Форфейтингові операції

За А. М. Мороз форфейтингова операція - купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг застосовується:

• - у фінансових операціях - з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;
• - в експортних операціях - для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Форфейтингові інструменти:

• - вексель (боргове зобов'язання однієї особи перед іншою);
• - інші цінні папери.

Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:

• - власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту;
• - імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;
• - експортеру не вдається отримати першокласну гарантію. Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:
• - взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;
• - договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах;
• - основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі - прості та переказні;
• - кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;
• - кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких випадках - до семи років;
• - дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;
• - здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Етапи здійснення форфейтингової операції:

• 1. Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати.
• 2. Експортер шукає форфейтера.
• 3. Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі.
• 4. Направления в банк експортера гарантованих або авальованих векселів.
• 5. Поставка товарів.
• 6. Дозвіл на передання векселів експортеру.
• 7. Надання векселів експортеру.
• 8. Продаж векселів експортером форфейтеру.
• 9. Надходження коштів від проданих векселів.

Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:

• - можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;
• - при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;
• - відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;
• - відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;
• - простота документації та оперативність її оформлення;
• - робить зайвим експортне страхування. Недоліки форфейтингу для експортера:
• - його висока вартість;
• - вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;
• - необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.

Недоліки форфейтингу для форфейтера:

• - відсутність права регресу у разі несплати боргу;
• - необхідність знання законодавства країни імпортера;
• - необхідність нести ризики до погашення векселів;
• - відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Переваги форфейтингових операцій для форфейтера:

• - простота та оперативність в оформленні документації;
• - вища маржа, ніж при кредитуванні;
• - можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках - до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги - з банківською гарантією.