< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нововавилонське царство

Із розпадом Ассирійської імперії та утворенням Нововавилонського царства (VII—VI ст. до н. е.) на південних і північних територіях активно розвивалося господарство. Вавилоняни нової доби побудували складну гідротехнічну систему, яка забезпечила цілорічне поливання землі, що дало змогу землеробам перейти на двопільну, навіть на трипільну систему рільництва. Успіхи в іригаційному землеробстві сприяли розвитку тваринництва та птахівництва.

Поширеними були ремесла. Населення виробляло кольорові облицювальні кахлі, виготовляли якісний текстиль, відомий в усьому стародавньому світі. Розвивалася торгівля, що вже перестала бути державною монополією. Удосконалювалася лихварська практика, у країні в II тис. до н. е. виникли перші банки, котрі належали торговим домам Мурашу й Егібі. Банкірство в Нововавилонському царстві вважали не окремою професією, а додатком до лихварства. Банки давали позику під 20—30 % річних. У разі сумнівів щодо становища позичальника банк контролював його нерухомість. За багатством банки династії Егібі випереджали не тільки храми, а іноді й державу, зосереджуючи у своїх володіннях землі, споруди, худобу. Активізацію банківської справи зумовив перехід у XX ст. до н. е. до грошового податку. Загалом господарство халдейського Вавилона за лишалося натуральним.

Великих успіхів досягли у будівництві. У III тис. до н. е. звели величні масивні храмові башти (зикурати). Найбільшу з них спорудили у Вавилоні на честь бога Мардука (висота становила 60 м, мала вісім ярусів, на вершині розташовувався храм, оздоблений золотом). Окрім палаців, зводили адміністративні й житлові будинки. їх стіни прикрашали мозаїкою. Стіни мурували сумішшю, основою якої був асфальт. Започаткували систему благоустрою міста: споруди мали плити, водогони, каналізацію. Розвивалися транспорт, шляхове будівництво. Тут уперше в IV тис. до н. е. застосували колісний транспорт.

У Месопотамії приблизно в 2000 р. до н. е. винайшли миючий і дезинфікуючий засіб — мило, яке варили з рослинної олії й лугу. У 2700 р. до н. е. у Вавилоні працювали хірурги, окулісти та інші лікарі. Між іншим, саме звідси походить сучасна емблема медицини: символ бога медицини і заступник лікарів Ніказу — змія, що обвиває жезл.

У Вавилонії сформувалася система автономії, самоврядування міст у формі громадсько-храмових общин — органічного союзу вільного населення того чи іншого міста або регіону з місцевим храмом. Важливим досягненням вавилонців було створення єдиної системи мір і ваги, яку потім запозичили інші стародавні народи Близького Сходу; окремими її складовими деякі азіатські та європейські народи користувалися до XVIII ст. Одиниця ваги — шеум (46,75 мг — вага ячмінного зерняти), 180 шеумів становили шекель (8,4 г), 60 шекелів — міну (500 г), 60 мін — талант (30,3 кг). Обсяг вимірювали в силах (0,84 л) і гурах (300 сил). Мірою довжини були палець, долоня та лікоть.

Очевидно, що господарство Месопотамії мало переважно натуральний характер. Разючих майнових контрастів у суспільстві не спостерігалось, оскільки життєвий рівень більшості громадян був досить високий. Той, хто не мав власної землі, міг безбідно жити з найму чи оренди. Для рабства властивий патріархальний характер. Уже в Нововавилонському царстві за умов високого рівня товарно-грошових відносин відбувалося очиншування та звільнення рабів за викуп. У суспільному виробництві їх праця відігравала незначну роль, головним суспільним виробником вважали селян-общинників і ремісників. У великих господарствах, зокрема в храмових, широко застосовували найману працю.

Незважаючи на те, що енергетична база перебувала на першому етапі —використання мускульної енергії людини і тварини, стародавнє суспільство Вавилонія зробило значний крок, щоб досягти інституціональної структури. Почали розвиватися й реалізовуватися перші демократичні принципи (місцеве самоврядування і система автономії) — основа майбутніх цивілізацій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >