< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Менталітет різних типів культури. Первісна ментальність

У членів первісного суспільства була своя ментальність - "примітивна". Вирішальний внесок в оформлення поняття "примітивна ментальність" вніс уже згадуваний французький дослідник Л. Леві-Брюль. Учений порівняв первісну ментальність та сучасну, порушивши таким чином питання, чи існує універсальна логіка. Леві-Брюль звернув увагу на непорозуміння представників різних культур. Теоретичний здогад Леві-Брюля полягав у тому, що розумові функції залежать від форм суспільного життя. У первісній ментальності насамперед впадала в око величезна роль аффективності, яка затьмарювала раціональний аспект поведінки. Так, Леві-Брюль описав різницю між примітивною ментальністю й логічним мисленням.

Для того, щоб відрізнити первісну ментальність від сучасної, Леві-Брюль охарактеризував її як містичну (засновану на вірі в надприродні сили). Інше визначення такої навички - дологічне мислення. Дологічна ментальність підкорялася принципу, який не входить у логіку сучасної раціональної науки, а саме - принципу причетності (партиципації). Це означало, що одна й та сама істота може бути і собою, і чимось іншим. Наприклад, згідно з уявленнями бушменів, тіло одного й того самого бушмена стає тілом його батька, його дружини, страуса й антилопи. Л. Леві-Брюль роз'яснював, що первісна людина почуває себе не лише людиною, а й твариною, оскільки вона причетна до роду свого тотема. Первісна людина вірила в дієвість таємних сил, що й спричиняло її містичне світосприйняття.

Світ сприймався первісною ("магічною'') людиною як закінчене матеріально-духовне ціле, як безперервний коловорот богів і людей, живих істот і стихій, як своєрідна ієрархія духів, людей і тварин. У своїх обрядах людина імітувала життя природи, немовби беручи участь у її процесах; через тотемізм вона ріднилася зі світом тварин. Життя її було безперервним священнодійством, вона боялася порушити хоча б одну ланку в космічній матерії, побоюючись бути викинутою за межі буття. Страх переступити через сакральну рису ритуалу, зазіхнути на непорушність родових установок створював людині тверді духовні рамки, за межі яких вийти було дуже складно.

Указавши на сутнісні відмінності між первісною й цивілізованою ментальністю, Леві-Брюль зазначав, що між ними можливі відтінки й переходи. Дослідник уточнив, що людський дух не може повністю обійтися ні без логіки, ні без причетності. У такому трактуванні первісна ментальність є однією з постійних структур людської природи. Найважливішим у первісній ментальності виявляється особливий характер її контакту з реальністю, а саме - містичний досвід, у якому панує афективна категорія надприродного.

У результаті цього аналізу характеристиками примітивної реальності стають уже не байдужність до логіки й відсутність абстрагування, а, радше, тип досвіду, який розробляється потім у міфах і символах, щоб сформувати ту пережиту цілісність, яка залишається безладним мисленням, незважаючи на єдність тональності.

Крім Леві-Брюля первісну ментальність вивчав і відомий неокантіанець Е. Кассірер. На його думку, примітивна ментальність відрізняється від нашої не якоюсь особливою логікою, а насамперед своїм сприйняттям природи, яке є не теоретичним, а симпатичним, тобто таким, що дозволяє злитися з нею. Примітивна людина була здатна бачити емпіричні відмінності між речами, але набагато сильніше в неї було розвинене відчуття єдності з природою, від якої вона себе не відокремлювала.

Отже, глибоке відчуття єдності живого сильніше за емпіричні відмінності, яких первісні люди не могли не помічати, але з релігійного погляду ці відмінності виявлялися для них другорядними. Як підкреслював Кассірер, якщо щось і потребує пояснення для первісної людини, то зовсім не факт безсмертя, а факт смерті. За його словами, первісна релігія є, можливо, найбільшим і найенергійнішим утвердженням життя, яке ми знаходимо в людській культурі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >