< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.

Формаційний і цивілізаційний підходи відносно вивчення проблем духовності часто протиставляють один одному. У дійсності, акцентуючи різні складові історичного процесу, вони співвідносяться не як взаємозаперечень, а як взаємодоповнюючі. Так етапи розвитку духовності, оглянуті на основі формаційного і стадіально-цивілізаційного підходів, не суперечать один одному.

Формаційний підхід досліджує форму державного правління, соціального устрою та роль церкви у суспільстві на певний період, а стадійно-цивілізаційний - соціальні відносно-якісні характеристики суспільства на певному етапі.

Наприклад, у період Просвітництва з точки зору формації духовність мала розглядатися як явище, що є частиною періоду, коли суспільство на порозі переходу до нового устрою (технічна революція), роль церкви завдяки філософам-просвітникам занепадає, а соціальний устрій являє собою зародки капіталістично-індустріального. А з точки зору стадійно-цивілізаційного підходу - духовність є ознакою, притаманною гуманістичному суспільству, що живе в епоху змін та хвилювань, а також підносить Людину та раціоналізм. Звідси - кожному типу цивілізації притаманні свої визначальні чинники розвитку. Ідея перетворення світу стає провідною в культурі техногенної цивілізації; принципово змінюється становище людини в суспільстві: утверджується цінність свободи, рівності людей, тобто цінності демократії.

Концепція "Третьої хвилі" А.Тоффлера.

Історію Тоффлер розглядає як послідовне накочування хвиль перемін. Рушiйними силами iсторії не є ні сама по собі технологія, ні самі ідеї чи лише економіка. Не існує головної причини, від якої залежать усі інші. Існує взаємодія безлічі змінних, безмежних у своїй складності причин. Метафора зіткнення хвиль допомогає організувати великі масиви найрізноманітнішої інформації. До того ж такий підхід звертає нашу увагу не тільки на нерозривність i наступність історії, а й на її розриви - нововведення і переломні моменти.

Класифікація цивілізацій Тоффлера: 1 Хвиля: с/г цивілізація, 8 тис. р. до Р.Х. - 1650-1750 р. після Р.Х. 2 Хвиля: індустріальна: 1650-1750 після Р.Х. - приблизно 1955 р. у США Промислова революція поклала початок Другій Хвилі перемін. 3 Хвиля: охоплює більшість високотехнологічних, промислово розвинених країн, починаючи приблизно з 1960-х рр. 3 Хвиля історичних перемін не є прямолінійним розширенням індустріального суспільства, а радикальною зміною напряму, а часто й запереченням того, що відбувалося раніше. Суспільство третьої хвилі характеризується такими ознаками: суттєво знижуються темпи економічного зростання, але воно стає більш рівномірним; різко знижуються темпи зростання населення; рівень споживання характеризується переходом від "кількості" до "якості" життя; знижується рівень спеціалізації, і все більшим попитом користуються спеціалісти "широкого профілю";

І ми живемо саме в такий час. Все, що нині відбувається - це не менш як глобальна революція. Усi суспільні катаклiзми сьогодення викликані, на думку автора, загибеллю старої індустріальної цивілізації і народженням нової, що її Тоффлер називає Третьою Хвилею.

Економічна сфера суспільного життя та її характеристика.

Функціонування економіки грунтується на взаєминах між людьми в процесі виробництва товарів і послуг, їх розподілу, обміну та споживання. Саме тому економічна наука тісно пов`язана з соціологією. Діяльність в економічній сфері є можливою і доцільною при дотриманні людьми певних правил і норм поведінки. Економічна сфера є визначальною у структурі суспільства. Серцевиною цієї сфери є матеріальне виробництво, без чого людське суспільство не могло б існувати взагалі, тим більше - розвиватися. В процесі матеріального виробництва люди відтворюють умови свого буття, виробляють засоби, необхідні для задоволення своїх потреб. Потреби завжди лежать в основі діяльності й поведінки людей, є рушійною силою і джерелом реальних суспільних відносин. Вони спонукають людину до практичних дій, до певних вчинків, кінцевою метою яких є задоволення цих потреб.

Матеріально-економічна сфера є процесом перетворення і освоєння природи з метою створення матеріальних умов і засобів життя. Характер і рівень матеріального виробництва визначається способом освоєння природи, тобто способом виробництва. Спосіб виробництва - це конкретно-історична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Продуктивні сили відображають активне ставлення людей до природи, вони є системою суб'єктивних і речових факторів, які здійснюють "обмін речовин" між суспільством і природою. Засоби виробництва - це сукупність засобів праці і предметів праці. Виробничі відносини - це сукупність матеріально-економічних відносин між людьми в процесі виробництва і руху суспільного продукту від виробництва до споживання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >