< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правове становище національного банку України

Загальна характеристика правової природи Національного банку України

У системі центральних органів виконавчої влади України особливе місце займає Національний банк України. Під правовим положенням центрального банку слід розуміти роль і місце його в системі інших державних органів, які закріплені на законодавчому рівні. Правове становище НБУ визначається Конституцією України (статті 99, 100), Законом України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України", а також іншими нормативними актами .

Перехід України до ринкової економіки, створення в державі ефективного фінансово-кредитного механізму зумовили необхідність утворення в 1991 р. НБУ, який має відігравати важливу роль у проведенні державної грошово-кредитної політики та стабілізації національної валюти, в організації та функціонуванні банківської системи України та фінансового ринку в державі. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

НБУ як державний банк разом із філіями становить перший рівень банківської системи України і є свого роду "банком банків", який виконує базові функції кредитної і резервної систем та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

НБУ є єдиним емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитного і валютного регулювання, забезпечує стабільність національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Національний банк забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів держави, є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей. НБУ з метою безпеки і фінансової стабільності координує діяльність банківської системи в цілому, здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, провадить ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках.

НБУ приймає на зберігання кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними, підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. НБУ заборонено надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. НБУ представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків, має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна.

Важливе значення для характеристики правової природи НБУ має економічна самостійність центрального банку країни. НБУ функціонує як економічно самостійний орган, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених чинним законодавством випадках - також за рахунок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Згідно з принципом незалежності НБУ не допускається втручання органів державної влади чи їх посадових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради НБУ чи Правління НБУ чи службовців Національного банку інакше, як у межах, визначених Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями

Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. НБУ не належить до жодної гілки влади і тим самим наділений певною самостійністю і незалежністю.

НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також свої представництва за кордоном. НБУ, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. НБУ як суб'єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно НБУ складається із фондів, основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі НБУ.

Джерелом формування майна НБУ є статутний капітал, а також доходи, одержані від банківської діяльності, та інші джерела не заборонені законодавством. Статутний капітал НБУ створювався за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов'язань. Статутний капітал НБУ є державною власністю і його розмір становить 10 млн грн. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради НБУ. Джерелами формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а за необхідністю - Державний бюджет України.

Доходи НБУ утворюються за рахунок отримання відсоткових доходів за розміщення вкладень, надання кредитів банкам, операцій з банками та клієнтами, операцій з цінними паперами, продажу валюти інших держав та проведення інших операцій.

Основним показником госпрозрахункової діяльності НБУ є прибуток, хоч одержання прибутку не є метою його діяльності. Заплановані доходи та витрати НБУ відображуються в кошторисі його доходів і витрат.

Національний банк щорічно складає кошторис доходів та витрат, який повинен забезпечувати виконання Національним банком його функцій, установлених Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Національний банк включає до кошторису доходів та витрат прогнозовані доходи, а також прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів та інвестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк відображає доходи та витрати, визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національний банк створює загальні резерви, які використовуються на покриття його збитків, резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви.

У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України, наступного за звітним року.

Згідно із ст. 133.4 Податкового кодексу України Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

НБУ утворює основні фонди та фонди загального призначення.

Основними фондами НБУ є статутний і резервний.

Статутний фонд є забезпеченням зобов'язань НБУ. Резервний фонд використовується для покриття балансових втрат НБУ.

До фондів загального призначення НБУ належать:

  • а) спеціальний резервний фонд переоцінювання активів і пасивів золотовалютного резерву;
  • б) резерв для переоцінювання власності банку;
  • в) резерв на покриття змін обмінного курсу;
  • г) інші фонди (включаючи фонди пенсійного забезпечення та медичного страхування).

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про Національний банк України" НБУ сплачує податки згідно із законами України з питань оподаткування.

НБУ забезпечує ефективність та надійність платіжної системи, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, відіграє провідну роль у процесі створення та впровадження національної системи масових електронних платежів (СЕП). Із січня 1994 р. НБУ запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних комп'ютерних технологій, до якої нині залучена вся банківська система України. З листопада 2006 р. у промислову експлуатацію впроваджено систему електронних міжбанківських платежів нового покоління СЕП-2, яка прийшла на зміну СЕП. СЕП-2 стала єдиною системою міжбанківських розрахунків, яка здійснює перекази як у файловому режимі, так і в режимі реального часу. Очолює цю систему Центральна розрахункова палата в місті Києві, а на місцях діють регіональні розрахункові палати, які об'єднуються в загальнодержавну мережу розрахункових палат України. Ця система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, що забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, захист від несанкціонованого втручання.

НБУ наділений спеціальною правоздатністю. Це означає, що НБУ в своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому заборонено бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ, займатися торгівельною діяльністю, виробничою, страховою та іншими видами, що не відповідають функціям НБУ.

Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України.

Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.

Чинним законодавством встановлено, що НБУ підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень, однак у системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно і не залежить від органів державної влади у вирішенні питань, що належать до компетенції центрального банку. Такий правовий статус НБУ забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, забороняє використовувати емісійні кошти для фінансування бюджету (п. 2 ст. 15 Бюджетного кодексу України).

Отже, НБУ має подвійну правову природу. З одного боку, НБУ є центральним органом державного управління, має широкі спеціальні владні повноваження щодо управління грошово-кредитною політикою держави (статті 24-25 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - виступає економічно самостійним органом, є юридичною особою публічного права (ст. 4 зазначеного Закону), має право укладати цивільно-правові договори з комерційними банками та державою і як суб'єкт цивільних відносин несе цивільну відповідальність. Діяльність НБУ спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредитування, валютного регулювання, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >