< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характеристика окремих адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління та особливості провадження у справах про них

Як уже зазначалось вище, правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління завдають шкоди багатьом сферам суспільних відносин, негативно впливаючи на процес діяльності суб'єктів публічної адміністрації. Міліція громадської безпеки у протидії таким правопорушенням відіграє важливу роль. Це обумовлено таким: І ) загалом міліція є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань; 2) міліцією також забезпечуються важливі складові суспільного життя, зокрема дозвільна, паспортна системи, яким може бути заподіяно шкоду правопорушеннями.

Уміщені у гл. 15 КУпАП адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління, пропонується умовно поділити на такі групи:

  • 1. У сфері громадського порядку і суспільної безпеки (статті 185, 185і, 185% 1857, 185', 185'° КУпАП);
  • 2. У сфері судоустрою, діяльності органів досудового слідства та прокурорського нагляду (статті 185 185*, 1856, 185" КУпАП);

У сфері додержання законодавства щодо порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (статті 185', 1852 КУпАП);

  • 3. У сфері ухилення від виконання вимог, що пред'являються органами влади та самоуправство (статті 185, 1853,186,188" КУпАП);
  • 4. У сфері додержання правил адміністративного нагляду (ст. 187 КУпАП);
  • 5. У сфері додержання правил дозвільної системи (статті 189, 189і, 190-1956 КУпАП);
  • 6. У сфері додержання правил паспортної системи та реєстрації актів цивільного стану (статті 197-201,212 КУпАП);
  • 7. У сфері дотримання прикордонного режиму (статті 202,204і КУпАП);

У сфері виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства і транзитного проїзду через територію України (статті 203,204,205,206,206' КУпАП);

  • 8. У сфері виконання військового обов'язку (статті 210, 211, 211'-2116КУпАП);
  • 9. У сфері інформації та державної таємниці (статті 212-, 212, 212s, 212" КУпАП).

Нижче нами запропоновано детальний розгляд найбільш поширених у ході адміністративно-юрисдикційної діяльності працівників міліції громадської безпеки складів правопорушень, передбачених гл. 15 КУпАП.

Стаття 185 "Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця".

Об'єктом цього правопорушення с суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, сфері публічного адміністрування, а також нормальна діяльність міліції і членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовців.

Об'єктивна сторона виражається в злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції під час виконання ним службових обов'язків (а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку). Права працівника міліції закріплено ст. 11 Закону України "Про міліцію", яка, зокрема, встановлює право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу, а також інші права в межах його компетенції.

Суб'єктом цього правопорушення може бути фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення правопорушення 16-річного віку. Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Зауважимо, що злісна непокора може бути за наявності таких умов;

  • - розпорядження або вимога має бути пред'явлена працівником міліції (членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем) і повинна бути законною. Наприклад, на основі пункту 5 ст. 11 Закону України "Про міліцію" та ст. 262 КУпАП працівник міліції має законні підстави для затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці;
  • - правопорушник повинен знати, що розпорядження або вимога віддана працівником міліції (членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем) при виконанні ним своїх службових обов'язків з охорони громадського порядку. Тобто працівник міліції, залучений до охорони громадського порядку, повинен бути у форменому одязі, що свідчить про те, що він перебуває при виконанні службових повноважень, а також повинен представитись і пред'явити службове посвідчення (особливо, коли він висуває вимогу, перебуваючи у цивільному одязі, чим ставить до відома особу, що він є працівником міліції;
  • - розпорядження чи вимога працівника міліції (члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця) повинна бути конкретною, чітко вираженою;
  • - працівник міліції (член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовець) повинен попередити особу, щодо якої висувається вимога, що в разі відмови її виконати, ця особа буде нести адміністративну відповідальність, визначену ст. 185 КУпАП (конкретизуючи диспозицію цієї норми);
  • - відмова виконати розпорядження працівника міліції (члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця) з урахуванням виконання ним вищевказаних вимог повинна бути категорична, мати неодноразовий та однозначний характер.

За своїми об'єктивними ознаками злісна непокора межує з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 Кримінального кодексу України). На відміну від опору, при злісній непокорі порушник тільки відмовляється виконати наполегливі, неодноразово повторювані законні розпорядження або вимогу і не чинить жодних дій, які б фізично впливали на працівника міліції (члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).

Протокол за ст. 185 КУпАП складає працівник міліції (ст. 255), а матеріали розглядаються у суді (ст. 221). Розглядаючи справи про правопорушення, передбачені ст. 185, суддя (судді) зобов'язаний перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягується до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягувалась вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. Суддя зобов'язаний зазначити в постанові про накладення адміністративного стягнення, за яке конкретно правопорушення на винного накладено стягнення.

Загальний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення складає 15 діб з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, однак ст. 277 КУпАП для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185, встановлено термін - протягом доби.

Склад цього правопорушення необхідно відрізняти від проступку, визначеного ст. 18828 "Невиконання законних вимог посадових осіб Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України". Таке правопорушення полягає у невиконанні законних вимог (приписів) посадових осіб Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. За вчинення вказаного правопорушення передбачено накладення штрафу.

Стаття 1854 "Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання".

Об'єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері діяльності органів досудового слідства та дізнання. Зазначені відносини регулюються Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.

Органами дізнання у свою чергу є: міліція; податкова міліція; органи безпеки; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники; командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ; командири кораблів; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у злісному ухиленні свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання.

Злісність в ухиленні від явки є обов'язковою ознакою цього складу і проявляється у навмисному усуненні, неодноразовій відмові від участі у слідчих діях. Факт злісного ухилення повинен підтверджуватись документами, які доказують офіційні виклики осіб, що перераховані у диспозиції цієї статті. Доказами відсутності злісності в ухиленні від явки можуть бути надані свідком, потерпілим, експертом, перекладачем різні юридичні документи - лікарняні листи, документи щодо відрядження тощо.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єкт правопорушення - особа, яка викликана до органів досудового слідства або дізнання, а саме: свідок, потерпілий, експерт, перекладач.

За ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання передбачена єдина санкція - штраф.

Протокол за зазначеною статтею мають право складати уповноважені на то особи органів внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП), а розглядаються матеріали, відповідно до ст. 221 КУпАП районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 277 складає 15 діб з дня одержання судом (суддею) матеріалів справи.

Стаття 1857. "Публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України". Правопорушення полягає у публічних закликах у будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у зв'язку з виконанням ним обов'язків з охорони громадського порядку або поширення свідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері громадського порядку і суспільної безпеки; нормальної діяльності органів внутрішніх справ і Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) публічні заклики у будь-якій формі до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у зв'язку з виконанням ним обов'язків з охорони громадського порядку, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку; б) поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції, якщо ці дії призвели до порушення громадського порядку.

Варто звернути увагу на альтернативу в гіпотезі норми, що полягає у публічних закликах, або у поширенні свідомо неправдивих відомостей. Склад правопорушення є матеріальним, адже необхідні негативні наслідки у вигляді порушення громадського порядку

Публічні заклики до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України необхідно розуміти як усні, письмові (на плакатах, листівках, іншій поліграфічній продукції) або поширювані за допомогою засобів масової інформації чи мережі Інтернет прохання, вимоги, побажання, настанови чинити опір та не виконувати законні розпорядження або вимоги уповноважених осіб у зв'язку з виконанням ними обов'язків з охорони громадського порядку.

Поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції необхідно розуміти як розповсюдження в усній або письмовій формі, у засобах масової інформації чи мережі Інтернет-даних, що не відповідають реальності та мають на меті непокору громадян законним вимогам працівників міліції.

Суб'єктивну сторону правопорушення становить умисна форма вини.

Суб'єкт правопорушення - загальний, фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років.

За вчинення правопорушення передбачено санкції у вигляді штрафу або виправних робіт.

Протокол по зазначеній статті мають право складати уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП), а розглядаються матеріали відповідно районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями) - ст. 221 КУпАП.

Справи про адміністративне правопорушення розглядаються протягом доби з дня одержання судом (суддею) матеріалів справи (ст. 277 КУпАП).

Стаття 187 "Порушення правил адміністративного нагляду".

Об'єктом цього правопорушення є правила адміністративного нагляду, засновані на адміністративно-правових нормах обов'язки та обмеження, здійснювані щодо осіб, які перебувають під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ.

Об'єктивна сторона може виражатися в діях, які ставлять за мету ухилення від виконання правил адміністративного нагляду, так і в бездіяльності щодо виконання цих правил. Законом України від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі"' передбачено перелік осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд. Адміністративний нагляд встановлюється за умови, що після звільнення з місць позбавлення волі особа, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушує громадський порядок, права інших громадян чи вчиняє інші правопорушення і за кожне правопорушення притягувалась до адміністративної відповідальності у встановленому Законом порядку.

Виходячи з диспозиції статті, протиправними діяннями осіб, щодо яких судом встановлено адміністративний нагляд, вважаються такі:

  • 1) неявка за викликом органу внутрішніх справ у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
  • 2) неповідомлення працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
  • 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
  • 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);
  • 5) нереєстрація в органі внутрішніх справ.

Під час дослідження об'єктивної сторони цього правопорушення слід пам'ятати, що в разі порушення особою, щодо якої судом встановлено адміністративний нагляд правил його відбування, яке полягало в самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання, настає кримінальна відповідальність за ст. 395 Кримінального кодексу України.

Суб'єкт правопорушення є спеціальним - це особи, які перебувають під адміністративним наглядом і які порушують відповідні правила.

Суб'єктивна сторона проступку виражається в прямому умислі і передбачає спеціальну мету - ухилитися від виконання правил адміністративного нагляду.

За вчинення правопорушення передбачено санкцію у вигляді штрафу, а при повторному вчиненні - виправні роботи або адміністративний арешт.

За ст. 187 КУпАП протокол мають право складати працівники міліції (ст. 255), а матеріали, відповідно до ст. 221 КУпАП розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Справи про адміністративне правопорушення розглядаються у загальний термін - 15 діб з дня одержання судом (суддею) матеріалів справи.

Стаття 190 "Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї". Наявною є альтернатива або сукупність дій, вчинення яких становить склад цього правопорушення. Це встановлений порядок придбання, зберігання, передачі іншим особам, продаж. Також це стосується і зброї: вогнепальної, холодної чи пневматичної.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного контролю за придбанням, зберіганням, передачею іншим особам або продажем вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї. Порядок таких дій регламентовано Законом України "Про міліцію", постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему", Указом Президента України № 383/2011 від 6 квітня 2011 р. "Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України", відомчими нормативно-правовими актами МВС України тощо.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у придбанні, зберіганні, передачі іншим особам або продажі громадянами вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду без дозволу органів внутрішніх справ.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єкт правопорушення загальний, ним може бути особа, якій виповнилося 16 років на момент вчинення правопорушення.

За вчинення правопорушення передбачено санкцію у вигляді штрафу, або штрафу з конфіскацією зброї. При повторному вчиненні правопорушення особа піддається більшому розміру штрафу та конфіскації зброї.

За ст. 190 КУпАП протокол мають право складати працівники міліції (ст. 255), а матеріали розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), що закріплено ст. 221 КУпАП.

Відповідно до ст. 277 КУпАП справи про вказане адміністративне правопорушення розглядаються у п'ятнадцятиденний строк.

Стаття 195 "Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів". Вказане правопорушення набуло значного поширення протягом останніх 10-15 років і являє собою істотну загрозу як встановленому порядку управління, так і життю і здоров'ю громадян, громадському порядку та нормальному функціонуванню органів публічної адміністрації.

Правопорушення полягає у порушенні встановленого порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів. Тут знову спостерігається альтернативний склад, тобто правопорушенням буде виробництво, зберігання, перевезення, торгівля та використання піротехнічних засобів всупереч встановленого порядку або сукупність таких дій.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного контролю за виробництвом, перевезенням, торгівлею та використанням піротехнічних засобів. Особливі правила встановлені державою щодо використання таких засобів, а також їх виробництва і торгівлі. Так, п. 39 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р., підлягає ліцензуванню діяльність із виробництва і торгівлі піротехнічними засобами. Наказом МВС України № 1649 від 23 грудня 2003 р. затверджено Тимчасові правила обігу в Україні піротехнічних виробів.

Зауважимо, що згідно з п. 1.4.1 Правил, піротехнічний виріб - це пристрій, який призначено для створювання необхідного ефекту (світового, іскрового, димового, звукового, змішуваного) за допомогою горіння (вибуху) піротехнічного складу.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у виробництві, перевезенні, торгівлі та використанні піротехнічних засобів без дозволу органів внутрішніх справ.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єкт правопорушення загальний, ним може бути особа, якій виповнилося 16 років на момент вчинення правопорушення. Щодо торгівлі, то суб'єкт може бути спеціальний, а саме ліцензіат, який порушує відповідний порядок здійснення торгівлі цими засобами.

За вчинення правопорушення передбачено санкцію у вигляді штрафу з конфіскацією піротехнічних засобів. При повторному вчиненні правопорушення особа піддається більшому розміру штрафу та конфіскації відповідних засобів.

Складати протокол за правопорушення, передбачене ст. 195і мають право уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ (ст. 255).

Матеріали, відповідно до ст. 221 КУпАП розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 1956 розглядаються у п'ятнадцятиденний строк.

Підсумовуючи викладене, звернемо увагу на мобільність адміністративного законодавства, що зумовлює зміну адміністративної юрисдикції тих чи інших уповноважених суб'єктів. При складанні протоколу, розгляді матеріалів, прийнятті рішення по справі необхідно чітко і неухильно дотримуватись вимог і положень чинного законодавства.

Варто пам'ятати, що правопорушення, які посягають на встановлений порядок управління не тільки порушують діяльність суб'єктів публічної адміністрації в Україні та перешкоджають діяльності їх посадових осіб. Небезпека цих правопорушень полягає у тому, що вони завдають шкоди належному і всебічному забезпеченню прав, свобод та законних інтересів громадян з боку суб'єктів владних повноважень.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >