< Попер   ЗМІСТ   Наст >

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

Економічна сутність і причини виникнення державного боргу

Важливим елементом фінансової системи держави є державний борг, що утворюється внаслідок мобілізації ресурсів на внутрішньому та світовому фінансових ринках.

Державний борг (відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу) - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. За своєю економічною сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Відповідно до проекту закону України "Про Державний борг та гарантований державою борг", прийнятого за основу Верховною Радою України від 07.06.2011 р. № 8637, державний борг є суверенним боргом і являє собою абсолютне й безумовне зобов'язання держави. Держава несе повну відповідальність за ним згідно з умовами випуску державних боргових цінних паперів та укладених кредитних договорів (договорів позики).

Основними причинами виникнення державного боргу є:

  • - хронічний дефіцит державного бюджету;
  • - перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання доходів;
  • - розширення економічної функції держави;
  • - циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі та тривалі;
  • - залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
  • - вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців, в періоди соціальних конфліктів) тощо.

Державний борг можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками. Залежно від сфери розміщення позик розрізняють внутрішній та зовнішній борг (рис. 13.1).

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень на внутрішньому ринку. До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Динаміка внутрішнього та зовнішнього державного боргу

Рис. 13.1. Динаміка внутрішнього та зовнішнього державного боргу

Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: minfin.gov.ua.

Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

  • - позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу; - позик на підтримку національної валюти;
  • - позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
  • - гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
  • - державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України, з дотриманням граничного обсягу державного боргу. Граничний обсяг державного (місцевого) внутрішнього та зовнішнього державного боргу, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст. 18 Бюджетного кодексу визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.

Державна гарантія - спосіб забезпечення виконання в повному обсязі або часткового державою боргових зобов'язань суб'єкта господарювання - резидента перед кредитором (позикодавцем). Державні гарантії надаються на забезпечення виконання зобов'язань позичальників (резидентів України), які не мають простроченої заборгованості перед державою, за умови покриття позичальниками гарантійних ризиків держави належним чином у повному обсязі.

Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

  • - випуск державних цінних паперів;
  • - укладення угод про позику та гарантійних угод;
  • - інші способи, передбачені чинним законодавством.

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.

З метою забезпечення дотримання граничних обсягів державного (місцевого) боргу та державних (місцевих) гарантій Міністерство фінансів України веде Реєстр державного боргу і гарантованого державою боргу, Реєстр державних гарантій, а також Реєстр місцевих запозичень та місцевих гарантій.

Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікують:

  • - за типом кредитора складається з двох розділів: внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управління; зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними від: міжнародних фінансових організацій, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків, постачальників тощо;
  • - за типом боргового зобов'язання, що включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями.

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету. Розрізняють:

  • 1) державні внутрішні запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на внутрішньому ринку державних запозичень;
  • 2) державне зовнішнє запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на міжнародному ринку капіталу.

Державне запозичення здійснюється з метою:

  • - фінансування дефіциту державного бюджету;
  • - підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;
  • - інших цілей, встановлених чинним законодавством.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

  • - короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року);
  • - середньостроковий (від одного до п'яти років);
  • - довгостроковий (понад п'ять років).

Державний борг можна поділити також на:

  • - капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
  • - поточний, що складається з платежів за зобов'язаннями, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Внутрішній борг формується переважно у національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті запозичення коштів в іноземних банківських установах, міжнародних фінансово-кредитних організаціях, розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних фінансових ринках.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >