і Харківської областей, північні райони Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей, північна і центральна частина Одеської області.

Клімат підзони континентальний. Середньомісячна температура повітря в січні у межах -4... -8 °С, у липні від +21 до +23 °С. Середньомісячна кількість опадів 425-450 мм. Розподіляються вони продовж року нерівномірно, бездощові періоди часто тривають 25-30 днів. Високі температури за низької відносної вологості повітря часто зумовлюють посуху, особливо у другій половині літа. Сильні вітри викликають дефляцію ґрунту. Рельєф зони переважно рівний, порушений на околицях Донецьким кряжем і відрогами Середньоруської, Приазовської та Велико-Подільської височини.

Південний Степ об'єднує південні та південно-західні райони Одеської області, південні райони Херсонської області і Автономну Республіку Крим. Для цієї підзони характерні високі температури повітря в літні місяці, низька відносна вологість повітря, часті суховії, ґрунтові та повітряні посухи. У січні середня температура повітря становить від мінус 1,5 до мінус 5 °С, у липні 23-24 °С. Середньорічна кількість опадів складає 300-450 мм, з них в теплий період року 200-250 мм, часто у вигляді злив, які супроводжуються градом, грозою чи бурею і завдають значної шкоди сільському господарству. Бездощові періоди різної тривалості продовж року можуть тривати понад 40 днів.

Для більшої території Степу характерні бурі. Особливо часто вони повторюються в Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях, у центральних районах Криму і східних районах Луганської області.

Серед різноманітних природних багатств вагоме місце займають кліматичні ресурси. Від їх відповідного використання значною мірою залежать результати господарської діяльності людини. Встановлено, що одержувати високі врожаї можливо лише за використання сільськогосподарських культур на належному агротехнічному рівні з урахуванням особливостей погоди та клімату.

Комплексна оцінка закономірностей формування врожаю рослин у системі ґрунт — рослина — атмосфера, його прогнозування та програмування можливі лише на основі кількісної оцінки кліматичних факторів.

Сонячна радіація

Рослини використовують сонячну енергію продовж усього свого життя. Причому Сонце діє на рослин не тільки безпосередньо, а й через нагрівання ґрунту і повітря.

Для характеристики сонячного режиму певного району потрібно також використовувати таку характеристику, як тривалість сонячного сяяння. Це час, продовж якого сонце не було закрите хмарами і його промені безпосередньо досягли земної поверхні (табл. 59).

Таблиця 59. МІСЯЧНА ТРИВАЛІСТЬ сонячного сяяння В ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ РОСЛИНИ, год. (за ДАНИМИ К. Т. ЛОГВІНОВА)

Область

Місяць

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

Луганська

176

252

279

316

284

228

152

48

Дніпропетровська

178

245

278

308

280

212

140

63

Донецька

185

262

294

324

293

228

143

66

Запорізька

178

245

286

317

302

234

155

63

Кіровоградська

178

250

277

313

280

226

149

46

АР Крим

214

282

315

357

334

255

190

117

Миколаївська

203

272

289

336

317

248

166

69

Одеська

208

277

305

349

322

250

175

69

Херсонська

199

279

311

350

325

246

171

76

Рослини потребують якісного тривалого денного освітлення. Без світла практично не можна їх вирощувати. Рослини, що вирощені при малому освітленні, характеризуються низьким вмістом хлорофілу, поживних речовин, цукрів, азотистих сполук, мікро- та макроелементів, вітамінів. В умовах затінення збільшується висота рослин, але ослаблюється кущіння, знижується маса надземних органів, погіршуються умови розвитку кореневої системи. Недостатня кількість освітлення зі значною хмарністю є причиною слабкості, диференціації тканин рослини, вони надто витягуються, що часто призводить до переростання та вилягання зернових культур, а коренеплоди та бульбоплоди при цьому слабо розвиваються (табл. 60).

Таблиця 60. УРОЖАЙНІСТЬ РОСЛИН ЗАЛЕЖНО ВІД ОСВІТЛЕННЯ (за даними М. КРАУЗЕ)

Умови вирощування

Кукурудза Пшениця озима Картопля

середня маса, г

стебла

листки

стебла

лиски

стебла

листки

При достатньому освітленні

647

149

84

62

46

200

У затінку

211

117

71

58

44

160

Сонячна радіація помітно впливає на хімічний склад рослин. За достатнього освітлення рослини і посіви формують високу врожайність доброї якості. Так, зерно сільськогосподарських культур містить більше білку, клейковини, мінеральних речовин, вітамінів. Вміст цукру в коренеплодах і плодах овочевих, баштанних культур зростає із збільшенням кількості сонячних днів продовж вегетаційного періоду.

Однією з важливих характеристик радіаційного режиму є тривалість сонячного сяйва. Знання річного ходу сонячного освітлення дає змогу провести вчасно сівбу та здійснити інші технологічні елементи.

Найбільша тривалість сонячного освітлення в Україні у середньому за рік складає 2150-2450 год. Це відбувається у Криму і на узбережжі Чорного та Азовського морів, у степу вона становить 2000-2200 годин.

Найбільш сонячним є період травень — серпень, коли тривалість сонячного освітлення становить на Поліссі 48-60% від можливої і збільшується на південь та в Криму до 70-75%. Найменш сонячними є листопад — лютий, коли тривалість сонячного освітлення на півночі України становить 13-28% від можливої, на півдні та в Криму 17-32%.

У північному Степу мінімальне значення тривалості сонячного освітлення становить до 35-45 год (15-20% можливого), а у південному відбувається подальше збільшення до 45-60 год (19-25 % можливого).

Продовж року найбільша можливість тривалості сонячного освітлення влітку, а найменша взимку. За рік найбільша кількість днів без сонця (95 і більше) на Поліссі. На півдні вона поступово зменшується: у центрі до 85-90 днів, на півдні 65-70, у Криму до 50-60 днів, а на південному березі Криму — до 45 днів.

У житті сільськогосподарських культур важливу роль відіграє сонячна радіація, і для умов зони Степу вона характеризується даними, наведеними в табл. 61.

Таблиця 61. СУМАРНА ФАР, кДж/см2 (за даними М. І. КАРАСЮКА)

Зона

Сумарне середньорічне значення ФАР

За період з температурою >10 °С

За період вегетації

Коефіцієнт використання ФАР, %

озимих

ярих

кукурудзи

Степ

233

164

185

124

153

1,4

У річному ході найбільше зростання сумарної радіації від зими до весни. У березні сумарна радіація збільшується порівняно з лютим від 44-48% на півночі до 38-40% у південному Степу та Криму. Найістотніше зменшення (на 35-45%) встановлено від жовтня до листопада і зумовлене воно зменшенням прямої радіації. Добові суми сумарної радіації більші, ніж за умов хмарності: у грудні — у 2,0-2,7 рази, у червні — у 1,2-1,4 разів. Добові суми збільшуються від грудня до червня у 5-7 разів. За ясної погоди добова і річна динаміка сумарної радіації проста — з одним максимумом у близькополуденні години продовж доби і максимумом улітку продовж року.

У сільському господарстві використовують ряд науково обґрунтованих агротехнічних заходів для регулювання, збільшення або зменшення кількості сонячної радіації,яку одержує окремо рослина. Серед них поширені: проріджування посівів, зменшення або збільшення норми висіву, напрямку сівби, насадження куліс, сумісні посіви, екранізація рослин захисною плівкою, додаткове штучне освітлення тощо.

Рослинні ценози — це складна оптична система, яка здатна перерозподілити потік сонячної енергії. Основним фактором, від якого залежить поглинання і пропускання ФАР, є відношення площі листкової поверхні до площі поля. Встановлено, що найбільше ФАР рослини поглинають тоді, коли площа листкової поверхні перевищує площу поля в 4 рази і більше, тобто коли вона становить не менше 40 тис. м2 на 1 га (табл. 62).

Таблиця 62. ПОГЛИНАННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНОЇ РАДІАЦІЇ (ФАР) ПОСІВАМИ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЛОЩІ ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ (за даними Ю. І. ЧИРПОВА)

ПОГЛИНАННЯ ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНОЇ РАДІАЦІЇ (ФАР) ПОСІВАМИ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЛОЩІ ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ (за даними Ю. І. ЧИРПОВА)

Поглинання ФАР залежить від густоти стояння рослин у посівах. Для кожної культури вона різна. Оптимальна густота стояння для о пшениці озимої — 3-3,5 млн шт./ га (табл. 63), ярих зернових — 3,5-4, кукурудзи на зерно — 45-55 тис. шт./га, буряків цукрових — 80-100, картоплі — не менше 50-60 тис. шт./га.

Таблиця 63. ПОГЛИНАННЯ ФАР ПОСІВАМИ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ, мдж га/хв. (за даними В. П. ГУДЗЯ)

Норма висіву насіння, млн шт./га

Без добрив

40 т/га гною

площа листя, тис. м2/га

поглинуто ФАР

площа листя, тис. м2/га

поглинуто ФАР

5,0

29,3

146,5

30,5

180,4

4,5

29,2

143,3

36,5

189,4

4,0

26,5

130,2

40,2

190,5

3,5

25,6

126,4

42,3

184,7

3,0

25,1

121,1

40,2

180,5

2,5

21,1

116,5

31,5

175,8

У збільшенні поглинання сонячної радіації важливе значення має спосіб сівби. Для рівномірного використання сонячного світла застосовують сучасні способи сівби, а саме: пунктирний, вузькорядний, смуговий, перехресний. Зернові культури не можна висівати дуже густо, щоб рослини не затінювали одна одну і внаслідок цього не вилягали. Льон, навпаки, висівають густіше, щоб стебла були тонші із кращою якістю волокна. При вирощуванні просапних культур важливе значення має вчасне прорідження рослин, якщо з цим запізнитися, то рослини від нестачі світла "стікають". Для поліпшення світлового режиму необхідно вчасно знищувати бур'яни, оскільки вони забирають у культурних рослин, крім поживних речовин і води, багато світла.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >